Піхняк Т.А.

Львівська комерційна академія

Проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів малих підприємств України за допомогою венчурного фінансування

 

Формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки пов’язано з становленням малого підприємництва як повноцінного ринкового суб’єкта. Від розвитку підприємницького сектора залежить розв’язання низки важливих питань загальнодержавного та регіонального значення: забезпечення зайнятості населення; формування «середнього класу», подолання бідності; посилення економічного потенціалу регіонів; сприяння розвитку конкуренції; зменшення обсягу трудової міграції і відтоку активної частини населення за кордон; активізація інноваційної діяльності. Проте сучасний стан малого підприємництва в Україні не відповідає вимогам часу, а сектор малого бізнесу так і не став «драйвером» вітчизняної економіки. Однією з-поміж головних причин такого стану є декларативність його державної фінансової підтримки та обмежений доступ до кредитних ресурсів банків. За таких умов суб’єктам підприємництва доводиться шукати альтернативні джерела фінансування, важливе значення серед яких належить венчурному фінансуванню.

Слово «венчур» походить від англійського venture, що в перекладі означає «ризик», «ризикове починання», «ризикове підприємство». У більшості літературних джерел сучасності венчурне фінансування розглядається як «довгострокові фінансові інвестиції з високим ступенем ризику в акції новостворюваних малих інноваційно-технологічних фірм (або венчурних підприємств, що вже добре себе зарекомендували), які орієнтовані на розробку і виробництво наукомістких продуктів, задля їх розвитку й розширення, з метою отримання прибутку від приросту вартості вкладених коштів» [1]. Отже, венчурне фінансування є своєрідною позикою без отримання будь-яких гарантій, при якій венчурний капіталіст вкладає кошти в акціонерний капітал підприємства, іншу частину котрого складає інтелектуальна власність засновників. Перевага цього виду фінансування для суб’єктів малого бізнесу полягає в тому, що визначальним критерієм при виборі об’єкта  інвестування є наявність привабливої бізнес-ідеї і менеджменту, здатного реалізувати цю ідею, за відсутності будь-яких гарантій чи застав.

Венчурне фінансування набуло стрімкого розвитку у розвинених ринкових економіках і вже давно стало одним із пріоритетів державної політики – у США держава надає венчурним фірмам гарантії щодо покриття можливих збитків від інвестування в інноваційні ризикові проекти; уряд ФРН вкладає кошти в малі підприємства наукоємкого бізнесу і гарантує приватним кредиторам повернення 75% позики у разі банкрутства підприємства; уряд Великобританії надає 80% гарантію середньострокових позик; у Франції створено спеціальну урядову організацію та приватно-державний банк, який фінансує малі інноваційні фірми [2]. В Україні венчурне фінансування не набуло належного розвитку. Головними чинниками, що стоять на заваді венчурного бізнесу є[3, с. 90]: недосконала законодавча база; нестача джерел фінансування інвестицій (згідно законодавства фізичні особи та інституційні інвестори не можуть інвестувати у венчурні фонди, а це скорочує їх інвестиційну базу); недостатня поінформованість суб’єктів підприємництва про діяльність венчурних фондів; фактична відсутність державної політики сприяння інноваційного бізнесу; нестача спеціалістів у сфері венчурного менеджменту; несприятливий інвестиційний клімат; відсутність передумов для створення інфраструктури розвитку венчурного бізнесу (частково ця проблема була вирішена із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. №510 «Про затвердження Порядку реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб’єктів малого та середнього підприємництва»); слабкий рівень розвитку ринку цінних паперів тощо.

Головними заходами, що сприятимуть розвитку венчурного фінансування інноваційних процесів малих підприємств України, на наш погляд, є: пайова участь держави у венчурних фондах; активна державна підтримка високотехнологічних підприємств; реалізація гарантійної програми венчурного інвестування; забезпечення інформаційної підтримки венчурного ринку; удосконалення правової бази венчурного інвестування; здійснення заходів щодо розвитку вторинного фондового ринку. Реалізація названих заходів дозволить стати венчурному капіталу дієвим інструментом комерціалізації наукових нововведень, зробить його перспективним джерелом активізації інноваційних процесів, сприятиме розвитку високотехнологічних виробництв та зміцненню конкурентних позицій України на світовій арені.

 

Література:

1.     Недбаєва В.М., Кравченко С.І. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні / В.М. Недбаєва, С.І. Кравченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2004/fem/nedbaeva/library/tezis.htm

2.     Бізнес-інтеграція – модель економічного співжиття [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academia.org.ua/?p=284

3.     Кириленко І.В., Спіцин М.М. Роль венчурного фінансування у розвитку інноваційної діяльності // І.В. Кириленко, М. М. Спіцин // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. 24-25/2010. – С. 87-91

 

 

 

 

Відомості про автора:

 

Піхняк Тетяна Андріївна – здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії.

 

 

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.