Філософія/1.Философія літератури та мистецтва.

Рябко А.М.

Донецький державний університет управління

Філософія символізму

Актуальність теми дослідження. Наприкінці XX— початку XXI сторіччя, нову актуальність набуває культурологічна проблематика: відроджується інтерес до культури, способів фіксації та передачі особистого знання і досвіду у мистецтві та культурному просторі в цілому. Сучасний стан філософії вимагає нових форм пояснення культурної реальності, що, в свою чергу, змушує переосмислити поняття символу і символізму. Подібне осмислення не може відбутися без знання культурної символіки минулого. Саме тому виникає потреба визначення сутності символу і застосування отриманого філософського знання про символ до конкретного культурологічного матеріалу. У рамках філософії, мистецтвознавства, культурології потрібно конкретизація характеристик символу, його місця і значення у творі мистецтва та теорії культури, оскільки саме філософський погляд на символ, що функціонує в галузі культури, дозволяє відкрити зовсім нове розуміння культурно-історичної творчості.

Проблема символізації знання як елементу культури є однією з найважливіших проблем філософії. Це пояснюється тим, що людині необхідно визначати своє місце у світі, тобто не лише шукати і знаходити в ньому значення і сенс свого існування, а й виражати їх мовою символів і у символіці мови метафорично.

Ціль роботи – дослідити бачення символістами світу і мистецтва зокрема, засоби передачі ставлення до життя і суспільства.

Завдання:

1. виявити засоби, за допомогою яких символісти висловлювали ставлення до світу;

2. визначити філософсько - естетичні принципи символізму;

3. виділити особливості російського символізму.

Аналіз літератури. Раніше питання символізму розглядалися Андрієм Білим у його роботі «Критика. Естетика. Теорія символізму» та Владиславом Ходасевичем в книзі «Про символізм». А. Білий у своїх працях аналізував вчення Ніцше та розглядах символізм у творчості митців. Ходасевич розглядав історію символізму, життя його представників та можливість існування цієї течії мистецтва у майбутньому.

Символізм (франц. symbolisme), напрям в європейській художній культурі кінця XIX - початку XX ст., Що виник як реакція на панування в гуманітарній сфері норм буржуазного "розсудливості" (у філософії, естетиці - позитивізму, в мистецтві - натуралізму), символізм передусім оформився у французькій літературі кінця 1860-70-і рр.., пізніше набув поширення в Бельгії, Німеччини, Австрії, Норвегії, Росії [1].

Символісти гостро відчували ворожість навколишнього середовища, боялися соціальної і духовної кризи, відчували безсилля перед грубим, жорстоким світом і його законами і тому прагнули піти від дійсності в інший, потойбічний світ або в глибини душевного, внутрішнього життя. Для символістів закономірності суспільного життя залишаються незбагненними, тому вони говорили про непізнаваність світу, одже, суть творчості для них – у не висловлюваному, надчуттєвому. Символісти виходили з того, що справжня реальність недоступна розуму і осягається лише інтуїтивно-екстатичним засобом, який вбачається в містиці. Звертаючись насамперед не до розуму, а до почуттів, до емоцій, до інтуїції, вони бажали проникнути у сферу підсвідомого, осягнути таємниці світобудови. Для символістів інтуїція, підсвідомість були важливіші за розум та логіку. Цю сферу підсвідомого, таємницю світу, тобто містичний зміст, вони оголошували головним предметом нового мистецтва.

Основним засобом вираження містичного змісту стає символ. Інакше кажучи, художній образ в мистецтві став моделлю, знаком нової дійсності. Символ був покликаний допомогти проникнути в суть прихованих явищ. Символ пов'язував земне буття зі світом трансцендентним (недоступним свідомості), з глибинами духу і душі, з вічним, був формою залучення до Таємниці. На відміну від реалістів, що оперували типовими образами, в яких узагальнення носить об'єктивний характер, символ фіксував вкрай суб'єктивне ставлення художника до світу. Символ розширював зміст, значення звичайного слова, логічного визначення та поняття, і це вело до розширення художньої вразливості - наявності у працях швидкоплинних, важковловимих деталей, вражень, натяків.

Філософсько-естетичні принципи символізму сходять до творів Шопенгауера з його вселенським песимізмом, відчаєм, безсиллям розуму, поглядом на «світ як обитель страждання», Гартмана, який вважав основою сущого абсолютно несвідоме духовне начало - світову волю. Ніцше, який бачив причину занепаду культури у духовній та фізичній деградації сучасної людини, яка перетворилася на посередність, стадо. Ніцше висував індивідуалістичний культ сильної особистості - «надлюдини», вільної від будь-якої моралі та обов'язків перед іншими, покликаної керувати стадом. Німецький філософ, стверджуючи, що розум є вторинним, підкреслював його підпорядкованість волі, інстинктам [2].

У творчості художників – символістів своєрідно перетиналися невикорінні протиріччя буржуазного суспільства, яке, з їхньої точки зору, сприяло розвитку цивілізації і у той самий час пригнічувало людську індивідуальність, тим самим призвело до загибелі сучасної культури. Порятунок особистості та культури символісти шукали на шляху духовного самопоглиблення індивіду, перетворення світу через мистецтво [3]. Художники-символісти заперечували реалізм і вважали, що живопис має відтворювати життя кожної душі повне переживань, неясних, невиразних настроїв, тонких почуттів, скороминущих вражень, повинне передавати думки, ідеї та почуття, а не просто фіксувати предмети видимого світу. Однак, вони писали не абстрактні сюжети, а реальні події, реальних людей, реальні світові явища, але у метафоричній манері, яка наводила на роздуми.

У середовищі символістів склався неписаний "кодекс творчості", що з'єднав релігійно-філософське і художнє мислення, який спонукав художників звертатися до вічних, надтимчасовий проблемам. Тому частими темами їхніх картин були теми життя і смерті, гріха, любові і страждання, очікування, хаосу і космосу, добра і зла, прекрасного і потворного [4].

Загалом символізм був дуже неоднорідним і суперечливим явищем. Не володіючи власною яскраво вираженою стилістикою, він був швидше "ідейним" рухом, що вабив різних за манерою майстрів.

Різноманіття існуючих всередині символізму ідейних і соціально-культурних тенденцій, що приводило до швидкого розпаду його угруповань і поляризації ідеологічної орієнтації, особливо наочно проявилося у російській культурі. Складною, аж до глибоких ідейних розбіжностей, була взаємодія літератури російського символізму та образотворчого мистецтва, зазначеного його рисами. Напруженості духовних пошуків, властивої літературі російського символізму, протилежні загальна духовна тональність живопису В.Е. Борисова-Мусатова і творчість більшості майстрів "Світу мистецтва" з його мрійливо-іронічною або трохи гротескною естетичною інтерпретацією минулого. Найбільш глибоким і яскравим явищем символізму в російській мистецтві стала творчість М.А. Врубеля, повна бунтівної пристрасності, прагнення осягнути світ не тільки естетично, а й морально-філософськи. У живописі К.С. Петрова-Водкіна в дусі символізму вгадував, а потім образно осмислювався історичний перелом а долю країни. У перші післяреволюційні роки деякі прийоми символізму виявилися для ряду художників засобом вираження романтичного відчуття настання нової ери (твори Б.М. Кустодієва, К.Ф. Юона та ін.) [1].

Висновки:

Незважаючи на відхід сучасного мистецтва від символізму, у ньому все ж явно простежуються відголоски цього напрямку. Це дозволяє символізму існувати і в наші дні, становити інтерес для сучасного суспільства та бути предметом вивчення новими поколіннями вчених.

Розвиваючись одночасно у багатьох країнах, символізм вплинув на світове мистецтво і підготував основу для виникнення сюрреалізму. Експериментаторський характер символістів, їх прагнення до новаторства, космополітизм і великий діапазон впливів стали зразком для більшості сучасних напрямів мистецтва.

Література:

1. Направления и стили в изобразительном искусстве – Символизм. [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.art-drawing.ru/destinations-and-styles/1871-symbolism

2. Озеров Ю.А. Введение в литературоведение: Учебник для вузов. — М.: Оникс, 2007.

3. Белый А. На перевале, П., 1918, с. 12

4. Стили живописи / Символизм - [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.liveinternet.ru/community/1726655/post73927823/