Ковальчук Г. Л.

Національний університет державної податкової служби України, Україна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Враховуючи бурхливий розвиток законотворчого процесу в Україні, що супроводжується прийняттям Верховною Радою України основоположних законів, у тому числі й кодифікованих, що потребують системного аналізу всього накопиченого як законодавчого, так і наукового матеріалу, виникає безліч дискусій серед вчених-правознавців щодо спірних питань і альтернатив їх вирішення.

Однією з найактуальніших тем, що викликає багато запитань на теоретичному та практичному рівні є питання фінансової відповідальності. Дедалі більше публікацій присвячено обґрунтуванню наявності даного виду юридичної відповідальності, хоча деякі автори виступають проти такої думки. У будь-якому випадку для науки фінансового права є важливим питання щодо розробки галузевої концепції відповідальності, що тісно пов'язана з удосконаленням механізму правового врегулювання відповідних правовідносин.

У теорії держави і права закріплений і обґрунтований поділ юридичної відповідальності на чотири види (кримінальна, цивільна, дисциплінарна і адміністративна) [3, c. 274]. Але на сьогодні все більше вчених схиляються до думки, що даний поділ не відповідає сучасним політико-правовим реаліям на фоні зростання і підвищення відповідальності держави щодо забезпечення у суспільстві правопорядку.

Фінансова-правова відповідальність – це державний осуд, який полягає в нормативному і забезпеченому державним примусом обов’язку суб’єктів суспільних відносин зазнавати заходів державного примусу за вчинене правопорушення, що полягають у засудженні і накладенні нових, додаткових для порушника позбавленнях особистого або майнового характеру та реалізується в охоронних правовідносинах відповідальності.

Слід також підкреслити, що «фінансову відповідальність» можна вважати синонімом до понять «фінансово-правова відповідальність», «фінансова юридична відповідальність», «відповідальність за порушення фінансового законодавства», «відповідальність за порушення норм фінансового права», і відмежовувати від понять: «юридична відповідальність у фінансовому праві», «юридична відповідальність суб’єктів фінансового права», «юридична відповідальність за порушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування», оскільки порушення норм фінансового права породжує не лише власне фінансово-правову, а й відповідальність, передбачену іншими галузями права [1, с. 97-103].

Але попри все, на думку О. Музики, фінансова відповідальність вже сформувалася об’єктивно. Вона стверджує, що про існування фінансової відповідальності свідчить наявність Податкового кодексу України й інших законів. У теорії наведено думку, що на сьогодні приступити до вивчення галузевої правової відповідальності з позиції науки фінансового права важко з тієї причини, що визначення фінансової відповідальності має бути закріплене в загальній частині галузевого законодавчого акту, що не існує в зв’язку з відсутністю єдиного кодифікованого акту, що оформлює основи правового регулювання відносин у сфері публічної фінансової діяльності.

На думку Е. Дмитренко, виходячи з бурхливого розвитку української державності і поступової впорядкованості публічної сфери, що пов’язана з фінансами, йде активне законодавче оформлення даних відносин, тому приймається безліч нормативно-правових актів, що іноді суперечать один одному, створюючи складні колізії на практиці. Результатом цього є неправильне тлумачення певних норм, або завідомо неправильне ведення своєї діяльності на протизаконних засадах.

Отже, «фінансове право потребує адекватної системи захисту його приписів, причому не лише в санкціях норм інших галузей права, а й норм інших галузей права, а і у власних санкціях» [2, с. 103-108]. На жаль, санкція фінансової норми дуже часто не міститься поряд з диспозицією, тому, як правило, міри відповідальності заміняються відсиланнями до чинного законодавства, в якому не завжди можна знайти відповідний нормативний акт, що встановлював би таку відповідальність. Це є результатом відсутності власного механізму захисту і системи санкцій. Доцільним стає розгляд питання про створення єдиного законодавчого акту, що визначав би специфічність санкції фінансового права, оскільки розвиток законодавства про юридичну відповідальність суб’єктів фінансового права інколи проходить шляхом прийняття нових актів без врахування змісту раніше прийнятих і без їх відміни.

3важаючи на те, що фінансове законодавство об’єднує в собі бюджетне, податкове, банківське, валютне законодавство і законодавство про грошовий обіг і розрахунки, переважна більшість з яких переживає стадію бурхливого розвитку, що на правотворчій діяльності відображається в постійних змінах і доповненнях законодавчого матеріалу, неможливо прийняти один нормативно-правовий акт, щоб повністю і вичерпно врегулювати питання фінансової відповідальності.

Більш доцільно, на нашу думку, розглядати не фінансову відповідальність в цілому, а конкретно ту відповідальність в залежності від сфери, в якій виникло правопорушення: бюджетну, податкову, банківську, валютну відповідальність і відповідальність у сфері грошового обігу і розрахунків. Проблеми відсутності єдиного кодифікованого акту, де б містився перелік податкових правопорушень, виявляються в неправильному, неоднозначному застосуванні норм на практиці. Нерідко в правозастосовній практиці трапляються випадки, коли податкові органи помилково розглядають деякі правомірні дії платників як фінансові правопорушення, інколи дуже складно визначити об’єктивну сторону податкового правопорушення.

З усього викладеного вище, слід зробити деякі висновки.

По-перше, встановлений поділ юридичної відповідальності на кримінальну, цивільну, дисциплінарну і адміністративну не відповідає реаліям розвитку правової думки і дійсності на тлі зростання відповідальності держави за забезпечення у суспільстві правопорядку.

По-друге, хоча в законодавстві відсутнє пряме визначення фінансової відповідальності, а поняття «фінансового правопорушення» (як підстави її настання) не містить жодний нормативно-правовий акт, цей вид відповідальності сформувався об’єктивно, про що свідчить наявність Бюджетного кодексу України і інших законів. Але не слід забувати, що за фінансові правопорушення можуть наставати й інші види відповідальності, тому «юридична відповідальність за фінансові правопорушення» і «фінансова відповідальність» не тотожні поняття.

По-третє, фінансова відповідальність формується за інституціональною ознакою, бо більш детальне законодавче оформлення отримують податкова, бюджетна і валютна відповідальність. Тому існує тенденція формування повноцінних видів відповідальності на рівні структурних елементів системи фінансового права і недоцільності створення галузевого виду юридичної відповідальності. Не є виправданим створення єдиного закону, наприклад, фінансового кодексу, з повним переліком складів фінансових правопорушень.

Література:

1. Дмитренко Е. С. Фінансово-правова відповідальність: теоретично-правові аспекти щодо її змісту і місця в системі юридичної відповідальності // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 11. – С. 97-103.

2. Дмитренко Е. С. Юридична відповідальність як елемент механізму захисту прав суб’єктів фінансового права. Матеріали науково-практичної конференції «Права людини в Україні». – К.: Вид-во НАУ – 2006. – С. 17-23.

3. Нагребельний В. П. та ін. Фінансове право України: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Універсальна книга», 2008. – С. 320.