К.е.н. доц. Хільська І.І.

Ванжула О.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми інтеграції України до Європейської співдружності

На сучасному етапі становлення України як економічно-, аграрно-, соціально-, технологічно перспективної країни, великий вплив на її майбутнє має можливість членства в ЄС. Вже 15 років ми ведемо конструктивний діалог про співпрацю та партнерство з нашими західними сусідами. Та поки переговори закінчуються виключно підписанням нових документів, що регламентують відносини і пропонують перелік завдань, що необхідно втілити у дійсність. Розгляд проблем та труднощів вступу до Євросоюзу дозволить краще зрозуміти шляхи і напрями їх вирішення.

Євроінтеграція вже багато років виступає стратегічним напрямком діяльності нашої держави. І не дивно, адже, зі вступом України до ЄС, перед нами відкриються широкі можливості, пов’язані із виходом держави на один рівень з країнами ЄС, а саме: вільна торгівля на європейському ринку, підвищення якості життя через долучення до економічних і соціальних програм ЄС, ефективний і доступний судовий захист, енергетична безпека, безвізовий режим. Обнадійливим є і лояльне ставлення дійсних членів Євросоюзу, таких як Німеччина, Польща, Чехія, що підтримують нас на шляху до вступу в ЄС. Україна багато років сумлінно виконує настанови і рекомендації Ради Європи [1].

Проте, залишається безліч економічних і соціальних проблем, більшість з яких ми винесли із Радянського союзу. Система судочинства діє на користь виключно «клієнтів з гаманцем», податковий кодекс, що мав на меті сприяти малому бізнесу, натомість придушує його, глибока корумпованість, звична справа у всіх сферах життя, тотальне розкрадання всього, що «погано лежить».

За таких умов не слід дивуватися, що, незважаючи на активну співпрацю і підтримку ЄС, вступ до союзу настільки затягнувся. Здається, що й сама країна починає втомлюватися від своїх зусиль. 30 листопада у Познані, по завершені роботи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (СП), був оприлюднений рейтинг європейської інтеграції країн СП. Україна, будучи до цього безсумнівним лідером, як у думках своїх конкурентів, так і серед країн ЄС, опинилася лише на третьому місці. На подив всім нас обігнала Молдова (перше місце) та Грузія (друге). Така невтішна оцінка потягне за собою фінансові втрати Києва. Адже, зрозуміло, що фінансуватимуться країни, що показали найкращі результати у сфері зближення з ЄС.

Незважаючи на вступ країни у СОТ у 2008 році, угоду про зону вільної торгівлі з ЄС так і не було укладено. 1 грудня Європарламент прийняв резолюцію щодо України, яка містить положення про парафування Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом до кінця 2011 року, інтегрованою базовою частиною якої і мають стати положення щодо створення зони вільної торгівлі. Хоча термін доволі обнадійливий, певні сумніви все ж існують. Адже, в резолюції не обійшлося без встановлених умов, серед яких йдеться і про звільнення пані Тимошенко з-під арешту, з майбутнім допуском її та інших опозиційних політиків до парламентських виборів 2012. І дійсно, таке «варварське» ставлення до опозиції, як ніщо інше характеризує стан демократії в Україні.

Не слід забувати і про російську сторону питання. Почати хоча б з того, що половина населення виступає за поліпшення стосунків з Росією (зауважимо, що це населення переважно пенсійного віку). Зважаючи на спільну історію, кордони, менталітет, не дивно, що співпраця з Росією є не лише економічно вигідною, але, саме собою зрозумілим, є й національне прагнення до співпраці. Та дії з боку нашого сусіда аж ніяк не можна назвати дружніми. Спекуляція цінами на газ, тиск з приводу продажу газотранспортної системи, як у випадку з Білоруссю, не викликають нічого крім обурення.

І все ж, 18 жовтня у Петербурзі був підписаний Договір про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності Незалежних Держав. Договір про зону вільної торгівлі підписали Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Таджикистан, Молдова і Киргизстан. Спираючись на слова прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна про створення нового інтеграційного проекту «Євразійський союз», Захід вже визнав таке об’єднання пострадянських країн спробою відродження Радянського союзу [5].

Та все ж ми впевнені, що після стількох зусиль Захід від нас не відвернеться, а й надалі сприятиме і підтримуватиме нашу співпрацю. Слід розуміти, після підписання всіх договорів все не зміниться миттєво на краще. Проте, виконання вимог союзу і прагнення відповідати критеріям сучасної європейської країни, дадуть той необхідний поштовх до перегляду існуючих напрямків розвитку економіки, законодавчо-нормативних актів та можливостей країни як ресурсного та сільськогосподарського експортера, який неодмінно призведе до покращення життя народу.

Список використаних джерел:

1. Вступ України до Європейського Союзу: переваги та перспективи / О. Шпакович // Віче. – 2011. – №14. – с. 27-29.

2. Захист прав людини в Європейському Союзі / В. Муравйов, О. Святун // Право України. – 2011. – №6. – с. 85-98.

3. Перегляд європейської політики сусідства як вікно можливостей для «східного партнерства» / К. Грищенко, Ш. Фюле // Дзеркало тижня. – 2011. – 23 липня. – с. 2.

4. Громадянське суспільство у старих і нових державах-членах ЄС. Ідеологія, інституції та просування демократії / Д. Лейн // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. - №2. – с. 37-58.

http://eu.prostir.ua/