Економічні науки/10. Економіка підприємств

Заяць Б.С.

Науковий керівник: доцент Дропа Я.Б.

Напрями зміцнення фінансової стабільності підприємств в Україні

Вступ. Коливання економічної активності, криза у реальній економіці та фінансовій системі України й інших країн світу, істотно вплинули на стабільність роботи суб’єктів господарювання, продемонстрували їхні слабкі сторони, неготовність, надзвичайно низьку гнучкість та адаптаційні можливості для подолання існуючих труднощів. Унаслідок цього багато з них опинилися на межі банкрутства і сьогодні вирішують питання забезпечення подальшого функціонування. Лише незначна частка підприємств ставить перед собою мету виживання з орієнтацією на подальший розвиток та власні ресурси, адже ймовірність державної підтримки у такій надзвичайно складній ситуації є низькою. Тому дослідження фінансово-економічної стабільності підприємств набуває дедалі більшого значення в умовах ринкового середовища [2].

Виклад основного матеріалу. У вітчизняній літературі термін “фінансова стійкість” ототожнюється з термінами, які характеризують стан фінансової системи регіону: “фінансова стабільність”, “фінансова безпека”, “фінансова гнучкість”, “фінансова рівновага”. Однак, кожен із зазначених термінів є оригінальним та володіє набором індикаторів для власної оцінки. Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. На думку Г. Шиназі – “Фінансова стабільність – це ситуація, в якій фінансова система здатна задовільно виконувати три ключові функції одночасно. По-перше, фінансова система ефективно і безупинно сприяє міжчасовому розподілу ресурсів в економіці від власників заощаджень до інвесторів і розподілу економічних ресурсів загалом. По-друге, фінансові ризики на перспективу визначаються й оцінюються з прийнятною точністю, а також відносно добре управляються. По-третє, фінансова система перебуває у такому стані, що вона без напруги, якщо не безупинно, може абсорбувати фінансові та реальні економічні непередбачувані події або шоки”[4].

Фінансова стабільність підприємства, з одного боку, – це економічний процес, з іншого – економічна категорія. Як економічний процес фінансова стабільність є органічним процесом чіткої взаємодії внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства – оперативного, тактичного та стратегічного – з метою виведення підприємства з кризового стану або забезпечення його економічного зростання. Складовими фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. Як економічна категорія фінансова стабільність – це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості за контрольованої фінансової рівноваги та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання за врахування найвагоміших зовнішніх чинників.

Основними з-поміж цих складових є фінансова рівновага та фінансова стійкість. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення має визначення “певного ступеня” фінансової стійкості, низки чинників, що зумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду. Недостатня фінансова стійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності, надлишкова ж – сприятиме створенню “зайвих” запасів і резервів, у зв’язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.

На фінансову стійкість підприємства впливає низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення або послаблення впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості [2].

Основними напрямами зміцнення фінансової стабільності, на нашу думку, є такі :

1.Оптимізація структури капіталу підприємства. Цей напрям полягає у визначенні оптимального співвідношення власного та позичкового капіталу підприємства, адже формування оптимальної структури капіталу для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

2.Підвищення ефективності використанні активів. Має позитивне значення як для окремих суб’єктів господарювання, так і для народного господарства в цілому. Раціональна організація оборотних і необоротних активів справляє неабиякий вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість.

3.Використання фінансового планування. Щоб забезпечити ритмічну й ефективну роботу підприємства, потрібне вміле управління виробничими фондами і джерелами їх формування. Цьому сприяють : розроблення бізнес-плану, фінансового плану; контроль і аналіз виконання бізнес-плану, зокрема фінансового плану; вживання конкретних заходів щодо фінансово-господарської стабілізації.

Фінансова стабільність має багатобічний і комплексний характер: не існує фінансової стабільності не лише без стабільності фінансових інститутів і фінансових ринків, а й без бюджетної стабільності, стабільності платіжного балансу, фінансової стабільності реального сектора та інших елементів. Якщо різко знижується платоспроможність ключових підприємств реального сектора і відбувається спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зростання безробіття і неплатоспроможність домогосподарств, то це неминуче позначається на стані банківської системи і призводить до фінансової дестабілізації [4].

Висновки. Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність. Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. На фінансову стійкість підприємства впливає низка чинників, які класифікують залежно від рівня виникнення та ступеня їх значущості. Базовими є такі чинники: фаза економічного розвитку системи; стадія життєвого циклу підприємства.

Саме протягом життєвого циклу підприємства відбувається постійний перехід одного стану показників в інший. Ця постійна зміна характеризує фінансово-економічну стійкість та дає змогу дослідити коливання коефіцієнтів і встановити їх межі на певних етапах. Правильне використання інформації про фінансово-економічну стійкість підприємств на кожному з етапів їх існування дозволить зрозуміти причини виникнення проблем і, відповідно, знайти шляхи їх вирішення [2].

Література:

1. Білик М. Д. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. – К. : КНЕУ, 2005. – 592 с.

2. Мельник Т. Підходи до визначення фінансово-економічної стійкості підприємства [Електронний ресурс]. / Т.Мельник – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/

3. Міщенко В. Основні напрями забезпечення стабільності фінансового сектору України в контексті глобалізаційних процесів / В. Міщенко, С. Міщенко // Фінанси України. - 2008. - №5. - С.56-69.

4. Сапачук Ю.М. Теоретико-методологічна основа фінансової стабільності [Електронний ресурс] ./ Ю.М.Сапачук – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/

5. Унковська Т. Системне розуміння фінансової стабільності: розв’язання парадоксів / Т. Унковська // Економічна теорія. - 2009. - №1. - C. 14-33.