Мовчан І.В.

Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського

СТРАТЕГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

На даному етапі розвитку економіки однією з умов виживання та розвитку підприємств є стратегічна стійкість, що являє собою здатність зберігати стійкий розвиток за умов впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, існування високого рівня невизначеності та нестабільності бізнес-середовища [1].

Ще декілька років тому, в до кризовий період, питання стратегічної стійкості не було настільки актуальним, але динамічність зовнішнього середовища, неспроможність протистояти негативним факторам та відсутність чітко визначених оборонних дій у більшості суб’єктів економіки стали підґрунтям для кардинального переосмислення політики вітчизняних підприємств.

Особливо назріла проблема стратегічної стійкості для підприємств базових галузей економіки України, таких як машинобудування.

Машинобудівна галузь наразі характеризується новим етапом розвитку, коли більшість проблем вирішуються завдяки впровадженню у виробництво нових технологічних і організаційних ідей, нової техніки, тобто інновацій.

Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах [2].

На перший погляд поняття стратегічна стійкість та інноваційна діяльність не мають нічого спільного, оскільки перше з них спрямоване на незмінний фіксований стан, а інше пов’язане з постійним розвитком, зміною, вдосконаленням. Але все ж таки ці два поняття тісно пов’язані.

В умовах глобалізації та інтеграції економіки України, машинобудівні підприємства можуть бути стратегічно стійкими за умови, якщо виробнича, кадрова, матеріальна, технічна та маркетингова складові будуть в належному стані. Але стійкість не буде порушена за умови, що ці складові не будуть взаємоузгоджені хаотично і не буде надано переваги якійсь одній із них. Рушійною силою такої взаємоузгодженості є інновації, а саме інноваційна діяльність підприємства. Таким чином, стратегічна стійкість, а саме її складові є ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності. Але тут же й виникає зворотній зв'язок, інноваційна діяльність забезпечує покращення стану складових стійкості, їх конкурентоспроможність тощо (рис. 1).

		Інноваційна діяльність (інновації)

Рис. 1 Взаємозв’язок стратегічної стійкості та інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність дає змогу підприємству швидко реагувати на нововведення конкурентів, тим самим забезпечує показники діяльності на запланованому рівні та зберігає стратегічну стійкість. Але будь-яка діяльність несе в собі фактор ризику, винятком не є і інноваційна діяльність, адже основою інновацій є зміна, яка здатна порушити рівновагу між складовими стратегічної стійкості та спричинити дисбаланс. В такому разі слід зазначити, що інноваційна діяльність не завжди має позитивний вплив на стан машинобудівного підприємства, але даний ризик компенсується одержаним прибутком (розмір прибутку одержаного від інноваційних проектів значно більший, ніж від будь-якої іншої діяльності).

Оскільки, за даних умов ринку, саме інноваційна діяльність є основою

забезпечення стратегічної стійкості машинобудівного підприємства, необхідно особливу увагу звернути на нейтралізацію ризиків, які так чи інакше присутні завжди.

З метою зниження ризиків інноваційної діяльності та враховуючи специфіку машинобудівної галузі доцільно застосовувати наступні методи: ухилення від ризику (відмова від пов’язаного з ризиком венчурного проекту та надання переваги на користь менш ризикованих або майже без ризикових проектів або мінімізації); компенсація (створення системи матеріальних і/або інформаційних резервів, їх резервування і планування дій учасників господарської діяльності на випадок тих або інших змін його реалізації); страхування, хеджування; локалізація ризику, розподіл ризику.

Отже, питання стратегічної стійкості та інноваційної діяльності машинобудівного підприємства є досить актуальним на сьогодні, що вказує на необхідність більш детального дослідження. Саме ці два компонента за умов ефективної злагодженості являють собою потужний механізм, що здатен забезпечити успішний розвиток та гідний рівень конкуренції.

Література:

1. Ареф’єва О. В. Стратегічне забезпечення життєвого циклу підприємства / О. В. Ареф’єва // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 3(81). – С. 43–50.

2. Йохна, М.А., Стадник, В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: навчальний посібник / М.А. Йохна, В.В. Стадник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 400 с.