Экономические науки/14. Экономическая теория

К.е.н., доцент Дерій Ж.В.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

Теоретичні аспекти розвитку теорій людського капіталу

В умовах соціогуманітарних трансформацій ХХІ ст., які визначають параметри сучасного господарського порядку, головним чинником людського розвитку та необхідною передумовою економічного зростання є людський капітал, основою для нарощування якого виступає людський потенціал.

Впровадження результатів НТП у виробництво більшою мірою залежить від людини, задоволення потреб якої є кінцевою метою суспільного виробництва, від людського капіталу, який є важливою компонентою національного багатства будь-якої країни. Тому сьогодні одним із стратегічних ресурсів у розвинених країнах світу визнається людський капітал та його носій – людина.

Сучасна теорія людського капіталу сформована на досягненнях інституційної теорії, неокласичної теорії та ідей неокейнсіанства. Прийшов час, коли виникла проблема – розуміння ролі людини, її особистої ментальності, знань, досвіду, результатів праці на темпи економічного розвитку суспільного виробництва та економічне зростання. Статистичні розрахунки підтверджували той факт, що людський капітал є основним виробничим та соціальним фактором розвитку сучасної економіки і суспільства.

Термін «людський капітал» є розширеним трактуванням таких понять як людський фактор, людський потенціал, інтелектуальний капітал. Традиційно понятійно-категоріальний апарат, що використовується для вивчення людського розвитку та людського капіталу оперує такими термінами як: робоча сила, трудові ресурси, людський капітал, людський розвиток, людський потенціал, трудовий потенціал, суспільний капітал. Ці поняття можна вважати основними суміжними категоріями, які вживаються з категорією людський капітал.

Капітал – це багатство, тобто накопичення. Розрізняють фізичний капітал, природний капітал, інтелектуальний капітал та людський капітал. Первісно під людським капіталом розуміли лише сукупність інвестицій в людину, що призводить до зростання віддачі від праці – освіта та професійні навички. У вартісному вимірі людський капітал відображається суспільною споживчою вартістю робочої сили. Тобто людський капітал відображає здібності, навики до праці, економічну активність та економічні інтереси, здоров’я, рівень освіти населення і відображає максимально можливу потенційну сукупну продуктивність робочої сили.

Термін людський капітал тісно пов’язаний з терміном людський потенціал. Поняття людського потенціалу розкривається на основі таких складових як: людські ресурси, людський капітал, життєвий потенціал, особистий потенціал, а інтеграція цього поняття відбувається на основі базових категорій – людські ресурси та якість життя. Проте не можна ототожнювати ці поняття, незважаючи на те, що і потенціал, і капітал належать людині і потенціал за певних умов може стати капіталом. Так як під людським капіталом розуміється сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу. Тоді як людський потенціал – це можливості, які ще не реалізовані.

Підсумовуючи вищеозначене можна стверджувати, що людський капітал є активним капіталом, який є невіддільним від свого носія. Людський капітал не зберігається, а час протягом якого він не використовувався вважається втраченим назавжди. Людський капітал – це вичерпний ресурс, який потребує внесків через здатність до зношення та морального старіння, має здатність до оновлення, вдосконалення та розвитку.

Проведене дослідження теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку людського капіталу дає можливість окреслити основні засади його оцінки та нарощування з урахуванням специфіки модернізації країни в рамках соціогуманітарного розвитку. На нашу думку визначені пріоритети повинні оптимізувати зв’язок між економічним зростанням, якістю життя, людським розвитком та добробутом, серед них можна виділити:

· стимулювання розвитку окремої особистості, підвищення її ролі та створення умов для розширення можливостей вдосконалення;

· забезпечення соціальної справедливості у формуванні та розподілі доходів через використання інструментів регуляторної політики;

· гарантування вибору для реалізації власних можливостей кожної людини.

Утвердження ефективної моделі соціально-економічного розвитку необхідно вести у площині визнання пріоритетності людського капіталу та реального запровадження її у практику модернізаційних реформ.

Література

1. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: [монографія] / В. П. Антонюк. – Донецьк: Інститут економіки промисловості, 2007. – 347 с.

2. Гильтман М.А. Формирование человеческого капитала в системе экономических отношений / М.А. Гильтман. Вестник Тюменского государственного университета. 2009. № 4. – С. 246-252.

3. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала. / С.А. Дятлов – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. – 160 с.