Экономические науки/14. Экономическая теория

Викладач Базилевич Д.М., студентка Дерій О.Ю.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

ПРІОРИТЕТИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ В РАМКАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Сьогодні у зв’язку з переходом світової спільноти до інформаційного суспільства особливо гостро постала проблема оцінки наукових знань, рівня їх використання та капіталізації.

В епоху глобалізації знання стають капіталом і визначають вартість нематеріальних активів компаній, в основі яких є інтелектуальний потенціал.

Аналіз економічних досягнень розвинутих країни довели, що природні ресурси поступово поступаються своїми лідируючими позиціями у забезпеченні соціально-економічного процвітання країни, на зміну їм прийшов інтелектуальний капітал. Знання стали економічною категорією, а їх капіталізація – одним із важливих факторів, що визначають прогрес суспільства. Під “капіталізацією знань” розуміють процес реалізації об’єктів інтелектуальної власності із перенесенням вартості нематеріальних об’єктів на вартість продукції.

Економіка знань як термін, широко почав вживатись наприкінці 90-х років XX ст. і пов’язаний з встановленням нових пріоритетів у політиці й економіці країн Європейського Союзу.

Активізація процесів перетворення знання у безпосередньо продуктивну силу розвитку економіки й суспільства зумовила, особливо у другій половині XX ст., розширення як досліджень у цій сфері, так і практичних кроків. Разом це ознаменувало формування не тільки порівняно цілісної системи поглядів, що отримала назву “економіка знань”, але й індикаторів і критеріїв її оцінки. Загальновизнаною стала думка про те, що сьогодні лише через знання можна створити й розвивати конкурентоспроможну економіку, здатну забезпечувати сучасний рівень життя населення, нарощувати людський потенціал та капітал.

Економіка знань включає три основні сфери, які мають безпосередній вплив на зростання вартості людського капіталу, на капіталізацію вартості:

• науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки та інновації;

• освіта та навчання;

• інформаційно-комунікативні технології.

Характерними ознаками економіки, яка базується на використанні фактору знань, є переважання у структурі ВВП високотехнологічних галузей та інтелектуальних послуг, формування переважної частки національного прибутку за рахунок інноваційної або технологічної ренти, високий рівень капіталізації компаній, основна вартість яких формується завдяки нематеріальним активам, тобто інтелектуальної компоненти.

Складовими елементами сучасної економіки знань можна вважати:

- доступна, якісна і безперервна освіта населення на основі нових наукових знань, що впроваджуються у навчальний процес;

- економічні стимули та інституційний режим, що заохочують до ефективного використання національних і глобальних знань в усіх секторах вітчизняної економіки;

- сформована інноваційна система, що об’єднує в єдиний комплекс економіку, наукові, академічні та дослідницькі центри;

- державні інституції як координатор процесів розбудови економіки на основі нових сучасних знань.

Формування системи “наука – освіта – технологія – інновація – виробництво” сьогодні визнано головним орієнтиром розвитку постіндустріальних суспільств та єдиний можливий шлях до підвищення конкурентоспроможності і динаміки прогресу України зокрема.

Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються у технології та продукти наукоємного виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва, прискорюючи темпи накопичення суспільного прибутку, змінюючи мотивацію трудової діяльності, і тому виступають фактором постіндустріального економічного зростання.

В контексті розвитку економіки знань сьогодні велика увага приділяється людському капіталу, так як він здатен давати на кожну одиницю додаткового інвестування найвищу економічну віддачу, забезпечуючи не лише високу рентабельність виробництва та надійні конкурентні переваги на світових ринках, а й створюючи підґрунтя стратегічної прибутковості для інноваційно – інвестиційних систем суспільства.

Світове співтовариство наразі формує економіку знань, економіку, в котрій більша частина ВВП забезпечується діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і розповсюдження знань.

Глобалізаційні процеси, відкритість та взаємопроникнення економік різних держав, що ґрунтується на сучасних інформаційних технологіях, розвиток науки, здобутки якої є предметом і результатом творчої, високоінтелектуальної праці, – все це реалії сьогодення, які дозволяють наростити людський потенціал та капіталізувати його вартість.

Людський капітал здатен давати на кожну одиницю додаткового інвестування найвищу економічну віддачу, забезпечуючи не лише високу рентабельність виробництва та надійні конкурентні переваги на світових ринках, а й створюючи підґрунтя стратегічної прибутковості для інноваційних інвестицій.

Рушійною силою економіки знань звичайно є людина. Впровадження результатів НТП у виробництво більшою мірою залежить від людини, задоволення потреб якої є кінцевою метою суспільного виробництва, від людського капіталу, який є важливою компонентою національного багатства будь-якої країни. Тому сьогодні одним із стратегічних ресурсів у розвинених країнах світу визнається людський капітал та його носій – людина. Сучасна теорія людського капіталу сформована

Світове співтовариство визнало, що однією з умов підвищення конкурентоспроможності національних економік є розвиток людського капіталу. Недостатньо високий рівень людського капіталу на сьогоднішній час це головна перешкода для економічного оновлення країни. Стратегічним пріоритетом для України є становлення інноваційної моделі економічного розвитку та розбудова соціально-економічної держави. В цьому контексті найголовнішим завданням є перехід до використання інших ресурсів для забезпечення економічного розвитку, ніж ті, що були в індустріальній економіці, а саме до нагромадження та реалізації людського капіталу, який є невичерпною формою суспільного капіталу.

Тому можна стверджувати, що економіка знань для України, як і для будь-якої іншої країни світу – один з головних інструментів інноваційного прогресу та суспільного розвитку.

Література

1. Друкер П.Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества. – М: Вільямс И.Д., 2007.-336 с.

2. Верхоглядова, Н.I. Людський капітал і показники економічного зростання / Н.I. Верхоглядова // Економіка та держава : Міжнародний науково - практичний журнал. – 2007. – N1. – С.84-86.

3. Кондаурова І.О. Інституційні аспекти становлення економіки знань. Режим доступу : з екрану http://www. ea.donntu.edu.ua:8080