Петько С.М.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Україна

ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ ЯК ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ

Економічна соціологія – це галузь економічних знань, яка досліджує закономірності економічного життя за допомогою соціологічних категорій. Об’єктом досліджень економічної соціології є люди – учасники економічного життя, об’єднані в групи, організації з відповідними соціальними інститутами. Предметом досліджень економічної соціології (ЕС) є соціально-економічні відносини, які виникають в економічній сфері життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей різних соціальних груп і класів, соціальних організацій і інститутів. Місце і роль економічної соціології в суспільстві визначається такими функціями: теоретично-пізнавальною, прогнозуючою, управлінською, ідеологічною, соціальною. Економічна соціологія спирається на соціально-економічні закони, основними з яких є закон розподілу праці, закон зміни праці, закон конкуренції. Категорії ЕС групуються за трьома рівнями: 1) економічна і соціальна сфери; 2) соціальні механізми розвитку економіки та регулювання окремих соціально-економічних процесів; 3) конкретний зміст соціальних механізмів – економічна культура, економічна свідомість, економічне мислення, економічні стереотипи, економічні інтереси, економічна діяльність і поведінка. Економічна соціологія оперує як загально соціологічними методами (аналіз документів, опитування, соціальний експеримент, спостереження), так і методами прикладного соціологічного аналізу (проблемний, технологічний, структурний, інституціональний, генетичний та оцінний). Основними напрямами дослідження сучасної ЕС є соціально-економічні відносини, економічна поведінка, економічна культура, соціально-економічні механізми управління економікою та регулювання соціально-економічних процесів.

Економічна соціологія досліджує закономірності економічного життя (економічні відносини та процеси) за допомогою системи категорій, напрацьованих соціологією. Розвиток економіки при цьому описується як соціальний процес, що відбувається завдяки рушійній силі , активності соціальних суб’єктів, що функціонують у ній, інтересам, поведінці і взаємодії соціальних груп. Об’єктом економічної соціології виступають люди – учасники економічного життя суспільства, об’єднані в групи, організації з відповідними економічними інститутами. Отже, економічна соціологія досліджує економічні явища і процеси як результат діяльності людей, а розвиток економіки – як соціальний процес. Предметом економічної соціології є соціально-економічні відносини, які виникають в економічній сфері суспільного життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей різних соціальних груп і класів, соціальних організацій та інститутів.

Місце і роль економічної соціології в суспільстві визначаються її функціями [1].

Теоретико-пізнавальна функція реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, осягнення нових знань у цій сфері.

Прогнозуюча функція полягає у визначенні найбільш ймовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку.

Управлінська функція розглядає забезпечення системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо активності процесу управління.

Ідеологічна функція вивчає формування соціально-економічного світогляду в усіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах.

Соціальна функція передбачає інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомогу у формуванні та розвитку соціально-економічної структури суспільства, здійснення моніторингу соціально-економічного напруження в суспільстві. Структура основних категорій економічної соціології має багаторівневу ієрархію.

Перший рівень утворюють категорії економічної і соціальної сфер. Вони відображають зміст процесів, що відбуваються на стику економіки і суспільства в цілому.

До другого рівня належать категорії ,,соціальний механізм розвитку економіки” та ,,соціальні механізми регулювання окремих соціально-економічних процесів”.

Третій рівень об’єднує категорії, які конкретизують зміст соціальних механізмів, – ,,економічна свідомість,” „економічне мислення”, ,,економічна культура”, ,,соціально-економічні стереотипи”, ,,економічні інтереси”, „економічна діяльність”, ,,економічна поведінка” та ін. [2].

Роль соціального механізму управління економікою підвищується у зв’язку зі збільшенням впливу людського фактора на соціально-економічну поведінку людей і колективів.

Соціальний механізм управління економікою розуміється як стала система економічної поведінки і взаємодії різни груп, регулювання дій соціальних чинників і забезпечення внутрішньої єдності функціонування складних соціально-економічних об’єктів, узгодження розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.

Соціальний механізм управління і розвитку економіки реалізується, пристосовуючись до різних рівнів територіальної структури суспільства – країни в цілому, регіону, області, міста, району, а також до відповідного рівня організаційної структури виробництва – відомства, об’єднання, підприємства, цеху. На кожному рівні цих структур функціонують специфічні групи, здійснюються окремі види діяльності і поведінки, досягаються різні результати. Отже, є підстави говорити про множину окремих соціальних механізмів, що діють на різних рівнях територіальних та організаційних структур економіки. Система категорій [3] створює методологічну основу для дослідження соціально-економічних процесів визначення найбільш стійких взаємозв’язків між ними, виявлення закономірностей їх перебігу. До основних соціально-економічних законів належать: закон розподілу праці, який визначає динаміку розподілу праці на різновиди і одночасно динаміку розподілу суспільства на соціальні групи, зайняті зазначеними видами праці, та співвідношення між групами, залежно від їх соціального статусу й престижу праці; закон зміни праці, який відображає об’єктивний і суттєвий зв’язки між змінами в технічному базисі виробництва та функціями працівників і суспільними комбінаціями процесу праці; закон конкуренції, який відображає джерело саморозвитку виробництва – безперервне виникнення та вирішення суперечності між необхідністю максимальної самореалізації людини задля її самовиживання та опором цього прояву з боку інших людей (конкурентів), соціального середовища в цілому. Це змушує людину (виробника, бізнесмена) безперервно поліпшувати якість, збільшувати кількість та зменшувати вартість товарів і послуг для підвищення своєї конкурентоспроможності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Krimerman Len. From the Ground Up: Essays on Grassroots and Workplace Democracy by C.George Benello / Len Krimerman, Frank Lindenfeld, Carol Korty, Julian Benello. – Boston : South End Press, 1992.

2. Cockerham William C. The Global Society: An introduction to sociology / William C. Cockerham. – N.Y. etc. : Mc Graw-Hill, 1995.

3. Beck E.M. Stratification in a Dual Economy / E.M. Beck, Patrick M. Morgan, Charles T. Tobert // American Sociological Review, 1978. – Vol. 43. – 5. – October. – P. 704–720.

Анотація

Ключові слова: економіка, соціологія, соціальна система, функції соціології.

В тезах розкривається взаємозв’язок економіки із соціологією. Обґрунтовується те, що управління та розвиток економіки неможливі без дії соціального механізму.

Аннотация

Ключевые слова: экономика, социология, социальная система, функции социологии.

В тезисах раскрывается взаимозависимость экономики и социологии. Обгрунтовывается то, что управление и развитие экономики невозможны без действия социального механизма.

Summary

Petko Stanislav Mykhaylovych. Economic sociology as a branch of economic knowledge

Key words: economics, sociology, social system, the functions of sociology

Economics is of interest to sociologists because economic problems are closely intertwined with all other aspects of the social system: jobs, families, social class, education, inflation, social security, and the styles of life promoted by production and advertising.