Економічні науки/Банки і банківська система

Котковський В.С., Дзюбенко В.О.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ БАНКІВ

Метою діяльності банківської установи є отримання максимально можливого прибутку, розмір якого безпосередньо залежить від рівня організації фінансового менеджменту в банку. Тому виникає необхідність у пошуку шляхів підвищення ефективності менеджменту формування і розподілу прибутку банку з метою його максимізації.

Прибуток банку формується завдяки отриманню доходів від здійснення різних видів господарської діяльності, найбільшу частину з яких займають процентні доходи. Разом з комісійними та іншими доходами банку, процентні доходи формують загальний дохід, який після зменшення на суму загальних витрат дорівнює прибутку банківської установи до оподаткування. Отже, для збільшення розміру прибутку у банку, потрібно спрямовувати діяльність у двох пріоритетних напрямках, перший з яких полягає у підвищенні процентних та комісійних доходів, а інший – у зменшенні процентних та комісійних витрат.

Але слід також відзначити, що у сучасних економічних умовах проводити діяльність зі збільшення рівня процентних доходів стає досить складно, а тому зростає значення непроцентних доходів, для збільшення частки яких можна провести наступні заходи [1; 2]: надання консультативної допомоги клієнтам, інформаційних та експертних послуг; посередництво у розміщенні цінних паперів своїх клієнтів; виконання функції валютного контролю для експортерів товарів; інші нетрадиційні послуги для банківських установ.

Необхідно врахувати, що величина непроцентних доходів залежить від витрат, пов’язаних з обслуговуванням клієнтів, від комісій інших банків за аналогічні послуги, рівня маркетингових досліджень, автоматизації діяльності банку тощо [1; 2].

Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недоходних активів, на що і повинна бути спрямована діяльність банківських установ.

Не випадково концепція «високорентабельної банківської діяльності», яка доволі поширена в США, базується на трьох «китах» [3]:

· максимізація доходів (від наданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також підтримка гнучкої структури активів, яка пристосована до змін процентної ставки);

· мінімізації витрат (через оптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок, жорсткий контроль за накладними витратами;

· грамотному та ефективному менеджменті.

Виходячи з даної концепції, досвід США можна адаптувати до українських банків з метою підвищення рентабельності діяльності українських банків, яка передбачає максимізацію доходів, мінімізацію витрат та формування високоефективного менеджменту банку. В зв’язку з цим можна запропонувати основні напрямки зростання доходів комерційного банку [1; 2]:

· загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики;

· зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;

· зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банки рідко вдаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби вони найчастіше знижують ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Зниження середньозваженої ставки проценту по Україні є свідоцтвом цього;

· зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку – визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.

Для зниження рівня витрат банку можна запропонувати здійснювати діяльність із залучення більш дешевих ресурсів (вклади на вимогу) та зниження витрат на утримання апарату управління. Проте у сучасних банки вже намагаються використовувати дані заходи у своїй діяльності.

Іншими заходами менеджменту для підвищення прибутковості діяльності можна запропонувати наступні рекомендації [1; 2]:

· нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу; буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій; стимулюватиме інтеграційні процеси; забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків;

· слід раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю та прибутковістю комерційного;

· одним з резервів збільшення прибутку і раціонального його використання є фінансове планування. Багато витрат несуть банки внаслідок неузгоджених дій різних управлінь між собою. Фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток банку на рік. І хоча в умовах, які склалися в нашій країні, через нестабільність, інфляцію реальні дані можуть суттєво відрізнятися від запланованих але пропорції залишаються практично незмінними. Банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік;

· сформувати достатні страхові резерви та резервні фонди. Оскільки основна причина банківських банкрутств – неповернення раніше виданих кредитів, то формування цих фондів сприятиме зміцненню надійності й стабільності банку, а отже, і банківської системи України, зменшенню можливих фінансових ризиків у кредитній діяльності. Створення цих резервів гарантуватиме покриття рахунків у діяльності банку, сприятиме підтримці його ліквідності на необхідному рівні;

· застосовувати такі інструменти в банківській діяльності, які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф’ючерси, опціони, форвардні операції з валютою ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин;

· систематично і всебічно вивчати кредитні ризики, приймати заходи по їх пониженню. З цією метою необхідно організовувати відділи управління кредитними ризиками;

· покращувати рівень професіоналізму – від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних структур.

Отже, для збільшення ефективності управління процесом формування і розподілом прибутку банку можна запропонувати проведення заходів із збільшення процентних, комісійних та непроцентних доходів банку та зменшення рівня витрат банку за рахунок залучення більш дешевих ресурсів та підвищення частки доходних активів у загальних активах банку, збільшувати обсяг власного капіталу, наприклад за рахунок капіталізації дивідендів, а також ефективне управління співвідношенням прибуток-ризик.

Література

1. Колісніченко К.В. Шляхи підвищення прибутковості комерційного банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com.

2. Рибак О. Шляхи підвищення прибутковості банківського сектору в умовах нестабільного зовнішнього середовища [Електронний ресурс] / О. Рибак, Н. Галай. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

3. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності: [підручник] / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін. [за ред. А.М. Герасимовича]. – К.: КНЕУ, 2003. – 599 с.