ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

Сьогодні туризм є однією з найперспективніших галузей світового господарства, яка навіть у період світової економічної кризи демонструвала стійкі показники розвитку. До світового ринку туристичних послуг все активніше залучається і Україна, для якої міжнародний туризм є досить молодою галуззю, що знаходиться на етапі становлення. Варто зазначити, що у розвитку міжнародного туризму в Україні спостерігаються серйозні проблеми, які потребують глибокого і всестороннього вивчення та розробки заходів для їх ефективного вирішення. Тому метою дослідження є аналіз міжнародного туризму в Україні, виявлення проблем його розвитку та шляхів їх вирішення.

В цілому, міжнародний туризм являє собою діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що розташовані за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями [1]. Україна має всі об’єктивні умови для інтенсивного розвитку туризму: особливе географічне положення та сприятливий клімат (Карпатські і Кримські гори), багатство природного потенціалу (узбережжя Чорного та Азовського морів, водні й лісові ресурси), історико-культурний та рекреаційні потенціали. Все це є потужною базою для розвитку туристичного бізнесу. Так, потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій, за даними оцінки ландшафтних ресурсів, становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України. Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, за оцінками експертів, становить понад 40 млн. чоловік. Проте статистичні показники свідчать про слабку участь України в міжнародній індустрії туризму (рис.1) [2].

Рис. 1. Динаміка туристичних потоків в Україні за 2005-2011рр.

За розміром території і кліматичними умовами Кримський півострів можна порівняти з Кіпром. Однак Кіпр щорічно одержує від туристичної галузі $ 5 млрд., а Україна – на порядок менше. Водночас близько 80 % вітчизняних готелів та компаній звітують про збиткову або нульову рентабельність. Незадовільна ситуація спостерігається також і в туристичній галузі Карпатського регіону: весь карпатський туристичний бізнес заробляє щорічно стільки ж скільки один великий швейцарський курорт. Недостатньо використовується для залучення туристів і унікальна історико-культурна спадщина західного регіону [4, с.6]. Отже, в сфері туристичного бізнесу Україні є ряд проблем, які стримують його розвиток на міжнародній арені, а саме:

1) матеріально-технічна база туристичної галузі нашої країни створена ще у 60-80 ті рр., моральна і фізична зношеність якої оцінюється експертами на рівні до 90 % (при цьому значна кількість українських санаторно-курортних закладів належить підприємствам, профспілкам, що безпосередньо в галузі туризму і курортів не працюють та не в змозі забезпечити їх оновлення [4, с.7]);

2) відсутність рекламно-інформаційного забезпечення туризму (досвід туристичної індустрії показує, що велика кількість відвідувачів не буде навіть розглядати можливість відвідування країни, якщо в самому початку вони не зможуть знайти ґрунтовну інформацію про дану місцевість);

3) недостатня кваліфікація персоналу, задіяного в туристичній сфері (невелика кількість готелів відповідає світовим стандартам з надання послуг, а персонал туристичної сфери має низький рівень знання іноземних мов);

4) нерозвиненість багатьох напрямків туристичної діяльності, які на міжнародних ринках туристичних послуг динамічно розвиваються і становлять вагому частку («зелений туризм», молодіжний, дитячий, круїзний тощо);

5) низький рівень розвитку туристичної інфраструктури, слабка маркетингова активність вітчизняних туроператорів на світовому туристичному ринку, відсутність позиціонування і сегментації туристичного сектора за ціновими і якісними критеріями, неготовність більшості підприємств вести конкурентну боротьбу в нових, мінливих умовах господарювання [3];

6) відсутність дієвого механізму державної підтримки туристичного бізнесу (врахування світового досвіду свідчить про доцільність надання пільгових кредитів і державних гарантій для отримання кредитів; налагодження зв’язків з іноземними країнами з метою створення спільного туристичного продукту; створення умов для розвитку здорової конкуренції, залучивши міжнародні готельні мережі, операторів туристичної індустрії, які встановлять світові стандарти на українському ринку);

7) стан значної частини доріг на сьогоднішній день недостатній для забезпечення комфортного руху великої кількості автомобілів, що також відлякує іноземних туристів, які їдуть до нас автотранспортом.

Отже, туристична індустрія в Україні ще формується. Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля й розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів і підвищення ефективності роботі підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади. Так, необхідно створити умови для розвитку зеленого туризму, який може стати важливим фактором вдосконалення всієї соціальної сфери села та закріплення і працевлаштування тут молоді. Також необхідно звернути увагу на духовну спадщину українського народу, в якій поєднуються народні обради, звичаї, народна творчість, промисли, український побут і ремесла, які при раціональному використанні можуть стати родзинкою туристичної галузі нашої країни.

Потрібно забезпечити відродження і розвиток центрів міжнародного туризму таких як Крим та Карпати, освоєння нових туристичних районів, де сконцентровано великий природній і історико-культурний потенціал, сприяння підготовці фахівців у сфері міжнародного туризму. Необхідно створювати готелі сімейного типу і професійно навчати туроператорів. Для території, що у своєму розвитку перебувають на початкових етапах, необхідність знаходження своєї ніші на ринку турпослуг, формування власного іміджу, поєднання рекреаційного діяльності з краєзнавчо-ескурсійною.

Послідовна реалізація запропонованих заходів сприятиме динамічному розвитку туристичної галузі України та перетворенню її в одну з високоприбуткових сфер бізнесу, дозволить зміцнити положення країни на світовому ринку туристичних послуг.

Література:

1. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. – К. : Знання, 2011. – 334 с.

2. Аналітичні матеріали Державного комітету статистики України. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Концепція розвитку туризму і курортів в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:/tourism.gov.ua

4. Огляд туристичної галузі в Україні та напрямки її розвитку. – К.: Експертно-аналітичний центр «СОЦІУМ», 2005. – С. 6-7.