Мінчук М.В

Науковий керівник: к.е.н. Фоміна О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ВПЛИВ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Сучасна українська економіка знаходиться у стані системної трансформації, для реалізації якої необхідні значні капіталовкладення. Дефіцит власних ресурсів змушує звертатися до іноземного інвестування. При цьому необхідно визначати не тільки джерела інвестування, а й напрямки їх використання та наслідки для соціально-економічного розвитку ЧОГО?. В цьому сенсі важливо, не повторюючи помилок минулого, творчо використовувати його позитивний досвід. Тому актуальними стають конкретні історико-економічні розробки з даної проблематики. Аналіз економічних перетворень та ролі в них іноземного капіталу сприятиме формуванню адекватного підходу до сучасної інноваційно-інвестиційної політики.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі іноземного капіталу в процесі модернізації економіки України, тенденцій та наслідків його функціонування у вітчизняній промисловості другої половини ХІХ – на початку ХХ ст.

У науковій літературі «модернізація» розглядається як процес переходу від традиційного аграрного, доіндустріального суспільства до індустріального. Причому це явище розглядається як сукупність процесів у різних сферах: економічній, соціальній, політичній та духовній.

Формою реалізації модернізації економіки при переході до індустріального суспільства виступає індустріалізація, висхідним пунктом якої став промисловий переворот. Промисловий переворот у вітчизняній економіці, порівняно із західноєвропейською, мав ряд особливостей. Насамперед, для нього були характерними досить поверхневий характер, активна участь держави у фінансуванні промислового будівництва, значний вплив іноземних інвестицій та іноземних технологій. Тому слід підкреслити, що загальна економічна відсталість господарства, його багатоукладність, відсутність достатнього обсягу внутрішніх нагромаджень вимагали пошуку зовнішніх джерел для здійснення модернізаційного процесу. Необхідність залучення останніх усвідомлювалась як на державному, так і на локальному рівнях. У зв’язку з цим держава як основний економічний суб’єкт виступила ініціатором пошуку й залучення в економіку як іноземних капіталів, так і технічного та підприємницького досвіду, здатних реалізувати модернізаційний процес.

Стратегічне значення для здійснення процесу модернізації в економіці України мали базові галузі: залізорудна, вугільна, металургійна, машинобудівна. Залучення та функціонування іноземного капіталу призвело до утворення нових та активізації розвитку старих галузей вітчизняної економіки. Конкурентна ситуація на ринку (в залежності від позиції вітчизняного капіталу в певній галузі та сприятливих чи несприятливих умов для інвестування) обумовлювала форми та частку іноземних капіталів у процесі формування модернізованої економіки. Саме ці чинники й визначили галузеву структуру розподілу іноземних інвестицій.

Іноземний капітал панував у найбільш важливих галузях промисловості: металургійній, гірській, кам’яновугільній, машинобудівній, нафтовій та у сфері кредиту. Важлива роль належала іноземним інвестиціям у процесі формування інфраструктурних галузей (залізничний транспорт, міське господарство, страхування та ін.), наявність яких була необхідною умовою індустріального розвитку країни. Загалом, залучення іноземного капіталу сприяло підвищенню технологічного рівня української економіки, підвищенню її ефективності та зростанню її економічного потенціалу.

Дослідження першоджерел дозволило визначити внесок іноземного капіталу в розвиток окремих галузей економіки України. Значний приплив іноземного капіталу в залізорудну промисловість посприяв зростанню ролі Криворізького басейну. Це знайшло прояв у тому, що Кривбас почав видобувати залізної руди в 15,5 разів більше, ніж Центральний район, та в 3,7 рази більше, ніж на Уралі. Частка України в загальноросійському видобутку залізної руди зросла з 4,4% в 1880 p. до 72% в 1913 р. Значна частина цього обсягу (87,5%), була видобута на 14 акціонерних підприємствах, в яких переважав іноземний капітал. Завдяки іноземним технологіям покращилася технічна оснащеність вітчизняних рудників, що виявилося у збільшенні кількості парових машин та зростанні їх загальної потужності. Застосування іноземними підприємцями нових технологій у Кривбасі сприяло підвищенню тут більше ніж у 2 рази продуктивності праці порівняно з іншими басейнами. Отже, на початку XX ст. українська залізорудна промисловість перетворилася на галузь, що відігравала значну роль у становленні великого індустріального виробництва в Україні.

Хоча іноземний капітал був визначальним чинником розвитку вітчизняної індустрії, однак його функціонування обумовлювалося не тільки потребами та умовами вітчизняної економіки, а й інтересами самого капіталу (використання дешевих ресурсів, можливість високих прибутків).

Вплив іноземного капіталу на процес модернізації української економіки був різноспрямованим: з одного боку, активізувалися процеси створення великої індустрії, стимулювання розвитку інших галузей економіки (в тому числі й інфраструктури), насичення внутрішнього ринку продукцією важкої промисловості, прискореного розвитку української економіки порівняно з іншими районами Російської імперії; з іншого боку, мало місце стримування певною мірою національного технічного прогресу, нераціональне використання природних ресурсів.

Таким чином, при залученні іноземних інвестицій в сучасну українську економіку вкрай важливо, використовуючи історичний досвід, правильно оцінити майбутні результати їх функціонування з точки зору можливих вигод та втрат.