Экономика / 3. Финансовые отношения

здобувач Постернікова О. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Порівняльний аналіз пенсійних систем України, Великобританії та Німеччина

На початку запровадження пенсійних систем їх метою було подолання бідності. Припускалося, що їх бенефіціари старі і бідні. Крім того, дуже мало працюючих доживали до пенсійного віку. Пенсійна система була розроблена як страхування від настання старості і нездатності працювати. Вона була схожа на страхування від інших ризиків, таких як інвалідність, виробнича травма, хвороба, смерть годувальника і т. ін.

Демографічні тенденції та політика зниження пенсійного віку суттєво змінили функції і стабільність старої системи. Стара система базувалася на демографічній структурі, яка має вигляд піраміди: кожне нове покоління було чисельнішим, ніж старше покоління, тому, кількість тих, хто робив внески до пенсійного фонду, і в той же час був виробником ВВП, перевищувала кількість пенсіонерів, які є лише споживачами ВВП. Пенсійна система працювала як страхова схема, в якій багато працівників з малими внесками підтримували дуже малу кількість людей, які таки доживали до пенсійного віку і ставали пенсіонерами.

Сьогодні механізм піраміди більше не працює. Нові покоління в європейських країнах є менш чисельними, ніж попередні покоління. Стара схема страхування вже не є виправданою. Бути старим є «ризиком» для більшості населення. Велика кількість людей живе багато років після досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Це право громадян гарантується за рахунок виплат коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також коштів бюджетів різних рівнів, коштів з інших джерел. Достатній рівень життя громадян, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, має забезпечуватись за рахунок сплати пенсій, допомог, інших соціальних виплат [3].

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою та основною складовою системи соціального захисту населення.

З 01.01.2004 року вступили в дію базові Закони нової пенсійної систем – «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [1] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2]. В Україні передбачена трирівнева пенсійна система.

Перший рівень – солідарний, коли платник податків вносить кошти в загальний фонд, а виходячи на пенсію отримує мінімальну, але гарантовану соціальну допомогу.

Другий рівень передбачає обов’язкові індивідуальні пенсійні рахунки, існування яких дозволяє платнику податків одержувати пенсію по старості залежно від суми, що накопичена ним на такому рахунку.

Третій рівень – це добровільна накопичувальна система, розрахована на осіб, які готові здійснювати додаткові грошові відрахування з метою отримання додаткового джерела доходу після виходу на пенсію. У рамках такої системи фінансуються і дострокові пенсії.

Але сьогодні в Україні діє лише перший рівень – тобто єдина державна система пенсійного забезпечення, яка сформована на принципах старої бюджетно-розпорядчої моделі соціальної політики і не орієнтована на розв’язання проблем перехідного періоду і ускладнення демографічної ситуації в Україні.

Сучасна пенсійна система Великобританії – багаторівнева і вважається однією з найдосконаліших у світі.

Пенсійна модель – трирівнева, вона підрозділяється на базова державні пенсії, державні пенсії за вислугу років і недержавні пенсії.

Перший рівень – базова пенсія, яку виплачує держава всім британцям після досягнення ними пенсійного віку. Розмір цієї пенсії не залежить від стажу роботи пенсіонера, його трудових успіхів і одержуваної зарплати.

Другий рівень – державні пенсії за вислугу років. Розмір цієї пенсії залежить від стажу працівника і заробітної плати, з якої сплачувалися внески. Працівник, який не бажає брати участь у державній пенсійній програми, може вийти з неї, проте у цьому разі він зобов’язаний брати участь у будь-якій схемі додаткового пенсійного забезпечення.

Третій рівень – недержавна пенсійна система. У Великобританії є безліч різних способів накопичення приватних пенсій. Найбільшого поширення отримали професійні пенсійні системи. Працівники укладають колективний договір з роботодавцем, на підставі якого він відраховує внески на пенсійне забезпечення і формує пенсійні виплати.

Значну роль у системі пенсійного забезпечення Великобританії відіграють страхові компанії, що надають безліч послуг з додаткового пенсійного забезпечення населення. Недержавна пенсійна система користується найбільшою популярністю серед населення Великої Британії. Саме вона дає змогу отримувати досить велику пенсію, розмір якої працівник регулює самостійно, виходячи зі своїх внесків. Приватне пенсійне страхування поступово витісняє державне.

Модель пенсійної системи Німеччини характерна також для Австрії, Італії, Франції та багатьох інших країн Західної Європи. Пенсійна система Німеччини характеризується як “система трьох рівнів”.

Перший рівень – обов’язкове пенсійне страхування. Перший рівень є обов’язковим для окремих систем, що функціонують на основі законодавчих норм. У Німеччині є чотири “обов’язкові системи” такого типу:

– пенсійне страхування робітників та службовців, а також деяких категорій самозайнятого населення (діячі мистецтв і публіцисти; особи які мають ремісничі спеціальності; особи, які працюють вдома, тощо);

– пенсійне забезпечення чиновників держапарату;

– допомога щодо забезпечення старості для фермерів і членів їх родин;

– пенсійне забезпечення за професійними групами (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси тощо).

Державна пенсія в Німеччині має розподільний характер і залежить від рівня зарплати і виробничого стажу. Працівник і роботодавець відраховують до державного пенсійного фонду однаковий відсоток, що становить 19,4 % фонду оплати праці.

Другий рівень – так звані “пенсії від підприємств”. Багато підприємств виплачують пенсії своїм колишнім співробітникам додатково до пенсій, зароблених у системі встановленого законом пенсійного страхування. Ця форма захисту в старості є добровільною. Підприємство самостійно вирішує питання надання пенсії своїм співробітникам.

Третій рівень – турбота про свою старість приватним способом. Для цього прийнятні всі форми створення приватного капіталу (купівля нерухомості, створення фонду цінних паперів, укладання договорів про довготермінові ощадні внески, про страхування життя з метою накопичення коштів, про пенсійне страхування).

Типовою формою створення приватного капіталу є укладання договору про страхування життя з метою накопичення коштів чи укладання індивідуального договору про пенсійне страхування. Особливістю німецької моделі є те, що на підприємстві є самоврядний структурний підрозділ, що займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Пенсійну систему Німеччини вважають однією з найефективніших у Європі, вона дуже впливає на розвиток і формування пенсійних систем у багатьох країнах [5].

Німецька модель пенсійного забезпечення викликає особливий інтерес, оскільки вона поєднує високу економічну ефективність з розвинутою системою соціального захисту, яка заснована на принципі надання економічної свободи, що служить стимулом високої продуктивності праці, що є дуже актуальним для України сьогодні.

Світовий досвід організації національних пенсійних систем показує, що додаткові недержавні пенсії становлять суттєву частку в загальному рівнв пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди в усіх країнах світу визнані найважливішими соціальними інститутами щодо поліпшення матеріального становища непрацездатних членів суспільства і мають високий рівень довіри громадян до пенсійної накопичувальної системи [4, с.9]. Отже, реформування системи пенсійного забезпечення в Україні має створити належні умови для підвищення рівня пенсій, раціонального перерозподілу функцій між державою, роботодавцями і працюючими щодо соціального захисту громадян похилого віку, а також залучати накопичувані пенсійні кошти для реалізації політики економічного зростання нашої держави.

Основою державного регулювання пенсійного забезпечення має стати створення правових засад впровадження та дії нових пенсійних програм.

Література:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2911-VI від 11.01.2011). [Електронний ресурс] - Режим доступу <http://zakon1.rada.gov.ua>

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [Текст]: Закон України [прийнятий Верховною Радою України 9 липня 2003 р.]. - № 1057-IV. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003. - № 49-51, ст.375.

3. Конституція України 1996 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу <http://zakon1.rada.gov.ua>

4. Філіпчук П. В. Системи пенсійного забезпечення: огляд світового досвіду /

П. В. Філіпчук [Електрон. ресурс]. – Режим доступу <http://www.academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Filipchuk.pdf>

5. Living and working in Europe [Електрон. ресурс]. – Режим доступу <http://www.deutsche-rentenversicherung-bund.de/cae/servlet/contentblob/72168/publicationFile/12281/living_and_working_in_europe.pdf>