Секція: Зовнішньоекономічна діяльність
Громова А. О.,
Магістрантка каф. Менеджменту організацій
та адміністрування,
Донбаський Державний Технічний Університет
Ульяницька О. В.,
Кандидат економічних наук, доцент каф. Економіки та управління
Донбаський Державний Технічний Університет
Шляхи
вдосконалення захисту прав інтелектуальної власності в Україні
Законодавство у сфері
інтелектуальної власності являє собою багаторівневу систему, відповідну
сучасним міжнародним стандартам і регулюючу відносини в галузі охорони і
використання товарних знаків, винаходів, промислових зразків, сортів рослин,
комп'ютерних програм, творів науки, літератури і мистецтва та інших об'єктів
інтелектуальної власності [3].
Питання відповідальності за
порушення прав інтелектуальної власності, оцінки об'єктів інтелектуальної
власності, здійснення адміністративних процедур, пов'язаних із забезпеченням
охорони інтелектуальної власності, стимулювання створення та використання
об'єктів інтелектуальної власності, а також фінансово-економічні аспекти
управління інтелектуальною власністю врегульовані нормативними правовими актами
суміжних галузей законодавства.
На сьогоднішній день основною
проблемою у сфері захисту прав інтелектуальної власності є те, що система
підтримки розвитку науки і її фінансування в ринкових умовах, яка включає
концептуальні положення, цільові орієнтири, заходи законодавчого регулювання (в
тому числі захисту прав інтелектуальної власності), порядок ресурсного
забезпечення та ін, знаходиться поки що в стадії формування. З цієї причини, а
також в силу різних нестаціонарних процесів у нас в країні поки немає чіткого
та ефективного механізму, який би стимулював розробників нової техніки у
створенні та розповсюдженні нововведень [5].
На основі аналізу цієї
проблеми доцільно розглянути такі основні недоробки в питаннях охорони прав
інтелектуальної власності.
- Різкий спад наукомістких
виробництв, що спостерігається протягом останнього десятиліття, значною мірою
викликаний недостатньою ефективністю як ринкових механізмів, що знаходяться в
стадії їх становлення, так і державного регулювання складної господарської
діяльності, а також слабкими адаптаційними властивостями підприємств до
мінливих умов господарювання.
- Пріоритети централізовано
керованих галузей народного господарства визначалися складною взаємодією
адміністративних структур (адміністративних ресурсів) у процесі розподілу
різного виду економічних ресурсів (трудових, фінансових, науково-виробничих,
матеріальних). Це зумовило, з одного боку, можливість максимальної концентрації
ресурсів на досягненні пріоритетних цілей розвитку, а, з іншого, - сприяло
сильної технологічної «автономізації» привілейованих галузей, що спричинило за
собою в кінці кінців недостатню правову захищеність інтелектуальної власності
менш пріоритетних галузей.
- З усього цього відповідно
випливає найголовніша недоробка в сфері захисту інтелектуальної власності на
сьогоднішній день - через недостатній досвід вирішення проблем, пов'язаних з
використанням інтелектуальної власності, Україна зазнає значних збитків.
По-перше, тому, що багато науково-технічні досягнення з різних причин (в тому
числі і через спад виробництва, найбільш різкого у високотехнологічних галузях)
не використовуються в практичній діяльності, зважаючи незатребуваними
суспільством. По-друге, значна частина досягнень безконтрольно йде за кордон,
не приносячи належної доходу їх розробникам. І, нарешті, відбувається
великомасштабна витік самих висококваліфікованих кадрів, праця яких не
оцінюється по достоїнству, явно не сприяє зміцненню науково-технічного
потенціалу країни [1].
Відповідно до виявленими
проблемами і недоробками пропонуються такі заходи щодо вдосконалення захисту
прав інтелектуальної власності в Україні:
- Вдосконалення процесу
надання інформаційних послуг, професійних консультацій у сфері інтелектуальної
власності на базі Державного Інституту інтелектуальної власності галузевими
службами з охорони та управління інтелектуальною власністю;
- Необхідно забезпечити
подальший розвиток системи моніторингу та контролю за дотриманням законодавства
про інтелектуальну власність.
Пріоритетами в області
протидії порушенням у сфері інтелектуальної власності є протидія виготовленню і
поширенню контрафактної продукції, боротьба з організованою злочинністю в даній
області [4].
- В цілях розвитку
інноваційної складової економіки необхідно посилення взаємодії державного і
приватного капіталу, а також університетських та науково-дослідних структур з
промисловістю і бізнесом, особливо з малим і середнім бізнесом, подальший
розвиток умов і стимулів для створення та використання об'єктів інтелектуальної
власності.
- В рамках розвитку
загальнонаціонального брендингу необхідно використати конкурентні переваги
продукції, що випускається українськими суб'єктами господарювання, засновані на
географічному положенні країни, з урахуванням особливостей національної
культури, традиційних знань, що розвиваються в Україні нових технологій.
Рішення даної задачі в першу чергу актуально для підвищення
конкурентоспроможності секторів економіки, в рамках яких розвиваються
національні бренди, що формують імідж України.
- Посилити співробітництво з
науково-дослідними фондами розвинених країн.
- Створення правового
механізму втручання у міграційні процеси серед учених, при цьому пропонується
зробити акцент на поєднанні внутрішньодержавних і міжнародних правових актів і
угод, регулюючих і стимулюючих повернення мігрантів [2].
Таким чином, без вирішення цих
проблем, без усвідомлення ролі інтелектуальної власності як фактора
науково-технічного, економічного і культурного розвитку нашої країни немислимо
майбутнє України не тільки як великої держави, але і просто як незалежної і
суверенної держави. Адже саме інтелектуальним потенціалом Україна відрізняється
від країн, що розвиваються. А успішне виконання запропонованих заходів дасть
можливість не лише посилити захист прав інтелектуальної власності в країні, але
ще і підвищити конкурентний рівень України по всіх галузях економіки, що в
умовах постійної політичної мінливості і криз також має важливе значення.
Використана література:
1. І.І. Дахно Право
інтелектуальної властності: Навчальний посбник. Видавництво 2-ге, перероб. і
доп. К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 278с.
2. І.О. Мікульонок
Основи інтелектуальної властності: навчальний посібник. – К.: ІВЦ і Видавництво
«Політехника», Ліра – К, 2005 – 232с.
3. Науково практичний
журнал Інтелектуальна властність 1/2009, ТОВ «Ас-пект - 2003» - К, 64с.
5. http://advocatesanswers.in.ua