Экономические науки/4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Черкашина Ю.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Теоретико-методичні підходи до класифікації пайових інвестиційних фондів

У статті досліджено та удосконалено класифікацію пайових інвестиційних фондів, визначено переваги і недоліки типів і видів інвестиційних фондів.

Ключові слова: інститут спільного інвестування, пайовий інвестиційний фонд, компанія з управління активами, класифікація.

In the article classification of mutual funds is investigated and improved, advantages and disadvantages of types and kinds of investment funds are defined.

Keywords: co-investment institution, mutual fund, asset management company, classification.

Постановка проблеми. Рухаючись у напрямку до ринкової економіки, постійно перебуваючи в процесі інтеграції до ЄС, економіка України потребує потужних інвестицій. Багатогранність інвестиційного процесу з самого початку свого існування потребувала створення спеціальних суб’єктів, що були б безпосередніми його учасниками. Так в Україні виникла необхідність створення інститутів спільного інвестування (ІСІ), зокрема пайових інвестиційних фондів (ПІФів), які здатні мобілізувати достатні обсяги інвестиційних ресурсів та ефективно трансформувати заощадження в інвестиції.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження особливостей функціонування ІСІ, в тому числі ПІФів, зробили С. Бродович, К.В. Гончарова, О.О. Зайченко, М.О. Змієнко, С.В. Науменкова, П.П. Перконос, Є. Резніченко.

Однак аналіз публікацій виявив, що недостатня увага приділяється дослідженню класифікації ПІФів. Так, встановлено, що дотепер відсутній єдиний підхід до класифікації ПІФів, який володів би більшою інформативною складовою для потенційних інвесторів. Саме це обумовило мету роботи, якою є розробка структурованої класифікації ПІФів. Досягнення мети, в свою чергу, зумовило необхідність вирішення наступних завдань: дослідити основні підходи до класифікації ПІФів; обґрунтувати власні рекомендації щодо її удосконалення.

Виклад основного матеріалу. В роботі за відсутністю публікацій з класифікації ПІФів проаналізовано праці провідних вчених, які присвячено проблемам класифікації ІСІ, що обумовлено чинним законодавством України [5], згідно з яким до ІСІ належать пайовий або корпоративний інвестиційний фонд. Результати систематизації підходів до класифікації ПІФів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Узагальнення підходів до класифікації ПІФів

Ознака класифікації	Законодавчий підхід					Підхід науковців
	[2]	[3]	[4]	[5]	[9]	[1]	[7]	[26]
порядок здійснення діяльності	+	+	+	+	+	+	+	+
період діяльності	+	+	+	+	+	+	+
структура і склад активів	+	+	+	+	+	+	+
спосіб розміщення цінних паперів							+
стратегія інвестування							+
об’єкт (напрям) інвестування						+		+

Згідно табл. 1, встановлено, що домінуючим підходом до класифікації ПІФів є підхід, який спирається на офіційну класифікацію інвестиційних фондів, що передбачена Законом України «Про інститути спільного інвестування» [5]. При цьому деякі дослідники [2-4,9] чітко дотримуються законодавчого підходу до класифікації, інші автори [1,7,26] пропонують додаткові критерії класифікації інвестиційних фондів.

Так відповідно до законодавчого підходу залежно від порядку здійснення діяльності ПІФи поділено за трьома типами: відкриті, інтервальні та закриті. Основний критерій такого поділу – зобов’язання інвестиційних фондів щодо викупу інвестиційних сертифікатів до моменту своєї реорганізації чи ліквідації. Так, наприклад, операції купівлі-продажу цінних паперів відкритого ПІФу проводяться у будь-який час на вимогу інвесторів. Даний вид ПІФів є найбільш ліквідним і прозорим. Фондові кошти відкритих ПІФ інвестуються в найбільш надійні акції, облігації та інші види цінних паперів, у зв’язку із цим ризик інвестування в такі фонди є низьким. В порівнянні з іншими типами інвестфондів відкритим фондам властива невисока прибутковість.

В інтервальному фонді інвестор має можливість продати свій пай тільки в певні терміни – «періоди відкриття інтервалу», які визначаються проспектом емісії фонду. Останній повинен передбачати порядок визначення дати початку та закінчення інтервалу, періодичність інтервалу (не рідше одного разу на рік та не частіше одного разу в квартал), тривалість інтервалів (не менше десяти робочих днів протягом року та не менше одного робочого дня протягом кожного інтервалу) [5]. Зазвичай, дохідність інтервальних ПІФів декілька вища, ніж у відкритих інвестфондах.

Під час функціонування ПІФу як закритого викуп власних цінних паперів відбувається після закінчення строку дії інвестфонду. Такі фонди забезпечують довгострокове інвестування та надають можливість одержати більш високі прибутки, що обумовлює їх популярність серед інвесторів.

За періодом діяльності ПІФи бувають строковими та безстроковими. Строковий ПІФ створюється на певний строк, встановлений у регламенті ПІФу, після закінчення якого зазначений фонд припиняє свою діяльність. Безстроковий ПІФ створюється на невизначений строк. Зазначимо, що відповідно до чинного законодавства відкриті та інтервальні інвестфонди можуть бути як строковими, так і безстроковими, а закриті фонди – лише строковими [5].

Розмежування ПІФів за структурою активів відбувається залежно від того, чи обмежується коло інструментів ринку капіталів, чи ні. Так в залежності від структури активів розрізняють диверсифіковані та недиверсифіковані інвестиційні фонди.

Встановлено, що диверсифікований ПІФ має відповідати таким вимогам [5]:

кількість цінних паперів одного емітента в активах ПІФу не перевищує 10% загального обсягу цінних паперів відповідного випуску;

сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ПІФу в кількості, більшій, ніж 5% загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40% вартості чистих активів ПІФу;

не менш як 80% загальної вартості активів ПІФу становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі.

Інвестиційний портфель диверсифікованих фондів складається з різнорідних активів: акцій та облігацій, депозитів і банківських металів. Однак з метою зниження ризиків по цінних паперах фондів до диверсифікованих ПІФів застосовуються найбільші обмеження в інвестуванні (рис. 1).

Рис. 1. Вимоги до структури активів диверсифікованого інвестфонду [5]

З огляду на наведені вимоги диверсифіковані фонди є найнадійнішими, проте високі обмеження, які до них встановлюються, зменшують маневреність фондів, обмежують їх можливості з інвестування і, як наслідок, роблять їх менш доходними.

ПІФи, які не мають усіх ознак диверсифікованих ПІФів, є недиверсифікованими [5]. Для даних фондів не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права тощо. Відтак, такі фонди можуть бути більш доходними, однак і більш ризикованими для інвесторів, ніж диверсифіковані. Проте недиверсифіковані фонди можуть самостійно встановлювати для себе додаткові обмеження, закріпивши їх в інвестиційній декларації. Зазвичай такі обмеження впроваджуються для захисту прав пайовиків, які повинні бути впевнені в тому, що їх кошти вкладаються тільки в визначеному напрямку.

Окремо виділяють венчурні інвестиційні фонди, які здійснюють тільки приватне розміщення своїх цінних паперів та керуються стратегію, пов’язаною з доволі високим рівнем ризику. Активи таких фондів можуть повністю складатися з нерухомості, корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі. Головна перевага венчурних фондів – готовність інвестувати в найнеймовірніші ідеї. Адже не кожен банк візьме на себе високий ризик та надасть позику для реалізації, наприклад, інноваційного проекту [7].

Відповідно до норм законодавства ПІФи відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими, а закриті – як диверсифікованими, так і недиверсифікованими.

Окрім класифікаційних ознак ПІФів, передбачених законодавством, дослідники [7] виділяють додаткові критерії класифікації інвестиційних фондів, а саме – спосіб розміщення цінних паперів та стратегія інвестування.

Так за способом розміщення цінних паперів розрізняють [7]:

фонд з публічним розміщенням цінних паперів – такий фонд розміщує цінні папери шляхом публічної пропозиції – оголошення про відкритий продаж цінних паперів, зробленого в засобах масової інформації, а також в будь-який інший спосіб та зверненого до невизначеного кола осіб;

фонд з приватним (закритим) розміщенням цінних паперів – такий фонд розміщує цінні папери без відкритого продажу шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів попередньо визначеному колу осіб.

В умовах економічної і політичної кризи та нестабільності важливим фактором стає надійність не тільки отримання прибутку, але й захисту інвестиційного портфелю від системних ризиків. Важливу роль відіграє інвестиційна стратегія. Так відповідно до останньої розрізняють агресивні, консервативні та збалансовані фонди [7].

Агресивні фонди більшу частину коштів вкладають в акції. За результатами аналізу діяльності ПІФів [10-25] було встановлено, що частка акцій при наповненні портфелю фондів з агресивною стратегією перебуває в діапазоні 60-85%. Відтак такі фонди призначені тим інвесторам, які готові ризикувати заради підвищеного потенціалу інвестицій.

В консервативних фондах об’єктами інвестицій є найнадійніші папери –державні, муніципальні та корпоративні облігації. При цьому частка облігацій в активах консервативних фондів становить 60-80% [10-25]. Такі фонди дозволяють отримати доходність трохи вищу, ніж ставка за депозитами, ризик цих інвестицій практично зводиться до нуля.

Збалансовані фонди частину коштів вкладають в акції, частину – в облігації й депозити. Так, наприклад, одні фонди [16] при формуванні портфелю віддають перевагу акціям, частка яких становить 51%, інші [13,18] – інструментам з фіксованою дохідністю (облігаціям та депозитам), сумарна частка яких становить 80-95%. Такі ПІФи обирають інвестори, які націлені на отримання більшого доходу, ніж може запропонувати фонд з консервативною стратегією. При цьому вкладники погоджуються на трохи вищий ризик.

Таким чином, класифікація ПІФів за стратегією інвестування дозволяє інвесторові при виборі фондів враховувати співвідношення доходність/ризик. Чим вища дохідність, тим вище і ризик інвестування. Наприклад, найбільш ризиковані, а значить і потенційно найбільш дохідні, агресивні фонди. Менш ризиковані, а відтак і з більш низькою дохідністю інвестицій, консервативні фонди.

Прибутковість того чи іншого фонду залежить від його інвестиційної стратегії і того, в які активи вкладаються кошти фонду. Так, за складом активів ПІФи поділяють на фонди акцій, облігацій, фонди грошового ринку, збалансовані та індексні фонди [26]. Однак чинним законодавством така класифікація фондів не передбачена, і у зв’язку з цим ПІФи не мають можливості формувати свої інвестиційні лише на основі певного виду активів, що, в свою чергу, звужує можливості ПІФів щодо пропозиції різних інвестиційних стратегій. Проте встановлено, що на сучасному етапі відбувається активізація дій законодавчої влади у напрямку вирішення даної проблеми. Зокрема, було підписано закон «Про інститути спільного інвестування» в новій редакції [6], що набирає чинності з 1 січня 2014 року. Згідно з останньою запропоновано ввести спеціалізовані інвестиційні фонди, а саме – фонди акцій, облігацій, індексні, фонди грошового ринку, державних цінних паперів, банківських металів. Такі фонди матимуть можливість інвестувати в конкретний вид активу, не обмежуючись при цьому нормативами, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню надійності функціонування ПІФів та підвищенню ефективності інвестиційної діяльності фондів.

Так, фонди акцій інвестують грошові кошти переважно в акції українських компаній. Зазвичай, такі фонди мають найвищий ступінь ризику та очікувано високу доходність.

Фонди облігацій розраховані на отримання стабільного доходу за рахунок вкладення грошей в інструменти з гарантованою відсотковою ставкою – муніципальні, корпоративні та державні облігації. Ступінь ризику у таких фондах менше, ніж у фондів акцій.

Фонди грошового ринку значну частину своїх активів розподіляють між інструментами грошового ринку – депозитами і облігаціями.

Збалансовані фонди розподіляють свої активи між акціями, облігаціями та депозитами. При цьому нерідко такі фонди вкладають кошти в акції другого і третього ешелону, що надає можливість підвищити потенційну дохідність, а високі ризики компенсуються інвестиціями в інструменти з фіксованою доходністю – депозити та облігації [12].

Індексні фонди формують свій інвестиційний портфель відповідно до складу індексів українських фондових майданчиків. Такі фонди є фондами акцій, однак тільки тих, що входять в індексний кошик.

Отже, класифікація інвестиційних фондів за складом їх активів дає можливість інвесторам при виборі ПІФів враховувати фактор спрямованості інвестицій, маючи на увазі свої власні переваги і прогнози аналітиків.

Однією із найважливіших характеристик ПІФів є вартість чистих активів (ВЧА). Тому автори статті вбачають за необхідне класифікацію ПІФів за величиною вартості чистих активів, тобто за обсягом інвестиційного фонду, адже велика ВЧА дозволяє здійснювати більш великі вкладення. Крім того, велика ВЧА, як правило, свідчить про популярність ПІФу і його доброї репутації. Отже, в залежності від обсягу фонду (вартості чистих активів) розрізняють наступні інвестиційні фонди:

малі – ВЧА до 10 млн грн.;

середні – ВЧА 10-50 млн. грн.;

великі – ВЧА 50-100 млн. грн.;

дуже великі – ВЧА понад 100 млн. грн..

Зазвичай, найвищі показники ВЧА мають закриті фонди, оскільки вони розраховані на заможних інвесторів, які вкладають солідні суми грошей на тривалий час. Відкриті фонди мають значно менші показники ВЧА, але не тому що інвестори не надають таким фондам перевагу, – це обумовлено різними принципами роботи відкритих і закритих ПІФів.

В умовах мінливості фондового ринку для забезпечення кращої результативності ПІФів інвестиційні менеджери дотримуються певного виду управління фондом: активного чи пасивного. Тому автори статті вважають за необхідне класифікацію ПІФів за видом управління, відповідно до якої інвестиційні фонди поділяються на активні та пасивні.

Завдання активних фондів полягає в пошуку найбільш вигідних активів для вкладення коштів в найбільш правильний для інвестицій момент [27]. Менеджер, що дотримується активного управління, повинен відстежити і придбати найефективніші цінні папери і швидко позбутися від низькодохідних активів. Встановлено, що активне управління активами може обернутися як заробітком на торгівлі цінними паперами, так і фінансовими втратами. Прибуток фондів з активним управління, на відміну від фондів з пасивним управління, сильніше залежить від майстерності і професіоналізму інвестиційних менеджерів.

При пасивному управлінні ПІФом інвестиційний менеджер складає портфель наближений до індексу і прагне отримати прибутковість близьку до прибутковості, що показується індексом [8]. Як наслідок, такі фонди можуть істотно заощадити. В довгостроковій перспективі це і дозволяє їм мати перевагу над активними фондами, які постійно ведуть пошуки недооцінених цінних паперів. Проте, серед пасивних фондів, окрім індексних фондів, є й інші приклади, коли КУА заздалегідь обумовлює чіткий розподіл активів фонду за класами. В Україні відомим фондом, який задекларував таку стратегію, – «Казначейський» (КУА «КІНТО») [17]. Він розподіляє акції, банківські метали, облігації та депозити в співвідношенні 30:30:30:10 [27].

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного узагальнену класифікацію ПІФів представлено на рис. 2.

Рис. 2. Узагальнена класифікація пайових інвестиційних фондів з

прикладами

Висновки та перспективи подальших робіт. В роботі досліджено основні підходи до класифікації ПІФів, а саме – законодавчий та науковців. На основі останніх було розроблено структуровану класифікацію ПІФів, яку доповнено двома критеріями – вид управління фондом та обсяг фонду (величина вартості чистих активів), що дає можливість підвищити ефективність організації діяльності ПІФів, зробити для інвесторів більш прозорими інвестиційні цілі фондів, орієнтири по доходності та ризикам вкладень.

Основними напрямками подальшого дослідження є вивчення основних підходів до оцінки ефективності управління ПІФами.

Список літератури:

1. Вергун В.А. Інститути спільного інвестування в умовах глобалізації світових фінансових ринків. Серія «Міжнародний бізнес»/В.А. Вергун, І.О. Ступницький, В.М. Коверда, Т.В. Волковинська. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – 512с.

2. Горбач Л.М. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник/ Л.М. Горбач, О.Б. Каун. – К.: Кондор, 2006. – 436 с.

3. Зайченко О.О. Дослідження перспектив розвитку інвестиційних фондів як способу залучення інвестицій в економіку країни/О.О.Зайченко, К.В. Гончарова//Економічний простір. – 2008. – №15. – С. 34-40.

4. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг: навч. посібн./ С.В. Науменкова, С.В. Міщенко. – К.: Знання, 2010. – 532 с.

5. Про інститути спільного інвестування: закон України від 15.03.2001 № 2299-III [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2299-14

6. Про інститути спільного інвестування: закон України від 05.07.2012 № 5080-VI [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5080-17

7. Бродович С. Як знайти свій шлях на ринку капіталу:азбука для інвесторів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fond.com.ua/ukr/azbuka_ukr.pdf.

8. Климов Д. Все познается в сравнении: активное vs. пассивное управление [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dmitriklimov.com/investicii/investicii-v-pif/vse-poznaetsya-v-sravnenii-aktivnoe-upravlenie-vs-passivnoe-upravlenie.html

9. Змієнко М.О. Інститути спільного інвестування: сутність, сучасний стан, проблеми та перспективи [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evkpi/2011/4GalEk%5C28.pdf

10. Офіційний сайт КУА «Академія інвестментс». – Режим доступу: http://www.academy.in.ua

11. Офіційний сайт КУА «Альтус ессетс актівітіс». – Режим доступу: http://www.altus.ua

12. Офіційний сайт КУА «АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент». – Режим доступу: http://artcapital.ua/

13. Офіційний сайт КУА «Дельта-Капітал». – Режим доступу: http://www.delta-capital.com.ua/

14. Офіційний сайт «Драгон Капітал». – Режим доступу: http://www.dragon-capital.ua/ru.html

15. Офіційний сайт КУА «Інвестиційний капітал Україна». – Режим доступу: http://am.icu.ua/

16. Офіційний сайт КУА «КІНТО». – Режим доступу: http://www.kinto.com/

17. Офіційний сайт КУА «Мілленіум Ессет Менеджмент». – Режим доступу: http://www.millennium-am.com/

18. Офіційний сайт КУА «ОТП Капітал». – Режим доступу: http://www.otpcapital.com.ua/uac/

19. Офіційний сайт КУА «ПІОГЛОБАЛ Україна». – Режим доступу: http://www.pioglobal.ua/ru/private/index_am/

20. Офіційний сайт КУА «Райффайзен Аваль». – Режим доступу: https://www.aval.ua/ru/personal/kuara/

21. Офіційний сайт КУА «Тройка Діалог Україна». – Режим доступу: http://www.troika.ua/

22. Офіційний сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

23. Офіційний сайт КУА «Універ Менеджмент». – Режим доступу: http://univer.ua/

24. Офіційний сайт КУА «Фідо інвестментс» . – Режим доступу: http://www.seb.ua

25. Офіційний сайт КУА «Цитаделе Ассет Менеджмент Україна». – Режим доступу: http://citadele.com.ua/

26. Резніченко Є. Вибираємо інвестиційний фонд у 2012 році: чи варто купувати пай при падінні ринку та інші нюанси [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/finansoviy_gid/investitsiyi/statti/vibiraemo_investitsiyniy_fond_u_2012_rotsi_chi_varto_kupuvati_pay_pri_padinni_rinku_ta_inshi_nyuansi

27. Уляницкая А. Активный элемент [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.uaib.com.ua/news/mass_media/167795.html