Аспірант Сітка М. Р.

Львівська комерційна академія

Принципи формування і розвитку соціально-трудових відносин на підприємствах торгівлі

Соціально-трудові відносини є складною багаторівневою системою господарської діяльності підприємства, які за своєю природою є динамічним явищем, оскільки постійно удосконалюються, оновлюються та розвиваються. Більше того, потреба у вдосконаленні соціально-трудових відносин на всіх рівня відтворення входить до переліку необхідних елементів механізму забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства. Це, в свою чергу, визначає засади матеріальної і соціальної зацікавленості, справедливості та відповідальності суб’єктів соціально-трудових відносин на підприємствах торгівлі

Загалом, до основних принципів організації праці на яких формується система соціально-трудових відносин на торговельному підприємстві відносять: підпорядкованість загальним завданням розвитку торговельного підприємства; забезпечення стабільності складу персоналу та його укомплектованості; відбір працівників на конкурсній основі; покращення трудової мотивації основних працівників; дотримання правових норм державного регулювання зайнятості та використання системи договірного регулювання питань оплати праці; встановлення певних вимог до психофізіологічних умов праці, її змісту та привабливості; відмова від надмірної кількості кваліфікації робіт; установлення прямих контактів між працівниками та покупцями; справедливість участі працівників у капіталі підприємства [1, с. 138 – 140; 2, с. 307 – 310].

Варто зазначити, у наукових працях зустрічаються інші підходи до систематизації принципів організації праці та побудови системи соціально-трудових відносин на торговельному підприємстві. Зокрема, враховуючи складність і багатогранність організації торгівлі, можна виділи наступні групи принципів комерціалізації соціально-трудових відносин: загальносистемні принципи (зовнішнього доповнення, зворотного зв’язку, цілісності системи, необхідного різноманіття, емерджентності); принципи організаційної побудови (ієрархічної впрорядковувальності, інтегрованості, оптимальності, адаптивності); принципи організації процесів (системності, раціональності, бзперервності, ритмічності, ефективності) [4, с. 26 – 29].

На відміну від традиційних принципів праці на торговельних підприємствах у період соціалізації торгівлі в суб’єктів соціально-трудових відносин з’являються інші внутрішні переконання, практичні, моральні та теоретичні засади, якими вони керується на всіх сферах діяльності. Відповідно, сукупність принципів організації праці на торговельних підприємствах можна згрупувати наступним чином: принципи розвитку особистості (припускає додання процесу праці закінченого характеру, поєднання трудових операцій і їх комбінування, становлення прямих контактів між працівниками та покупцями, вертикальне розширення функцій в цілях особистого зменшення розриву між виконавчими та організаційними аспектами праці, розвиток системи інформаційного забезпечення); принцип безпеки (впевненість працівника у відсутності загроз втрати місця праці, належної йому винагороди за виконану праці, здоров’я та працездатності); принцип справедливості (сума отриманого доходу повинна відповідати затратам праці) [3, с. 14 – 15].

Враховуючи особливості організації праці на торговельних підприємствах, на нашу думку, принципами системного підходу до формування та розвитку соціально-трудових відносин доцільно вважати: активне формування працівниками та іншими суб’єктами соціально-трудових відносин позитивного іміджу підприємства (важливим фактором споживчого попиту є «психологічна привабливість підприємства», що враховує культуру і якість торговельного обслуговування, умови вибору товарів і їх продажу); ідейне усвідомлення норм поведінки суб’єктами соціально-трудових відносин (соціально-трудові відносини необхідно розглядати як ідею, що спонукає працівника та трудовий колектив системно втілювати свої переконання в організованій діяльності, прагненні набути самовираження і забезпеченні конкурентоспроможності підприємства); мотивація конкурентоспроможності праці (здатність працівника відповідати попиту роботодавця, змінним вимогам покупців, стандартам регіонального ринку праці та постійно проводити пошук знань); нагромадження суб’єктами соціально-трудових відносин можливостей утвердження державно-приватних партнерських відносин (в умовах соціалізації торгівлі особливої цінності набуває професійна компетентність, культура поведінки, процес нагромадження соціальних настанов, що уособлює утвердження певної системи сформованих потреб, інвестиційних можливостей інтелектуального розвитку та світоглядних інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин).

Таким чином, основним векторами формування та розвитку соціально-трудових відносин на торговельних підприємствах вважаємо постійне нагромадження професійного досвіду, знань, здоров’я, мобільності суб’єктами соціально-трудових відносин в межах забезпечення їх соціальної відповідальності. Все це загалом дозволяє сформувати механізм регулювання соціально-трудових відносин, враховуючи не лише необхідність відтворення трудової активності працівників підприємства, а й масштаби обміну результатів праці, що передбачає забезпечення сучасних стандартів комерційної підприємницької діяльності.

Література

1. Бланк И. А. Торговый менеджмент / И. А. Бланк. – [2-е изд., пепераб. И доп.]. – К. : Эльга, Ника-Центр, 2004. – 784 с.

2. Економіка торговельного підприємства : підруч. для вузів. / Мазаракі А. А. та ін. [під ред. проф. Н. М. Ушакової]. – К. : Хрещатик, 1999. – 800 с.

3. Мисникова Л. В. Организация труда в торговле : учеб. пособ. / Л. В. Мисникова, Н. А. Сныткова. – Минск : Изд-во Гревцова, 2010. – 184 с.

4. Організація торгівлі : підруч. – [ 2-ге вид, прероб. та доп] / за ред. В. В. Апопія. – К. : ЦНЛ, 2005. – 616 с.