Слабко Ю.С.

Наук.керівник к.е.н, доцент Артеменко Л.П.

Національно-технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Проблеми аналізу стратегічного розвитку на підприємствах України

Актуальність даної теми визначається трансформацією України на ринкових засадах, що вимагає від суб’єктів господарювання компетентних дій щодо управління їх діяльністю. Сукупність можливостей, що визначають характеристики розвитку підприємств є його потенціал. Підприємства, що спроможні ефективно використовувати та нарощувати соціально-активний потенціал, формувати його для досягнення стратегічних цілей, впливають на зовнішнє середовище, конкурентоспроможність економіки країни. При цьому важливим є встановлення принципово нової системи управління підприємством – стратегічного управління потенціалом.

Тобто, в загальному розуміння стратегічним розвитком можна назвати пошук наявного потенціалу підприємства, подальшого його використання для формування адекватної стратегії управління підприємством.

Слово «стратегія» у перекладі з грецької мови означає мистецтво розміщенні військ та маневрування ними у бої. Але першим цей термін був використаний в економічному розрізі в 1962 році А.Чендлер. Цим роком можна вважати початком стратегічного планування на підприємствах в умовах ринкової єкономіки [1].

Існують різні думки щодо сутності стратегічного розвитку на підприємстві. І.Ансофф визначає його як набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності.

Б.Карлоф описує стратегію як узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.

Р.Уотермен під стратегією розуміє спосіб, за допомогою якого фірма збирається покращити свої конкурентні позиції.

М.Мескон розглядає стратегію як детальний всебічний комплексний план, призначений для того,щоб забезпечити здійснення місії організації та досягнення її мети.

Узагальнюючи вище зазначені поняття можна скласти сучасне визначення стратегії підприємства, що полягає у комплексній програмі дій, що визначає пріоритети і проблеми підприємства, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення.

Розробка стратегії підприємства є складним і тривалим процесом, що враховує постійну переоцінку вибраних цілей та аналіз стан середовища діяльності підприжмства.

Система стратегічних цілей повинна бути [2]:

- багаторівневою (повинна існувати головна ціль та декілька підрядних);

- неоднорідною за періодом часу;

- різноманітною за змістом та предметом відображення (необхідна наявність конкретного виробництва);

- нерівнозначною за обєктом характеристики.

Загальну ціль підприємства взагалом можна назвати місією підприємства, вибір якої залежить від зовнішнього середовища та чинників існування конкретного середовища. На основі загальної місії підприємства формуються його стратегічні цілі. Від їх характеру буде залежати ефективність обраної страттегії діяльності та розвитку підприємства. Якщо стратегічні цілі будуть конкретними. Вимірювальними, чітко орієнтованими в часі, досяжними, тобто будуть відповідати основним вимогам, то і стратегія підприємства буде визначена правильно та ефективно буде діяти.

Можна виділити основні етапи аналізу стратегічного розвитку підприємства:

1) Визначення місії підприємства;

2) Формування стратегічних цілей;

3) Аналіз зовнішнього середовища прямого та непрямого впливу;

4) Аналіз внутрішнього середовища;

5) Аналіз стратегічного потенціалу;

6) Вибір стратегії підприємства;

7) Впровадження стратегії;

8) Контроль та оцінка обраної стратегії на підприємстві.

Існує 7 правил та прийомів опрацювання стратегії [3]:

- досліджувати умови конкурентної переваги і виявляту переважну місію підприємства;

- досліджувати ринки потенційних покупців товарів чи послуг, що повинні відповідати обраній місії та цілям;

- сформувати товарний асортимент, що дозволить задовільнити основні потреби покупців;

- розподіляти наявні ресурси між різними напрямами діяльності підприємства;

- взаємодіяти з різними валютними ринками задля підтримки стратегічного потенціалу підприємства;

- формувати ефективну цінову політику для стійкого становлення фірми на ринку;

- розпізнавати кризові тенденції на підприємстві задля запобігання банкрутства.

Дуже важливо враховувати чинники зовнішнього середовища прямого (покупці, постачальники, конкуренти, ЗМІ) та непрямого впливу(економічні, політичні, соціальні та інші чинники).

Але при аналізі стратегічного розвитку підприємств України виникає безліч проблем. Оскільки діяльність підприємств України базується на досвіді зарубіжних країн, то проблеми можуть стосуватися всіх сфер [4]:

- фінансування (висока частка позичкового капіталу);

- постачання (втрата постачальників);

- виробництва (застарілі технології);

- наукових розробок (відсутність власних патентів);

- керування (негнучкий менеджмент);

- організації (негнучка іїрархічна система);

- персоналу (висока плинність).

Аналіз розвитку підприємства потребує багато часу та коштів. Якщо навіть українські підприємства оберуть правильну стратегію, то на це піде занадто богато коштів та часу, що буде непотрібним і невиправданим.

Для вирішення проблем можна необхідно використовувати наступні поради:

- не має необхідності повністю покладатися на дасвід зарубіжних країн, необхідно враховувати специфіку діяльності, управдіння в Україні;

- розглядати можливості розвитку в декількох схожих галузях господарювання;

- витрачати оправдану кількість грошей та часу на аналіз діяльності твого підприємства;

- враховувати зовнішнє середовище впливу на підприємство;

- необхідно корегувати стратегію з часом у звязку з впливом зовнішнього та внутнішнього середовища фірми;

- приділяти важливу увагу найважливішим конкурентним перевагам твоєї фірми;

- розширюватися та створювати альятси с іншими фірмами для подальшого розвитку підприємства.

Отже з’ясовано, що на підприємствах України дійсно є багато проблем з аналізом стратегічного розвитку підприємства, але якщо користуватися запропонованими правилами існує можливість виправити дані проблеми. Оскільки від успіху діяльності підприємств залежить майбутнє нашої країни, то необхідно велику увагу приділяти стратегічному розвитку.

Література:

1. Грант Р.М. Современный стратегический анализ / Р.М. Грант. – СПб. : Питер, 2008. – 560 с.

2. Скібіцький О. М. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. / О.М.Скібіцький. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

3. Кайлюк Є.М. СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ. Конспект лекцій. / Є.М. Кайлюк −Харків: ХНАМГ, 2006. – 80 с.

4. Василенко В.О. Стратегічне управління: [навч. посібник] / Василенко В.О., Ткаченко Т.І. - К.: ЦУЛ, 2003. - 396с.