Завальної Дар’ї

ДонНУЕТ

ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКА ПОТОЧНОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ

ЗАБОРГОВАНОСТІ: НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

В умовах кризи неплатежів особливо зростає роль ефективного управління поточної дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та недопущення безнадійних боргів. Господарська практика свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію (виконані роботи і надані послуги) припадає більш як 80 % загального обсягу дебіторської заборгованості підприємств, що робить її основним об'єктом фінансового управління.

Для прийняття управлінських рішень важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з поточної дебіторською заборгованістю. Вирішення багатьох проблемних питань дозволить значно вдосконалити організацію та методику обліку розрахунків уз дебіторами.

Проблемам обліку поточної дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених - економістів: С. Д. Батехіна, І. А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, В. Костюченко, С. І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я. В. Соколова, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М. Швайки та ін.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності удосконалення порядку оцінки поточної дебіторської заборгованості в поточному обліку та на дату балансу для забезпечення достовірного її здійснення, від якого залежатиме рівень платоспроможності підприємства, тобто його можливість сплатити за боргами.

Для ефективного управління дебіторською заборгованістю необхідно впроваджувати ефективні методи оцінки. В методологічному аспекті варіанти оцінки тих чи інших об’єктів обліку, зокрема і розрахунків, визначаються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Стосовно дебіторської заборгованості – це П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, для якої передбачено, що в поточному обліку вона оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю. Прийоми визначення такої вартості також обумовлені стандартом: на основі платоспроможності кожного окремого дебітора, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або шляхом періодизації заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість – сума заборгованості, що виникає в ході нормального операційного циклу чи буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. У такому разі необхідно, щоб підприємство враховувало дебіторську заборгованість, що виникла в ході нормального операційного циклу і підлягає одержанню після 12 місяців від дати балансу окремо від тієї, котра підлягає одержанню протягом 12 місяців з дати балансу, тобто у разі настання терміну погашення заборгованості за операційним циклом до 12 місяців. Доцільно в цьому випадку передбачити виділення в плані рахунків окремого рахунка “Поточна заборгованість операційного циклу”, а в Примітках до фінансової звітності й у Наказі про облікову політику вказувати причини такого порядку погашення заборгованості.

Уточнення вимагає визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С)БО 10, вона «за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю» [6,59]. На нашу думку, утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом. Дохід, як зазначають Е. Є. Хендріксен і М. Ф. Ван Бреда, вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень [8,353], тому якщо не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом. Так, перерахування авансів за ще непередану продукцію призводить до виникнення дебіторської заборгованості, хоча доходу тут немає. Вважаємо, що ці пропозиції повинні бути взяті до уваги при подальшому вдосконаленні нормативної бази.

Щодо класифікації дебіторської заборгованості за термінами погашення важливо, щоб в обліковій політиці підприємства були чітко визначені критерії такого розподілу, що є суттєвим для аналізу показників фінансового стану підприємства, що його характеризують.

У П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” з'явилося застереження з приводу виділення поточної частини довгострокової заборгованості: “Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості”, однак технічно це не передбачено в Плані рахунків. Тому доцільно запровадити аналогічний порядок відображення такої заборгованості на окремому рахунку в Плані рахунків.

Отже, з погляду фінансової стабільності підприємства істотною складовою частиною операцій його фінансово-господарської діяльності є поточна дебіторська заборгованість, тому що вона має більшу ліквідність, ніж інші статті активу балансу, є предметом постійного, безупинного контролю і вимагає оперативного регулювання з боку керівництва і фінансових служб. Тому важливим є якісне і своєчасного відображення в системі бухгалтерського обліку інформації про дебіторську заборгованість з метою забезпечення максимальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо вірогідності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї.

Також, важливо ще раз підкреслити необхідність та важливість управління дебіторською заборгованістю, своєчасного отримання аналітичної інформації за допомогою бухгалтерського обліку, що дає можливість приймати ефективні управлінські рішення. При цьому рішення, прийняті в ході поточного управління, повинні ґрунтуватися на оцінці ефективності різних методів її оптимізації, а також справедливої вартості дебіторської заборгованості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бутирський А.А. Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника як шлях подолання банкрутства: моногр. / А.А. Бутирський; Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. — 180 с

2. Єдинак Т.С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи // Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 3. – С. 54–57