Наталія Іванческул, 4 курс, спец. «Облік і аудит», д.ф.н.,

Наук.кер. – Мустеца І. В.,

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,

м.Чернівці

Основи організації обліку оплати праці в бюджетних установах

Ефективність діяльності будь-якого суб’єкта господарювання, зокрема і бюджетної установи, в значній мірі залежить від ефективності організації і обліку оплати праці робітників і службовців. Праця є необхідною складовою частиною процесу виробництва, а її оплата – основним джерелом доходів працівників фірм, підприємств й основним стимулятивним фактором для них. Але на сьогодні, заробітна плата втратила здатність бути стимулювальним фактором, що ускладнює проведення мотивувальної політики. Перехід до ринкової економіки зумовив реформування бухгалтерського обліку, що вимагає удосконалення організації обліку на підприємствах.

Дослідженням та розробкою даної проблеми, пов’язаної з особливостями нарахування заробітної плати працівникам бюджетної сфери, займалися такі науковці як: Валентинова Т. К., Бачинський В. І., Бутинець Ф. Ф., Харитонова Н. М., Піднебесна Т. В., Єфименко Т. М., Кокіна Ю. М., Зубкова А. Ф., Колот А. А. та інші вчені.

Мета дослідження полягає в розкритті сутності та організації оплати праці в бюджетних установах.

Здійснення нарахування та виплати заробітної плати в бюджетних установах регулюється нормативно-правовою базою, а саме : Кодексом законів про працю, Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року зі змінами і доповненнями, Постановами Уряду щодо оплати праці, Інструкціями, розпорядженнями КМУ.

Відповідно до т..1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу[1].

В бюджетних установах фінансування витрат на оплату праці працівників здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом доходів та витрат на ці цілі. Планування витрат на оплату праці при складанні кошторису здійснюється згідно з вимогами Порядку №228 – «Порядок складання, розгляду, затвердження на основні вимоги до виконання кошторису бюджетних установ», – затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2000 р. №228 [2].

У бюджетній установі процес праці має певні особливості:

· результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги (діяльність);

· праця носить переважно розумовий характер;

· у складі сукупних витрат бюджетних установ на оплату праці припадає 60-85% усіх витрат;

· у бюджетній сфері досить високий рівень кваліфікації працюючих, а в деяких галузях (освіта, охорона здоров’я, мистецтво) частка спеціалістів вищої кваліфікації сягає близько 50% загальної чисельності працівників.

Фонд заробітної плати працівників штатного складу планується та обліковується за кодом економічної класифікації витрат 1110 «Оплата праці працівникам бюджетних установ». Вона включає в себе оплату праці працівників бюджетних установ, військовослужбовців, осіб керівного складу органів внутрішніх справ, органів і закладів виконання наказів, податкової поліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби згідно з встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками. А також матеріальну допомогу. Величина оплати праці відображається без нарахувань до фонду оплати праці, які враховуються за кодом 1120 «Нарахування на заробітну плату» [3].

Найважливішими завданнями організації оплати праці є:

– у встановлені строки проводити розрахунки з працівниками підприємства по оплаті праці;

– своєчасно та правильно відносити у собівартість продукції (робіт, послуг) сум нарахованої заробітної плати та відрахувань органам соціального страхування;

– збирати та групувати показники праці та заробітної плати;

– складати необхідну звітність, а також здійснювати розрахунки з органами соціального страхування.

Основними формами оплати праці в бюджетних установах є почасова і відрядна оплата праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система, де враховані схеми посадових окладів, тарифні сітки і ставки [4].

Почасова оплата праці в бюджетних установах має 2 різновиди: штатно-окладна і погодинна. При почасовій оплаті праці кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно із посадою, освітою, штатним розкладом, науковим ступенем, категорією тощо. Але для деяких бюджетних установ (охорони здоров’я, вищих навчальних закладів освіти та ін.) встановлюється суворо фіксований посадовий оклад, при якому перевиконання працівником обов’язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітку [5].

Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей має свої особливості і суттєві відмінності. Наприклад, у середніх закладах освіти зарплата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи за ставкою з урахуванням категорії, доплат за перевірку зошитів, освіти, додаткової зарплати за класне керівництво, завідування кабінетом тощо.

У медичних закладах розміри посадових окладів лікарів диференціюються залежно від посади, кваліфікаційної категорії (вища, перша, друга, без категорії).

Особливостями організації заробітної плати в бюджетних установах є застосування Єдиної тарифної сітки. Розмір окладу визначається на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. Тарифна сітка включає в себе від 1 до 25 тарифних розрядів, за якими здійснюється нарахування заробітної плати.

У бюджетних установах допускається робота у святкові та неробочі дні, що викликано необхідністю обслуговування населення. Оплата праці за ці дні проводиться в підвищених розмірах:

· працівникам на погодинних або денних ставках – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

· відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

· працівникам, які працюють за постійним окладом – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в обсягах, що перевищують місячну норму.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом здійснюється за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати за кожним аналітичним рахунком дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по відділу та по підприємству в цілому. Сума всіх утримань за аналітичними рахунками дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». За кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображається нарахована заробітна плата працівникам за звітний місяць.

Ставки обовязкових утримань із заробітної плати працівників бюджетних установ:

1) податок на доходи фізичних осіб:

· у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-тикратний розмір МЗП – 15%;

· у розмірі, що за звітний податковий місяць перевищує 10-тикратний розмір МЗП – 17%;

2) Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – 3,6 %.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання:

а) за рішенням адміністрації:

· планові та позапланові аванси;

· неповернуті вчасно підзвітні суми;

· суми нанесених матеріальних збитків;

· штрафи, накладені в адміністративному порядку;

б) узгоджені з працівниками:

· профспілкові внески;

· сплата відсотків за позики;

· індивідуальне страхування.

Стимулювання праці працівників бюджетних установ здійснюється за рахунок виплати надбавок, премій, дотацій за якість виконаної роботи.

Для держслужбовців існує система надбавок, а саме:

· за ступінь рангу, що присвоєний відповідному службовцю;

· за вислугу років;

· за високі досягнення у праці та виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників тощо.

При нарахуванні заробітної плати посадових осіб органів державної податкової служби значення набувають доплати у вигляді надбавок та посадових окладів за спеціальні звання.

Необхідно лише зауважити, що всі доплати і надбавки здійснюються за рішенням відповідної ради у межах затвердженого фонду оплати праці працівників апарату відповідного органу.

Наразі відсутня система встановлення додаткових видів оплати праці (надбавок та доплат) працівників окремих галузей бюджетної сфери, хоча надбавки і доплати забезпечують індивідуалізацію розмірів плати праці з урахуванням таких факторів, що не передбачені в єдиній тарифній сітці [6].

Отже, у статті здійснено теоретичне узагальнення бухгалтерського обліку праці та її оплати. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя та розвитку суспільства. Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працівників у результатах своєї праці, але зараз вона перетворилася у різновид соціальних виплат, не пов’язаних з кількістю, якістю і кінцевим трудовим результатом, тому праця та її оплата втрачає своє соціально-економічне призначення, руйнуючи основи економічного й соціального розвитку. Оплата праці працівників бюджетних установ є досить проблемною, оскільки немає чіткої системи оплати праці різних категорій працівників бюджетної сфери, а також спостерігається негативна тенденція у системі надбавок і доплат. Але, незважаючи на це, необхідно вжити необхідних заходів щодо стабілізації даного питання, що стане запорукою ефективного функціонування апарату оплати праці працівників бюджетних установ.

Справедливою видається думка Н. Гончарової про те, що концептуальні підходи стосовно головних напрямів удосконалення оплати праці бюджетних працівників повинні передбачати низку заходів, зокрема: розробку та вдосконалення нормативно-правового забезпечення, механізмів її стимулювання, системи інституціональних перетворень для адекватного правового регулювання, створення системи підтримки працівників бюджетної сфери [7].

Основними напрямами організації обліку праці та її оплати мають бути: правильне організування обліку особового складу, обліку робочого часу, виробітку та нарахування заробітної плати, суворе дотримання законодавства про оплату праці, точні та своєчасні розрахунки з оплати праці.

Список використаних джерел :

1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. за № 108/95-ВР//Відомості Верховної Ради. - № 17, http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр

2. Порядок складання, розгляду, затвердження на основні вимоги до виконання кошторису бюджетних установ, – затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2000 р. №228 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/228-2002-п

3. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник /[за ред.. проф.. Ф.Ф.Бутинця].- Житомир : ЖІТІ, 2001.-627 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік : підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 7-ме вид., доп. і переробл. – Житомир : ПП «Рута», 2006. – 832с.

5. Атамас П.Й. Основи обліку в бюджетних установах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

6. Покатаєва О.В. Шляхи вдосконалення системи оплати праці в бюджетних установах / Покатаєва О.В. // Актуальні проблеми економіки. – №10. – с.87-95

7. Сімутіна Я.В. Проблеми правового регулювання заробітної плати у проекті Трудового кодексу України / Сімутіна Я.В. // .держава і право : зб.наук.праць. – Вип.25. – к. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.432.