История/1. Отечественная история

К.і.н. Шпак Д. О.

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

(м. Миколаїв, Україна).

Участь молоді в антирадянському русі на Півдні Української РСР у постсталінську епоху.

Активною складовою антирадянського руху на Півдні УРСР була молодь. Особливої уваги заслуговує діяльність студентських творчих гуртків які існували у багатьох вузах Одеси, Миколаєва, Запоріжжя. Упродовж 1957 – квітня 1958 рр. Третім відділом 4-го Управління Комітету Державної Безпеки (далі – КДБ) при Раді Міністрів УРСР і 4-ма відділами УКДБ областей республіки було викрито 23 антирадянські молодіжні групи, з числа учасників яких заарештовано 27 чол. та серед 75-ти осіб проведено профілактику [1, с.26]. На Півдні УРСР було викрито 5 молодіжних антирадянських груп: Кримська – 2, Одеська – 2, Миколаївська – 1 [2, с.185].

У 1957 р. Управлінням КДБ при Раді міністрів УРСР по Кримській області в ході агентурно-оперативних заходів була попереджена спроба учнів кораблебудівного технікуму м. Севастополя Ю. Володіна та О. Фролова, а також студента Сімферопольського медичного інституту О. Чебаника розповсюдити антирадянські листівки на свято 1 Травня [3, с.322; 192, с.185].

У червні 1958 р. у група студентів Миколаївського кораблебудівного інституту створили товариство «ВСХНИТ» («Великие сыны хотят найти истину тайн»), яке нараховувало 11 чоловік. Його учасниками були Г. Федотов, В. Жила, В. Ракочий, Пермяков, Качалов та ін. Вони ставили собі за мету об’єднати студентів, які цікавляться різними науками, в товариство, де було б можливим без опіки комсомольських та інших громадських організацій висловлювати свої погляди. На зборах учасники «ВСХНИТ» заслуховували доповіді на теми: «Природа речей та безкінечність у Всесвіті», «Життя і творчий шлях Шаляпіна», «Про таланти». В доповідях та в ході виступів учасники групи висловлювали власні погляди з питань розвитку літератури, економіки і мистецтва в СРСР. В. Жила і В. Ракочий, намагаючись показати свої знання в області філософії, трактували розвиток суспільства з ідеологічних позицій [4, с.215-216].

З гострою критикою існуючого в країні становища неодноразово висловлювався і організатор цього товариства – В. Ракочий. На засіданнях він висував такі тези, як «Партія – це кліщ на шиї народу», «У комуністів відсутня свідомість, так як при нестачі житла в країні вони будують собі дачі» та інші, які пізніше суд оцінив як «злобні антирадянські випади проти КПРС». Торкався В. Ракочий і таких «священних» для більшовицької влади тем, як твори К. Маркса. Сторінки вилученої у студента брошури «Критика Готської програми» рясніють написами там висловами, які допитливий юнак залишив на полях, полемізуючи з засновником комуністичної ідеології. Так, наряду з відгуками «Чудово», «Це треба завжди пам’ятати», В. Ракочий перекреслював цілі абзаци класика, називаючи їх «демагогією». В. Ракочий не цурався і літературної діяльності. З під його пера вийшли розповіді «Свідомість робочого», «Чому соціалізм лише в уяві?», «Не треба поспішати», вірші «Чи зможеш ти з’їсти себе?», «Етюд Тремодо», які обговорювались на засіданнях гуртка та друкувалися в альманасі. В своїх творах В. Ракочий розробив так звану «хвильову теорію соціалізму», сутність якої полягала в тому, що соціалізм в Радянському Союзі розвивається не по наростаючій, а по кривій, яка нагадує синусоїду, внаслідок чого неминучою є світова війна та крах соціалізму в нашій країні [5, с.27].

Головним документом організації стала програма «Братство», яка передбачала розвінчування правлячої комуністичної партії, як оплоту реакції, та створення нового комуністичного суспільства, так званого братства. Серед основних чинників побудови «братства» В. Рокочим висувалися наступні: «Матеріальною базою для побудови нового суспільства є соціалізм або державний капіталізм з високим технічним рівнем, для чого необхідне зростання невдоволення існуючим соціалізмом серед населення. Для цього необхідна, по-перше, сувора конспірація, по-друге, подальше вивчення та розкриття об’єктивних законів, по-третє, народне повстання».

Не маючи можливості отримувати достатню інформацію, через існуючу в країні цензуру, студенти – учасники «товариства», задовольняли свою цікавість та жагу до знань такими наївними засобами, як спіритичні сеанси. Слід відзначити, що «духи» неодмінно вказували на те, що Радянському Союзові та Комуністичній партії залишилося існувати лише два – три роки, після чого відбудеться світова війна, на зміну якій на терени СРСР прийде анархія. Звичайно, з усіма учасниками «сеансів» згодом були проведені «профілактичні розмови» в Миколаївському КДБ.

Діяльність «ВСХНИТ» була піддана гострій критиці комсомольською організацією інституту, проте його учасники продовжували розповсюджувати свої погляди. Враховуючи, що члени товариства не відмежувалися від своїх поглядів, було прийнято рішення провести їх профілактику шляхом виклику в КДБ. В процесі бесіди Ракочий, Жила, Федотов і Пермяков засудили свої дії як неправильні, але продовжили свою діяльність. За це всі студенти були відраховані з інституту, а В. Ракочий арештований і засуджений до 3 років ВТТ за статтею 54-10 Ч.1 [6, с.28]. В 1991 р. справу В. Ракочого було переглянуто, звинувачення визнано необґрунтованими, через що рішенням Миколаївського обласного суду вирок було відмінено [7, с.221].

На території Одеської області в 1962-1964 рр. діяв Демократичний союз соціалістів [8, с.301] – підпільна політична партія, своєрідна альтернатива КПРС. Засновником організації був директор середньої вечірньої школи с. Серпневе Одеської області М. Драгош. В роботі приймали участь студенти молдавських вузів В. Постолати, С. Чемиртана, М. Кучеряну. До організації належало близько 30 осіб, що поділялися на «трійки». М. Тарнавський, який працював у друкарні, викрав шрифт, і в лютому 1964 р. влаштував у с. Серпневе підпільну друкарню. Видрукували у вигляді газети 1500 екземплярів «Звернення» від імені Демократичного союзу соціалістів із критикою політики КПРС та закликами створювати демократичне суспільство. Організація провалилася на першій же справі: студент М. Кучеряну дав батькові в селі кілька екземплярів «Звернення», а той розіслав їх поштою місцевій владі. Арешти відбулися в середині травня 1964 р. Серед засуджених за справою Демократичного союзу соціалістів дослідники називають М. Тарнавського, І. Чердинцева, М. Драгоша [9, с.10] або М. Драгана [10, с.231].

В середині 60-х рр. ХХ ст. в списки неблагонадійних потрапив філологічний факультет Одеського державного університету імені І.І. Мечникова на якому відбулася зустріч з українським поетом-дисидентом В. Стусом [11, с.33].

Відбувалися на Півдні України гоніння на молодь і за так зване «преклоніння перед Заходом». В доповіді начальника Управління КДБ при РМ СРСР в Миколаївській області полковника І. Сидорова вказувалося, що з боку окремих осіб здійснюються спроби до створення груп «стильної молоді» із числа учнів старших класів, училищ, а також окремих студентів інститутів. В 1957 р. була проведена профілактика біля 80 осіб, серед яких були студент суднобудівного технікуму Дендерін і студентка педінституту Іванова, які були ініціаторами створення товариства «Блакитна куля» по розповсюдженню рок-н-ролу [12, с.28].

Жорстко засуджуючи «преклоніння перед Заходом», тоталітарна система накладала табу на будь-які несанкціоновані режимом контакти із західним світом. Саме за такі контакти звільнили з посади завідуючого кафедрою хімії Миколаївського кораблебудівного інституту професора Федосєєва. Провина науковця полягала в тому, що він дозволяв собі листування зі своїми західними колегами, обмінювався з ними науковою інформацією. А каральні санкції прослідували після того, як на ім’я Федосєєва надійшло запрошення прийняти участь у міжнародному хімічному симпозіумі, місцем проведення якого був американський університет штату Пенсільванія. Особливе обурення партійної комісії викликав той факт, що приймаюча сторона надіслала грошову суму в розмірі 600 доларів для покриття витрат на поїздку [13]. Дії професора були визнані ревізорами з обласного комітету партії, як «моральний та ідеологічний розклад», а партійна організація інституту отримала догану, в якій підкреслювалось, що «колективу комуністів Миколаївського кораблебудівного інституту це тим більш не можливо пробачити, бо в минулі роки обласний та міський комітети партії неодноразово попереджували про низьку виховно-політичну роботу в інституті в зв’язку з арештом та засудженням студента Ракочего, прийняттям профілактичних мір до студентів Федотова, Жили, Пермякова, які проводили ворожу антирадянську агітацію» [14].

Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 квітня 1960 р. та вказівками КДБ СРСР до республіканських органів влади, в Миколаївській області проводились заходи по встановленню осіб, які незаконно виготовляли та використовували радіопередавальні пристрої. В 1960 р. за фактом незаконного виготовлення і використання радіопередатчиків були попереджені студенти 4-го курсу будівельного технікуму міста Миколаєва, особливо Сірик. В 1963 р. за допомогою Управління зв’язку КДБ СРСР по Миколаївській області було виявлено та вилучено 14 нелегальних радіостанцій. З них, 3 – по Миколаєву, 2 – по Вознесенську, 2 – по Первомайську, 7 – по Снігурівському району. Матеріали по громадянам, що були їх власниками були передані до судів. Здебільшого, радіолюбителі під час виходів до ефіру передавали зарубіжну музику, фактів антирадянської агітації та пропаганди не було зафіксовано [15]. Незважаючи на можливість покарання, в 1964 р. було вилучено вже 89 радіопередаючих пристроїв, з них 12 – по Вознесенському району, 32 – по Снігурівському, 26 – по Первомайському, 7 – по Баштанському та 12 – по Новобузькому. Матеріали на 50 порушників були передані до місцевих судів, з іншими були проведені профілактичні бесіди. Як витікає з складеної по цьому питанню довідці, 80% «радіохуліганів» це молодь у віці 16-18 років, 90% з них були членами ВЛКСМ [16].

Література:

1) Реабілітовані історією. Миколаївська область / відп. ред. С. С. Макарчук. – К. – Миколаїв : Світогляд, 2007. – Кн. 3. – 655 с.

2) Бажан О. Г. Політичні репресії на півдні України в часи «хрущовської відлиги» / Олег Григорович Бажан // Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північно-західного Причорномор’я. – Одеса : Видавничий дім «Паллада», 2009. – Випуск 3. – С. 181-191.

3) 58-10. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953-1991. Аннотированный каталог. – М. : Россия ХХ век, Материк, 1999. – 944 с.

4) Ніколаєв І. В’ячеслав Рокочий – доля керівника антирадянського студентського угрупування / Ігор Ніколаєв // Реабілітовані історією. Миколаївська область. – К. – Миколаїв : Світогляд, 2007. – Кн. 3. – С. 214-221.

5) Реабілітовані історією. Миколаївська область / відп. ред. С. С. Макарчук. – К. – Миколаїв : Світогляд, 2007. – Кн. 3. – 655 с.

6) Там само.

7) Там само.

8) Бажан О.Г. Методологічні проблеми у вивченні історії дисидентського руху в Україні в другій половині 1950-1980-х років / Олег Григорович Бажан // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. – К. : Інститут Історії України НАН України, 2005. – Випуск 8. – С. 296-303.

9) Алексеева Л. История инакомыслия в СССР. Новейший период / Людмила Алексеева. – М. : ЗАО РИЦ «Зацепа», 2001. – 384 с.

10) Зайцев Ю.Д. Український опозиційний рух 60-х років / Юрій Дмитрович Зайцев // Краківські українознавчі зошити. – Краків : Швайпольт Фіоль, 1993. – Т. 1-2. – С. 225-237.

11) Бажан О.Г. Український національний рух: основні тенденції і етапи розвитку (кінець 1950-х – 1980-ті роки) / О.Г. Бажан, Ю.З. Данилюк / НАН України. Інститут історії України. – К. : Рідний край, 2000. – 232 с.

12) Реабілітовані історією. Миколаївська область / відп. ред. С. С. Макарчук. – К. – Миколаїв : Світогляд, 2007. – Кн. 3. – 655 с.

13) Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО). – Ф.5162. – Оп. 1. – Спр. 100. – Арк. 52-53.

14) Там само.

15) ДАМО. – Ф.5163. – Оп. 1. – Спр. 274. – Арк. 26.

16) ДАМО. – Ф.5163. – Оп. 1. – Спр. 274. – Арк. 34-35.