Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. філол. н., доцент Мішеніна Т.М.

Криворізький педагогічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

 

ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИЙ ВИД НАВЧАЛЬНОГО ТЕКСТУ ЯК ЧИННИК ДІАЛОГІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

 

В умовах модернізації освітнього простору істотної ваги в становленні сучасного типу особистості набуває «концепція компетерції». Ця тенденція полягає в  підвищенні ролі когнітивних та інформаційних початків в освіті, а  в результаті цього більш адекватним стає поняття «компетенція» на відміну від «кваліфікації». В умовах новітнього все більший пріоритет се­ред вимог до випускників ВНЗ одержують вимоги системно організованих інтелектуаль­них, комунікативних, моральних початків, що дозволяє успішно організовувати діяльність у соціальному, економічному, культурному контекстах. Таким чином, найважливішим завданням сучасної освіти є її переорієнтація на визначення компетенцій, що забезпе­чують якість освіти, адекватну вимогам часу.

У багатьох європейських країнах останнім часом відбулась орієнтація програм і педагогічних технологій на компетентнісний підхід. Сучасний етап розвитку освіти України також характеризується активним впровадженням  компетентнісного підходу до навчання. Якщо загальні теоретичні питання компетентнісного підходу розроблені досить ґрунтовно (В. Байденко,     Н. Бібік, О. Овчарук, О. Пометун, С. Раков, О. Савченко, А. Хуторський  та інші), то реалізація його в процесі вивчення фундаментальних дисциплін у ВНЗ перебуває на стадії вихідного розроблення.

Компетентнісний підхід орієнтується на кінцевий результат освітнього процесу та спрямовується на формування у випускника готовності ефективно зорганізовувати внутрішні  і зовнішні  ресурси для досягнення поставленої мети. Визначення компетентностей, які мають бути універсальними за своїм характером і мірою застосування, є актуальним  аспектом компетентнісно орієнтованої освіти.

Метою публікації є розроблення змісту смислової структури інтерпретаціних текстів як чинника їх розуміння у процесі формування дидактичної компетентності майбутніх учителів філологічних спеціальностей.

Структурно-смислову організацію тексту визначаємо одним із провідних чинників його ефективного розуміння. У зв’язку з цим виникає питання, які саме особливості тексту здійснюють визначальний вплив на його розуміння у процесі формування дидактичної компетентності майбутніх фахівців.

Ефективне формування дидактичної компетентності майбутніх учителів філологічних спеціальностей корелює із адекватністю його розуміння, що актуалізує вивчення питання впливу смислової структури тексту на процес його розуміння та формування в читачів прийомів смислового аналізу твору.

У процесі фахової підготовки майбутніх учителів філологічних спеціальностей у полі нашої уваги перебуває класифікація навчальних текстів з лінгвістичної позиції її змісту.

 Створення типології навчальних текстів, які обслуговують сферу дидактики, лінгводидактики, лінгвометодики, має як теоретичне, так і прикладне значення, зважаючи на оптимальну та ефективну реалізацію завдань проблеми формування дидактичної компетентності студентів філологічних факультетів.  Упорядкування типології навчальних текстів  дає змогу  комплексно та системно підійти до питання  про  розроблення прийомів аналізу навчальних текстів,  удосконалення вмінь  побудови (породження) їх у мовленні студентів. 

За характером емоційного та навчального впливу на тих, хто навчається,  виокремлюються інтепретаційні тексти, що охоплюють символічний та соціокультурний типи навчальних текстів:

1. Символічні тексти.  За словником  лінгвістичних термінів [1],                      «символ – (гр. symbolon – знак, розпізнавальна прикмета) – 1) у семантиці означає тип знака.

Структурна граматика використовує С. на позначення традиційних членів речення, наприклад А – означення,  N – підмет, Р – присудок, V  – обставина,  S – речення; 2) у лінгвостилістиці  символом  називається слово, що має усталені асоціативні зв’язки з відповідним поняттям. Значення  символу  не має чітко окреслених  контурів.  Символ пов’язаний із мовною метафорою»  [1, с. 153; 2].

З точки зору дидактики та лінгводидактики – слова-символи та їх інтерпретація мають неабияке виховне значення, вони збагачують світогляд особистості культурологічним потенціалом, естетичними та духовними цінностями етносу. В. Кононенко слушно в окресленому контексті наголошує:  «Частина слів-символів несе на собі помітний відбиток народнопоетичної традиції, що йде переважно від української пісні, історичної думи, а підґрунтям має світобачення, світосприймання українців»  [3, с.139].

Текстами-символами збагачені всі стилі мовлення, тому реалізація дидактичної компетентності може забезпечуватися за допомогою дидактичного супроводу:

1. Інтепретація у тексті публіцистичного спрямування конфесійної лексики або біблійних виразів.

1. Як блудний син, він ладен був упасти на цю прекрасну землю, заплакати сльозами радості й просити тіні предків не отвергати його в тяжку годину. (В. Шевчук)

2. Я готовий віддати за свій народ життя, але чи мушу любити споживача мистецтва, який розчулюється від пейзажиків з пастушками на синьому узгір’ї? Чи маю я, неповинний за спосланий мені від Бога дар, зближуватися з плебеями, які часто за те, що я трохи вищий від них, відплачують мені злом. (Р. Іваничук)

3. Тільки вбогі духом здатні возвести абсурд у неписаний, сказати б, побутовий, обивательський закон, обумовлений кимось вигаданим терміном – «неперспективна мова». (Г. Тарасюк)

4. Жоден філософ, жоден художник не такий самотній, як Той, хто вчить про життя вічне. (Г. Сковорода)

5. На цих шалених ставітрах, де ні коня, ані дороги, звіряй свій крок за знаком Бога – і попри смерть і попри жах. Як воду в шклянці, пронеси свою з дитячих літ подобу, як припочаток і спробу сказати: Господи, спаси. (В. Стус).

2. У межах наукового стилю та зокрема науково-навчального підстилю мовлення, який  є основним під час дидактичної комунікації, у навчальних цілях можуть бути використані тексти, позначені символами:

Завдання:    Визначте проблематику твору в контексті сучасного розвитку соціокультурної дійсності в умовах глобалізму.

Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? – запитаю я сам у себе, у своїх ровесників – батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва.

Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими дітьми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні радощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, – самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, про добробут наших родин.

Зробіть, дорогі батьки й учителі, так, щоб кожна дитина пройшла шлях – від першої пригорщі землі для садіння яблуні до першого достиглого яблука, – і ви переконаєтесь, що ця романтична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує людину (В. Сухомлинський).

Акцентуація уваги студентів-філологів на типах текстів-символів та можливостях їх використання на уроках мови надасть можливість розвивати в учнів загальний світогляд, сприятиме орієнтації на співпрацю, уможливлюватиме логіку навчальних настанов учителя.

 3. Навчальні тексти соціокультурного спрямування можуть бути викладені як дидактичний матеріал, коментарі до творів, переказів тощо, за постійного послуговування якими у школярів розширюється  світогляд, загальна  ерудиція, культура мислення,  розвиваються позитивні емоції, формується асоціативне мислення, підвищується рівень рефлексії. Тобто, навчальні тексти, які виконують культурологічну функцію, сприяють загальній енциклопедичній освіченості учнів.

Завдання: Визначте стильову приналежність текстового фрагменту. Якими зображально-виражальними засобами досягається експресія в наведеному уривку.

«Україна, життя моє» – це не лише назва славнозвісного циклу творів художника Григорія Синиці, але і кредо та зміст його його подвижницької творчості на ниві рідної культури і духовності в ім’я української національної колористичної школи сучасного монументального живопису, утвердження української живописної мови.

Розглядаючи народне мистецтво сьогодення як першоджерело композиції, малюнку і особливо кольору, Синиця започаткував новий напрямок у монументальному мистецтві. Ще у середині 60-х рр. цей напрямок дістав назву «українська національна колористична школа сучасного монументального живопису». Її ознакою є передусім шанування народної культури, що не лише визначає його естетичний образ, але й є національною та історичною категорією, материнською мовою, свідченням приналежності художника до своєї рідної землі, до свого рідного народу, свого сьогодення.

 

Завдання 2. Прочитайте науковий коментар до осмислення явища концептуалізації в сучасній українській літературі (на прикладі флористичних символів).

        Глибокого символічного навантаження в українській національній свідомості набуває фітонім мальва. В українській мові фітонім представлено двома лексемами – мальва й рожа, що мають однакову семантику й не відрізняються за функціональними стилями; зауважимо, що рожею можуть називати троянду. Лексема мальва запозичена з латинської мови, латинське malva походить від гебрайського й споріднене зі словами «сіль, їдкий, колючий» [Новий тлумачний словник української мови в 4 т.– К. : Аконіт, 1999. – Т.1-4. - Т. ІІІ, с. 374]. Концепт містить поняття «Багаторічна декоративна рослина з високим стеблом і великими яскравими квітами, зібраними по кілька в пазухах листків, іноді в китицеподібні суцвіття» [Новий тлумачний словник української мови в 4 т.– К. : Аконіт, 1999. – Т.1-4.

 Т. ІІ, с. 564].

        За подібністю квіток назву рожа в багатьох українських говірках перенесено на мальву, і з цим значенням вона входить до нормативної ботанічної номенклатури. Концепт мальва характеризується тим, що має власне українську символіку; мальва означає символ найдорожчого – любові до рідної землі, до свого народу [Словник символів культури України / за ред. В.П. Коцура та ін. – К. : Міленіум, 2002. – 260 с., с. 30]. Цей символ і локалізація біля хат у селі й посідає провідне місце у символічному змістові фітоніма: Вечір був. І цвіли під вікнами мальви [Ліна Костенко, с. 32].

Спільна сема «зовнішня краса» зумовлює активне функціонування асоціативного ряду мальва–дівчина, що зумовлено фольклорною традицією образного паралелізму: Ой дівчино, дівчинонько, Яка ж бо ти гожа: Як у саду під віконцем Та зацвіла рожа! [Фольклор, с. 40]. Оскільки у свідомості  представників української ментальності витворилась типова картина рідної  домівки – хата в обрамленні мальв, то квітка поступово сприймається як рідна, українська, наймиліша: Ну що мені магнолії, агави? Я поцілую мальву у щоку [Ліна Костенко, с. 112]. Якщо в селі ростуть мальви, воно автохтонно українське: В сих краях при огорожі жодні рожі не ростуть [Ігор Калинець, с. 30] – не Україна.

Незвичну форму фітоніма мальва покладено в основу метафор (подібність стовбура до колони, свічки, квітку – до мегафона: згорів у танці хоровод беріз, і мальви, як свічки, повідгоряли [Ліна Костенко, с. 145]; Півні кричать у мегафони мальв [Ліна Костенко, с. 161]. Структура символічного значення мальва містить елементи, притаманні всім квітам (вони ростуть, цвітуть, символізують красу навколишнього світу), додаткових відтінків набуває ядерний символ, нівелюючи актуальність прямого значення.

Макросимвол квіти з часом змінюється: відходять на периферію свідомості сучасного українця традиційно осмислені фітоніми-символи. Зокрема, переосмислюються значеннєві компоненти символів барвінок, мальва, мак, натомість констатуємо нові денотати.

Структура аналізованих фітонімів включає денотативне значення, інформацію про якісні ознаки, типові локуси, функції квітів та можливості їх використання, ключовий символ «краса», що утворився з іманентної ознаки квітів, периферійні символи є доповненнями, узагальненнями ядерного. Наявні численні порівняння, метафори, словотвірне гніздо лексеми містить багато дериватів. Незважаючи на те. що фітоніми і не мали в житті носіїв української культури суто господарського значення, проте увійшли до картини світу як об’єкт милування, вияву такої типової риси українського характеру, як сакральний символ непроминущості народу, естетизм, ліризм.

Ядра фітонімів містять поняття, зовнішні та якісні характеристики, типові можливості використання, загальноприйняті локуси, основні символи. З часом відходять на периферію і втрачаються сакральні елементи, давні вірування. Значення фітонімів-символів постійно перебувають у процесі творення, тож провести чітку межу між ядерною та периферійною зонами неможливо. Окрім змін у структурі самих фітонімів, відбувається розширення за рахунок зв’язків з іншими фітонімами.

Доберіть мовний матеріал задля аналізу розвитку семантичної структури концепту «калина», «барвінок», «мак».

 

Розуміння інтерпретаційних навчальних текстів є складним аналітико-синтетичним процесом, що передбачає когнітивні операції структурування та переструктурування текстової інформації, семантичне виваження та смислове розмежування елементів тексту, розгортання смислів; діалогічну взаємодію з ним, яка здійснюється за допомогою цілої низки діалогічних реакцій на текст, провідними з яких є реакції запитання-відповідь.

Результатом розуміння тексту є відтворення його внутрішньої (смислової) структури й породження, синтез нового смислу, який у результаті взаємодії з навчальним текстом уможливлює формування дидактичної компетентності майбутніх учителів філологічних спеціальностей.

 

Література:

 

1.   Єрмоленко С.Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, О.Г. Тодор ; за ред. С.Я. Єрмоленко. – К. : Либідь, 2001. – 224с.

2.   Зильберт Б.А. Социопсихолингвистические исследования текста / Б.А. Зильберт.  –Саратов, 1986. – С. 18-24.

3.     Кононенко В.І. Рідне слово : підручник для шкіл із поглибленим вивченням української мови,  ліцеїв,  гімназій, колегіумів / В.І. Кононенко. – К. : Богдана, 2001. – 303 с.