Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Викладач Олару Ю.Ю.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

СТВОРЕННЯ КРЕАТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК УМОВА ВИРОБЛЕННЯ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ В УМОВАХ ВНЗ

Метою вищої освіти є формування фахівця нової формації, здатного працювати в постійно змінюваних умовах й орієнтованого на творчу професійну діяльність. Нині функції вищої школи постійно ускладнюються, що пояснюється необхідністю швидкого реагування на попит ринку праці, гнучкості керування, адміністративно-господарської самостійності тощо.

Традиційно науковці критерієм творчих пошуків називали виготовлення потрібного нового продукту (Й. Гердер, Р. Вайсберг). Необхідність і значущість для соціального оточення визначила напрями дослідження змісту творчої професійної діяльності в педагогічних розвідках. Соціокультурний аспект поняття креативності закцентовано Є. Бондаревською, Є. Бурцевою, Є. Лаврухіною, І. Макарцевою; культуротворчість як усвідомлене входження в культуру професійного співтовариства й участь у колективному формуванні фахових смислів вивчали Ю. Куницька, Т. Бабкіна; різноманітні аспекти креативності за спільного підходу до їх зумовленості соціальною природою індивіда розробляли Л. Колмогорова, В. Кудрявцев, Г. Уразалієва, А. Майєр та інші.

Останнім часом поняття креативності увійшло в дослідження вітчизняних науковців як аспект культурної діяльності і складова професійної культурологічної підготовки (І. Зязюн, Л. Кондрацька, О. Рудницька, О. Шевнюк та інші). Наукові розвідки, в яких безпосередньо розкрито природу, системи, процеси творчої діяльності як своєрідної культуротворчості й охарактеризовано освіту як її феномен, ґрунтовно розкрито вітчизняним філософом В. Леонтьєвою. Професійна творча діяльність визначається нею як створення культури в рамках професійної діяльності.

Значущість сформульованої проблеми підтверджується багатьма державними актами, європейськими програмами і постановами (Закон України про вищу освіту, Велика університетська хартія). На підставі вивчення кардинальних світових тенденцій у галузі праці, аналізу ключових проблем у сфері підготовки кадрів економічного профілю, зарубіжної практики, узагальнення вітчизняного прогресивного педагогічного досвіду виявлено професійно-педагогічні суперечності:

– між становленням виробничої парадигми, яка заснована на креативності, і недостатнім представленням цієї тенденції в концепціях професійної підготовки;

– між цілісним системним характером процесу створення нового у професійній діяльності і дискретним уявленням про нього в майбутніх фахівців економічного профілю;

– між виробничими вимогами дотримання фахівцем існуючих правил і фрагментарною репрезентацією їх у професійній освіті щодо досвіду їх перетворення з метою оновлення кодифікованих смислів і готовністю майбутнього фахівця до реакції соціального середовища на процес креативного перетворення соціокультурної дійсності.

Мета статті: розкрити зміст поняття «креативне середовище» у системі підготовки майбутніх економістів в умовах ВНЗ з урахуванням нової виробничої парадигми – творчої праці.

Випускники вищої економічної школи мають бути готовими до визначення стратегії керівництва, сполучення адміністративно-демократичних начал і централізації керування, консолідації особистісного й професійного потенціалу в розв’язанні завдань на етапі самостійної професійної діяльності.

Вимога сучасної модернізованої якісної освіти в економічній вищій школі відводить окрему роль стандарту професійного образу майбутніх випускників і ступеня їхньої готовності до виконання професійних функцій. Критеріями економічної освіти виступають параметри особистісного розвитку майбутніх економістів, серед яких особливо значущою характеристикою є креативність.

Професійна підготовка до культуротворчості повинна враховувати, що створення нового − це складний соціокультурний процес, результати якого, перш за все, позначаються на долі середовища виникнення новації і намагання її впровадження. Сукупністю чинників визначає властивості соціокультурного середовища як сфери дій малих груп і особистості [1; 2].

Ґрунтовний аналіз сучасних механізмів урегулювання наслідків створення і впровадження нового на державному, міжнародному, європейському рівнях дозволив зробити висновок про те, що в сучасній вищій економічній освіті [1; 2; 3]:

– невідкоригований вплив однієї культури на іншу викликає невідповідності під час обміну передовим педагогічним (підготовка кадрів економічного профілю) та економічним (досвід перетворювальної професійної діяльності економістів) досвідом;

– соціальному середовищу надано право на обмеження творчості відповідно до нових стандартів полікультурного світу, місцевих і регіональних традицій, тенденцій глобалізації і всесвітніх процесів інтеграції у сфері економіки;

− рівновага інтересів індивіда і соціального середовища реалізується через принципи пропорційності, справедливості, паритетності, толерантності, а інтереси більшості, які потребують скорочення виборів для дій індивіда, є визначальними при винесенні рішення про доцільність його професійних дій.

Наведені вище міркування актуалізують розгляд сутності творчої особистості, спрямованої на перетворення соціокультурної дійсності. У ракурсі нашого дослідження цінними є розвідки Ю. Бабанського, Д. Богоявленської, О. Ісмаїлової, які теоретично обґрунтували поняття «творча особистість», виходячи з того, що творча особистість має високий рівень інтелекту, різнобічні знання, потребу в новизні, здатність до оригінальність дій, до нейтралізації стереотипних дій у професійній поведінці. Безумовно, більш детально й ґрунтовно досліджено специфічні особливості творчої особистості, шляхи й способи розвитку її творчих здібностей.

У контексті підготовки майбутніх економістів результативність навчання у формуванні професійного образу економіста можлива при наявності ціннісної орієнтації студента й креативної спрямованості установок його професійних дій. Перелік професійно значущих якостей сучасного економіста нині доповнюють креативністю і здатністю до інноваційної діяльності. Виходячи з природи економічної праці, можна стверджувати, що креативність є важливою складовою професійного стандарту економіста.

Створення нового у професійній діяльності порушує проблему рівня оновлення професійних смислів та їх результативності, що може позначитись на значній кількості фахівців у сфері економіки, водночас може стати актуальним в обмеженому виробничому колективі. Тому важливо виокремити ознаки, за якими розмежовують і рівні, і результати виникнення нового, креативного продукту. Виробничі вимоги передбачають нове відповідно до сформульованих бажаних характеристик. Наскільки створення на «замовлення» є творчістю, можна зрозуміти за атрибутами отриманого продукту. Так, оформлення нового продукту в чітких і визначених параметрах інтерпретовано як ознаку чогось іншого, ніж високе мистецтво. Такий висновок аргументується результатами аналізу великої кількості автобіографічних матеріалів видатних авторів, відкривачів, учених, митців. Вони свідчать про те, що задумів завжди набагато більше, ніж створеного реально. Це тлумачиться як внутрішній образ, який не втілено в форму, оскільки втілення в форму, завершеність, доведення до кінця – це ознаки творів (продуктів) нижчого рівня, все це – результат звички, досвіду, специфічного таланту [3; 14, с. 298-299].

Різні рівні створення нового − вищий, що супроводжується особливими емоційними, інтелектуальними станами, і нижчий, який потребує досвіду створення нового як навички − виявляють різні результати у професійній економічній діяльності. Безумовно, професійна підготовка до створення нового повинна враховувати різні рівні перетворювальної активності індивіда.

Створення креативного навчального середовища, орієнтованого на засвоєння знань, креативне навчання, інтенсифікує набуття нового знання, оволодіння вмінь і навичок нестандартної діяльності, досвіду креативних дій у сфері професійної діяльності економіста. Процес навчання набуває нового сенсу й нового досвіду діяльності майбутніх економістів. Створення креативного середовища у процесі підготовки майбутніх економістів, обґрунтований у дослідженні, досягається шляхом організації навчальної діяльності майбутніх економістів, орієнтованої на створення й використання новітніх способів, форм і технологій навчання, основу яких складає креативна діяльність.

Література:

1. Высшее образование в ХХІ веке: подходы и практические меры: Рабочие доклады (5-9 октября 1998 г.). – Париж : ЮНЕСКО, 1998. – 90 с.

2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) // Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / упоряд. Литвин В., Андрущенко В., Гуржій А. та ін. – К. : Навч. книга, 2004. – Кн. 3: Модернізація освіти. –К., 2004. – С. 243– 270.

3. Європейська конвенція з прав людини / Рада Європи / Олександр Павличенко (відп. ред.), Є.М. Вишневський (пер.). – К. : Українська правнича фундація, Б. р. – 38 с.

4. Марсель Г. Опыт конкретной философии / Г. Марсель ; пер. с фр. В.П. Большакова и В.П. Визгина; общ. ред., послесл. и примеч. В.П. Визгина. – М.: Республика, 2004. – 224 с.