Лозбень Т. С.

ст.. викладач (НУ ЮАУ ім.. Я. Мудрого)

Малєєва Т. Є.

ст.. викладач (НУ ЮАУ ім.. Я. Мудрого)

Реферування та анотування як вид мовної діяльності

Процес реферування і анотування носить складний характер і припускає володіння відповідними навичками і прийомами роботи. Одним з важливих аспектів в плані аналізу мови і стилю англійської наукової літератури, що відносяться до реферування і анотування, є розробка методики реферування і анотування і їх використання як ефективного прийому витягання інформації.

Слідує, проте, мати на увазі, що основними засобами передачі і зберігання наукової інформації є реферовані тексти, а реферати і анотації - це вторинні, похідні науково-інформаційні документи.

Реферування (анотування) - вид спеціалізованої мовної діяльності, безпосередньо пов'язані з читанням і письмом, в результаті якого здійснюється аналітико-синтетична обробка інформації, що міститься в спеціальному тексті на іноземній мові, і створюється новий текст(реферат, анотація) на мові перекладу, в якому зберігається початкова екстралінгвістична інформація, але у більш стислому виді.

До числа мовних умінь реферування слід віднести уміння декодування, розуміння і інтерпретації інформації. Щоб знайти потрібну інформацію в спеціальному іншомовному тексті, необхідно осмислити зміст і виділити найбільш суттєві аспекти: реферування - перевірка - розуміння тексту. Тому методика навчання реферуванню безпосередньо пов'язана з вдосконаленням цих умінь і розвитку навичок роботи з іншомовними текстами.

Анотація є стислою описовою характеристикою документу, що анотується. У ній в узагальненому виді розкривається тематика, і може бути охарактеризована структура цього документу, його призначення і спрямованість, без повного розкриття його змісту. Анотація відповідає на питання: "Про що говориться в первинному документі"?.

Реферат також є вторинним документом, що коротко викладає основні положення первинного документу. Він повинен дати читачеві об'єктивне уявлення про характер роботи, викласти найбільш суттєві моменти її змісту, дати повне уявлення про порушені в першоджерелі питання. По ньому читач може судити про міру необхідності звернення до оригіналу. На відміну від анотації реферат повинен дати відповідь на питання: "Яка основна інформація міститься в реферованому документі"?.

Обробка документів, написаних на іноземній мові (процеси анотування і реферування), неминуче пов'язана з перекладом і є, таким чином, особливим видом перекладацької діяльності. Складання анотації, а тим більше реферату іноземного першоджерела, можливо лише на основі адекватного розуміння його змісту. Гарантією такого розуміння може служити повний переклад такого першоджерела або вибірковий переклад його найбільш складних частин. Таким чином, анотування і реферування іноземної літератури слід розглядати як особливий вид перекладацької діяльності, що вимагає від референта ряд додаткових знань і умінь, найважливішими з яких є: хороше знання іноземної мови, достатня компетентність по спеціальних проблемах, особливе уміння виділяти головне в першоджерелі.

Заголовок є органічним елементом тексту і може виконувати частину функцій реферату і анотації. Разом з цим він повинен сприяти швидкому і безпомилковому інформаційному пошуку. Треба мати на увазі, що заголовки іноземних наукових статей відрізняє яскрава коротка форма викладу, експресивність, відсутність (опускання) ряду частин мови (артиклів, союзів, дієслів). Заголовки можуть бути представлені у вигляді називного або повного речення, питального або окличного речення. Переклад заголовка рекомендується робити після того, як референт повністю зрозумів суть реферованого документу.

При складанні анотації на первинні наукові роботи необхідно дотримуватися певних вимог. Найважливіші з них характерні і для рефератів.

1. Вторинні джерела інформації (реферати, анотації) не повинні відображати суб'єктивних поглядів автора першоджерела або референта. В їх завдання не входить оцінка якості матеріалу. У них наводится тількі та інформація, яка міститься в первинних текстах.

2. Вторинні джерела інформації не мають бути завантажені вторинними словесними елементами, що не містять інформації і нічого що не дають читачеві, такі як: "На думку автора"., "Як вже говорилося"., і так далі

3. Вторинні джерела інформації мають бути написані простою і лаконічною мовою, позбавленою складних синтаксичних побудов.

4. У текст вторинних джерел часто вводяться невизначено-особисті займенники і пасивно-поворотні конструкції , такі як: "повідомляється", "описується", "викладається" і т.д

Методика реферування включає ряд послідовних дій, серед яких слід виділити наступні етапи :

1. Ознайомлювальне читання усього тексту на іноземній мові з метою загального розуміння змісту.

2. Повторне читання тексту і виділення основних положень, що розкривають і підтверджують заголовок оригіналу. На цьому етапі доцільно дотримуватися певного плану викладу матеріалу, виділяючи наступні моменти:

- Яка основна тема статті?

- Що описується детально?

- Про що повідомляється коротко?

- Чому приділена особлива увага?

3. Узагальнення отриманих відомостей про зміст публікації в зв'язний текст довідки.

4. Редагування отриманої інформації. При цьому можлива стилістична обробка тексту анотації з включенням в нього пасивно-поворотних форм дієслова.

5. Остаточна фіксація інформації у вигляді анотації.