Луганський
національний університет імені Тараса Шевченка
Методичне забезпечення
емоційного сприймання художніх творів молодшими школярами
Cучасне суспільство відчуває потребу у духовно та інтелектуально
розвиненій молоді. Від цього залежить не тільки подальший розвиток нашої
держави, а й саме її існування. Сьогодні учень стає не об'єктом навчання, а
його суб'єктом, а сам навчальний процес спрямовується на окрему особистість,
враховуючи її бажання, уміння, творчі можливості, емоційність. Саме емоції -
переживання людиною свого ставлення до того, що вона робить чи пізнає, до інших
людей, до самої себе і є рушійною силою діяльності людини.
На уроці читання виховуємо розуміння учнями добра, краси, високої творчості. Художня література сприяє вихованню особистості і гармонізує її стосунки з суспільством. «Головна справа виховання якраз у тому й полягає, щоб тисячами ниток зв'язати людину з життям - так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до вирішення яких вона залучається. Це важливо тому, що головне джерело всіх моральних негараздів, усіх відхилень в поведінці - це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до життя, що їх оточує, відходять убік, відчувають себе в ньому сторонніми спостерігачами, готовими на все махнути рукою, - тоді їм все стає ні до чого» [1,с. 13].
Проблемі формування художнього сприймання учнів присвятили свої роботи відомі методисти, педагоги і психологи: Т. Ф. Бугайко, О. І. Синиця, Н. Д. Молдавська, І. А. Зязюн та багато інших.
Глибоке вивчення історико-педагогічної літератури показало, що книга завжди виступала показником рівня освіти, ефективним навчально-виховним засобом у педагогічній теорії, і вітчизняна педагогіка на всіх етапах свого розвитку приділяла дитячій літературі велику увагу.
Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури питанням дитячого читання присвячена значна кількість робіт, в тому числі й історико-педагогічного характеру. Серед них слід назвати наукові доробки, які пов’язані із впливом літератури на розвиток особистості, але мають літературознавчий характер (І.Голубєва, О.Кравецька); обґрунтовують педагогічні засади укладання шкільних підручників (І.Бай, Я.Кодлюк, І.Козак, Н.Кузьменко, О.Фізеші); аналізують становлення і розвиток шкільної літературної освіти в Україні й української поезії для дітей (Г.Атрошенко, Л.Базиль, В.Зарва та інші).
Нині актуальною стає проблема щодо питання, як зробити процес вивчення художнього твору не тільки цікавим, а й захоплюючим, як перетворити його на годину естетичної насолоди, хвилюючу мандрівку у незнані світи,в таємниці людського серця? Якими методами та прийомами ліпше скористатися у своїй роботі?
Твори, які вивчаються, повинні бути не тягарем знань, а дороговказом на життєвому шляху. Тому, розглядаючи літературні тексти, треба намагатися наблизити умови життя літературних героїв до нашого часу, навчити дітей робити власний вибір.
Аналіз художнього твору має посилити емоційний вплив мистецтва слова на учнів. Основні умови, що забезпечують емоційність аналізу:
- виразність першого читання тексту;
- естетичне сприймання художнього твору;
- емоційність мови вчителя;
- розгляд епізодів, які несуть найбільше емоційне навантаження;
- увага до ліричних відступів;
- розкриття краси поетичного слова, з'ясування засобів його вираження;
- перекази, близькі до тексту твору;
- належний рівень літературно-естетичної підготовки учнів, їх здатність відчувати різні емоції, співпереживати героям;
- практичне освоєння засобів художньої мови і формування вмінь поетично висловлювати свої думки.
Тільки поєднання різноманітних форм та методів на кожному етапі роботи над художнім твором дозволить досягти максимальної ефективності (глибини) його засвоєння.
Таким чином, розвиток у дитини емоційного сприймання - це збагачення її особистості, її творчого потенціалу, її духовності, людського в людині.
1. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. - М.: Наука, 1997. - 357с.