Педагогіка/ Соціальна педагогіка

Рєпіна О.Г., Cундукова О.О.

Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця», м. Дніпропетровськ

Особливості психосоціальної реабілітації дітей з винятковими здібностями

Реабілітація дітей з винятковими здібностями у багатьох країнах, зокрема, і в нашій, стала частиною загальнодержавної системи. Всесвітня організація охорони здоров’я та інші структури Організації Об’єднаних Націй регулярно проводять міжнародні конгреси з реабілітології, на яких розглядаються актуальні питання медичної, соціально-трудової і психологічної реабілітації дітей з винятковими здібностями у сучасному суспільстві, удосконалення їх освіти та охорони здоров’я, профорієнтації, професійного навчання та раціонального працевлаштування.

Для успішного розвитку психосоціальної реабілітації дітей з винятковими здібностями необхідним є вірне визначення її психологічного компоненту. Не менш важливим є аналіз типових ситуацій, що виникають при психосоціальній реабілітації дітей з винятковими здібностями, які вимагають призначення різних за складністю заходів реабілітації. Треба погодитися з думкою фахівців відносно того, що неможливо раз і назавжди дати перелік питань, які повинні розроблятися у рамках надання реабілітаційної допомоги дітям з винятковими здібностями. Натомість, уявляється більш результативним визначення можливостей та компетенції психосоцільної реабілітації через окреслення основних проблем, що виникають у практиці роботи фахівця-психолога чи дефектолога, при подоланні яких реабілітаційні заходи можуть призвести до суттєвих позитивних змін у стані реабілітанта. Зміст питань, звернених безпосередньо до фахівців, може варіюватися залежно від специфіки і обставин конкретної історії хвороби дитини та її індивідуально-психологічних характеристик.

Чимале значення в реабілітації дітей має розробка психологічних аспектів індивідуальної програми цього процесу. Психологічний аспект постає як забезпечення психологічного супроводу в процесі досягнення мети реабілітації. Задача цього аспекту - підвищення реабілітаційного потенціалу особистості, тобто створення максимально сприятливих умов для аптації людини до соціуму.

Основні принципи психологічноі реабілітаціі є такими: партнерство, тобто залучення реабілітанта до відновлювального процесу; різноплановість зусиль, спрямованих на відновлення різних сфер життєдіяльності; єдність психосоціальних і біологічних методів впливу; поетапний перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого.

Актуальними завданнями психологічної реабілітації є відновлення особистісних установок людини, спрямованих на подолання дезадаптації; психокорекційна робота, орієнтована на компенсацію відсутніх або втрачених соціально-адаптивних якостей.

У законі України «Про реабілітацію інвалідів» термін «Психологічна реабілітація» тлумачиться як система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, рис особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та становлення.

Дитина з винятковими здібностями - це дитина, яка має відхилення від норми. За теорією «винятковості» дитяча популяція, незважаючи на своє різноманіття, в основному має нормальні або так звані «середні показники розвитку», які в тому числі стосуються і навчальних здібностей дітей. Однак, певна їх кількість демонструє показники, які відрізняються від середніх; відповідно, з педагогічної, соціальної або медичної точок зору ці діти характеризуються як ті, що мають виняткові здібності. До цього контингенту входять як діти, що мають окремі таланти, так і діти з фізичними, психічними, ссоціальними відмінностями. Іншими словами, в теорії «винятковості» сам термін «винятковість» використовується як подвійне поняття, що може вказувати як на помітні переваги, так і на значущі недоліки. Винятковість може мати місце в одній або декількох з трьох основних сфер людської життєдіяльності: когнітивній, фізичній і соціально-емоційній.

На нашу думку, важливим є акцентування уваги на психологічній підтримці дітей з винятковими здібностями при здійсненні процесу іх фізичної реабілітації за допомогою супроводжуючих психодіагностичних та психологічних процедур.

Окреслюючи питання реалізації психологічного аспекту реабілітації дітей з винятковими здібностями, хотілося б відмітити, що найбільш високий ефект дають пролонговані у часі психологічні впливи.

Найважливішими елементами психологічноїскладової відновлювального процесу здаються заходи, спрямовані на адекватизацію самосприйняття дитини; побудову конструктивного образу Я; опрацювання навичок комунікаціі з представниками груп, які відрізняються від реабілітантів за віковими, інтелектуальними, статусними характеристиками; підвищення їхньоі емоційної стійкості через пошук оптимальних шляхів для повернення після неминучих стресів до так званого ресурсного стану, ознайомлення з патернами копінг-стратегій, тощо. Звичайно, більш деталізована програма психосоціальної реабілітації дитини повинна будуватись, як вказувалося раніше, з урахуванням типу хвороби, вікових та індивідуальних особливостей реабілітанта, специфіки соціальної ситуаціі, до якої він включений.

Поєднання технології психологічного супроводу (як психологічного аспекту психосоціальної реабілітації дітей з винятковими здібностями) з системою психодіагностіки, що базується на методі моніторингового тестування, повною мірою відповідає ряду принципових критеріїв інноваційних процесів в реабілітації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Березин Ф. Б. Психологическая и психофизиологическая адаптация человека. – Л.: Медицина, 1988. – 368 с.

2. Лисицин Ю. П. Слово о здоровье. – М.: Прогресс, 1986. – 283 с.

3. Организация и методика разработки индивидуальной програмы реабилитации: Учебно-метод. пособие / М. В. Коробов, Е. А. Дворкин, Г. Деденева, Т. Н. Шеломанова – СПб, 1999. – 83 с.

4. Приходько В.В.Креативна валеологія / В.В. Приходько, В. Кузьминський. − Д.: НГУ, 2004, – 231 с.

5. Терлецька Л.Г. Психічне здоров'я особистості. Технологія самоаналізу / Л.Г.Терлецька. – К.: ВПЦ «Київ.ун-т», 2003. – 150 с.

6. Черненко М.І. Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів: Підруч./ М.І.Черненко, І.Ф. Аршава. – Д.: Вид-во Дніпропетр.нац.ун-ту, 2007. – 608 с.