Ст. викладач Єрмакова З.І.

Університет менеджменту освіти,

Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

(м. Донецьк)

САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ПЕДАГОГА

Актуальність проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства наростання швидкості передачі інформації та її аналіз є вирішальною умовою розуміння педагогічними працівниками професійно-технічної освіти (ПТО), проблем, що з’являються, а прийняття ними оптимального рішення залежить від володіння точною, вичерпною й своєчасною інформацією, досконалими засобами комунікації. Незаперечним є те, що комунікативна діяльність обслуговує основні види діяльності (гру, навчання, працю), забезпечуючи взаємодію людей. А зважаючи на те, що педагог ПТО діє в системі «людина-людина», він повинен володіти комунікативними уміннями на досить високому рівні. Сучасний фахівець не лише зобов’язаний знати технологію своєї професійної діяльності, а й вміти здійснювати процес взаємодії при встановленні суб’єкт-суб’єктивних стосунків з різними людьми.

Мета даної статті – науково обгрунтувати необхідність готовності педагогів ПТО до самовдосконалення комунікативних умінь в умовах оновлення освіти.

Виклад основного матеріалу. Вивчення та аналіз досліджень цієї проблематики підтверджує наявність досить невеликої кількості наукових праць, які розкривають особливості формування комунікативної компетентності педагогів професійно-технічних навчальних закладів в умовах післядипломної освіти. А відтак її об’єктивне розкриття допоможе виявити ті особливості й ефективні педагогічні чинники, що сприяють успішному вирішенню питань щодо формування комунікативного професіоналізму педагогів, котрі повинні дбати про навчання, виховання, розвиток особистості учня. Цього він може досягти якщо розуміє складність і неоднозначність процесу розвитку, враховує індивідуальні особливості учня, бачить віддалені перспективи взаємодії, бо головна відповідальність за успіх комунікації покладена саме на нього. Наукові підходи до визначення поняття «комунікативна компетентність» збігаються у відомих науковців А.В. Хуторського, Н.П.. Волкової, І.В. Родигіної. Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в певнім полі ситуацій особистісної взаємодії. Компетентність у спілкуванні має безсумнівно інваріантні загальнолюдські характеристики й у той же час характеристики, історично й культурно обумовлені.

Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. Комунікативна компетентність передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути з0розумілим для партнера по спілкуванню. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми.

На основі теоретичного аналізу ми дійшли висновку, що специфіка роботи педагогів професійно-технічної освіти проявляється у вирішенні проблем, які постають і стосуються конкретної людини, прямо чи опосередковано вона має відношення загалом до всіх форм і видів суспільних відносин і діяльності людей. Сутністю комунікативної компетентності педагогів професійно-технічної освіти є забезпечення оптимального обміну інформацією всередині самого навчального закладу між окремими її підрозділами та індивідами, а також із зовнішнім середовищем. Вона включає три аспекти: комунікативна поведінка педагога, комунікативні процеси його діяльності, комунікативні явища. Комунікативна компетентність інженера-педагога вимагає чіткого орієнтування в професійній ситуації: не втрачати комунікативної ініціативи; активно впливати як на зміст, так і на загальний характер бесіди; передавати інформацію вербально і невербально.

Являючись показником особистісного зростання індивіда, комунікативна компетентність також впливає на формування особистісних структур, і, зокрема, самоповаги індивіда, оскільки результат будь-якої взаємодії з довкіллям розглядається з точки зору оцінки своєї комунікативної компетентності, формуються особистості професійного типу. Формування педагогічних умінь, зокрема, комунікативних – це безперервний процес, який триває від первинного ознайомлення з ними до оволодіння уміннями на рівні педагогічної майстерності. Для виконання функцій діяльності педагогу ПТНЗ необхідно бути комунікативно компетентним.

Розвиненість комунікативної характеристики, своєрідність її прояву зумовлює соціально-психологічну відмінність однієї особистості від іншої, оригінальність спілкування та взаємодії в соціумі. Педагогічні працівники – суб’єкти навчально-виробничого процесу. Ефективність успішності їх роботи залежить від умінь організовувати навчальну діяльність учнів, використовувати різні форми і методи навчання, формувати в них професійні навики, пізнавальні здібності. Тобто спілкування стає необхідною складовою, що бере участь у розвитку особистості учня: спілкуючись, педагоги й учні передають один одному знання про оточуючу дійсність, вміння та навички, необхідні для здійснення певного виду діяльності; спілкування є необхідною передумовою розвитку в учневі комплексу якостей та здібностей, які роблять його особистістю, здатною взаємодіяти, розуміти і впливати на собі подібних; у ході спілкування відбувається активізація внутрішніх особливостей і станів особистості (педагога й учня) та актуалізація складових її комунікативного потенціалу.

Поняття «потенціал» (від лат. рotentia – сила) – наявні сили, які можуть бути пущені в хід і використані, як можливості подальшого росту, розвитку і саморозвитку; як вимірювач ступеня сили того чи іншого явища, впливу на процеси, предмети, що його оточують. Проблема комунікативного потенціалу особистості та його реалізації полягає у співвідношенні ідеально можливого і дійсно існуючого.

Комунікативний потенціал спонукає особистість брати оптимальну участь у спілкуванні з іншими людьми, це оптимальне засвоєння і відображення соціального процесу. Нерідко це питання ставиться та вирішується просто – у вигляді аналізу товариськості чи нетовариськості, комунікабельності чи некомунікабельності, психологічної сумісності або несумісності людей в їхній спільній діяльності. Психологічні та соціальні основи комунікативного потенціалу зумовлюють намагання кожної людини максимально реалізувати свої психофізіологічні і характерологічні властивості в процесі спілкування.

Суттєвим принципово важливими характеристиками комунікативного потенціалу особистості є його динамічність, адекватність цілям і завданням процесу спілкування, його необхідність у реалізації у будь-яких проявах. За відсутністю умов для реалізації комунікативного потенціалу індивіда в останнього спостерігається зниження потенційних можливостей, втрата індивідом соціальної реальності, деперсоналізація та ізоляція особистості при формальній наявності потенціалу і видимості благополуччя певний час. Таким чином, стосовно особистості можна говорити як про потенціал в цілому, маючи на увазі природні задатки, здібності, обдарованість, талант, геніальність індивіда, його психофізіологічні особливості, інтелектуальні можливості, соціальний статус, так і про культурний, моральний, комунікативний потенціал.

Комунікативну структуру особистості, її комунікативне ядро та комунікативний світ варто трактувати як наявність у неї специфічних особистісних якостей, здібностей, комунікативних знань, вмінь та навичок, мотивів. Ці властивості мають бути притаманні і педагогам ПТНЗ, розвиватися і формуватися у спілкуванні з учнями, з колегами, бо комунікативний світ людини  – своєрідна життєва позиція, яка впливає на особисту життєву перспективу і виконує функцію подальшого вдосконалення реальної комунікативної поведінки. Комунікативне ядро особистості має наступну структуру: комунікативні властивості й можливості особистості; комунікативний досвід індивіда; комунікативна картина світу.

Подальше оволодіння комунікативними вміннями відбувається безпосередньо в процесі практичної діяльності в профтехучилищі методами самоформування і самовдосконалення. Основу самовдосконалення комунікативних вмінь ставить двокомпонентний процес. Перший компонент містить оволодіння уявною моделлю комунікативної дії чи його збагачення, розширення та переосмислення психолого-педагогічних знань. Другий компонент, основний, – безпосереднє вдосконалення засобу виконання комунікативної дії. Самовдосконалення комунікативних умінь за певними вказівками або зразками буде швидше наслідуванням, ніж самостійною роботою над собою, своїми уміннями. Основними методами самоформування та самовдосконалення можуть бути методи аналізу науково-методичної та психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, спостереження за роботою педагогічних працівників.

Висновок. Таким чином, наявність соціально-психологічного досвіду передбачає нагромадження комунікативних знань на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії педагогів в учнівських групах. Тому вдосконалення комунікативних умінь найдоцільніше будувати в такій послідовності: теоретичне обґрунтування комунікативних дій; визначення факторів, що зумовлюють певну комунікативну дію; розробка технології розкриття цих факторів. Такий підхід дає можливість вдосконалити педагогічне вміння в цілому.

Література

1. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійної комунікації: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2010. – 528с.

2. Професійний розвиток педагогічних працівників: практична андрагогіка: Науково-методичний посібник / [За заг. ред. В.І. Пуцова, Л.Я. Набоки]. – К., 2007. – 228 с.

3. Савенкова Л. О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об’єкт психолого-педагогічного управління: Монографія / Л. О. Савенкова – К.: КНЕУ, 2005. – 212 с.

4. Теорія і методика професійної освіти: навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Т. Ю. Осипова, Р. С. Гурін [та ін.]; за ред. З. Н. Курлянд. – К.: Знання, 2012 – 390 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Єрмакова Зоя Іванівна

Університет менеджменту освіти, Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, м.Донецьк

Старший викладач кафедри педагогіки та психології професійної освіти

Домашня адреса:

вул. Петровського, буд.103, кв.49

м.Донецьк 83120

Україна

Роб. тел.: (062) 266-22-89, моб. тел.:8-095-854-44-41

E-mail: marta0013@mail.ru