Банківське право України

Шик Ю.О

Студентка факультету «Міжнародної економіки і права

Криворізького економічного інституту

Державного вищого навчального закладу

Криворізький національний університет

Науковий керівник:

к.ю.н Федченко Володимир Михайлович

м.Кривий Ріг, Україна

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД ЯК СКЛАДОВА БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ: ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ.

Актуальність даної теми на сьогодні полягає в правовій та економічній науковій літературі відсутні єдині підходи до визначення понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд». Це в свою чергу призводить до розбіжностей у їх визначенні та до спорів в наукових колах з приводу змісту і сутності цих термінів. З цієї причини у національному законодавстві існують суперечності щодо трактування та співвідношення банківського регулювання та банківського нагляду між собою.

Дослідження питань з’ясування змісту і сутності понять «банківське регулювання» «банківський нагляд» входило до кола наукових доробків таких науковців як: Ю.В. Ващенко, О.П. Орлюк, І.І. Д’яконова, М.В. Паласевич, О. Хаб’юк, О.О. Чуб та ін. Однак більш детальному дослідженню співвідношення вищезгаданих понять, а саме питанню підпорядкованості банківського нагляду банківському регулюванню, не приділялося достатньої уваги.

Метою даного дослідження є аналіз понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд» з правової точки зору, а також визначення банківського нагляду як складової банківського регулювання на підставі норм діючого законодавства та наукових напрацюваньвітчизняних вчених. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV під банківським регулюванням розуміється одна із функцій Національного банку України (далі – НБУ), яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Дана стаття визначає банківський нагляд як систему контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Слід зазначити, що державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у таких формах:

1) адміністративне регулювання:

1.1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

1.2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

1.3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

1.4) нагляд за діяльністю банків;

1.5) надання рекомендацій щодо діяльності банків;

2) індикативне регулювання:

2.1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

2.2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;

2.3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

Натомість у іншій статті Закону України «Про Національний банк України» поняття банківського регулювання і банківського нагляду розглядаються як єдина самостійна функція НБУ, яка складається з двох взаємозалежних і взаємодоповнювальних частин [2, ст. 7]. У ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк здійснює функції банківського регулювання і банківського нагляду, таким чином, виконує дві різні, а головне, окремі функції. З наведених у законодавстві визначень понять «банківське регулювання» і «банківський нагляд» не можна однозначно визначитися у їх змісті і підпорядкованості. Саме тому очевидна суперечність, навіть колізійність у наведених у законодавстві підходах до розуміння сутності вищенаведених термінів.

Так, деякі з науковців ототожнюють ці поняття, інші визначають підпорядкованість і взаємозалежність цих понять, а треті – зовсім їх розмежовують. Таким чином, існують різні підходи до співвідношення понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд».

Загалом, у зарубіжній банківській науці ці поняття, зазвичай, не розмежовують, а ототожнюють, об’єднуючи їх терміном «банківський нагляд». Підтвердженням цього є назва відомої міжнародної організації «Базельський комітет з питань банківського нагляду» [8, c. 248–249]. За другим підходом регулювання і нагляд є взаємодоповнюючими, взаємопереплетеними видами регулятивної діяльності. Цей підхід поділяють О.П. Орлюк, О. Хаб’юк та ін. О. Орлюк підтримує законодавчо визначене поняття банківського нагляду та визнає, що терміни «банківське регулювання» та «банківський нагляд» належать до (різних) взаємодоповнюючих видів діяльності. Подає банківське регулювання як одну із форм державного управління, що становить собою систему заходів, за допомогою яких держава через центральний банк (або інший уповноважений орган) забезпечує стабільне та безпечне функціонування банків, а також попереджає дестабілізуючі процеси в банківському секторі [6, с. 148–152].

О. Хаб’юк розуміє під банківським регулюванням формування та застосування державою заходів впливу на банківську сферу для досягнення державних цілей (забезпечення грошового обігу, стабільність банківської системи, уникнення монополізації, усунення недоліків міжнародної діяльності банків тощо). Складовою цього поняття вважається поняття банківського нагляду, яке визначається як контроль (моніторинг) за діяльністю банків та застосовування заходів впливу в разі порушень законодавства, а також нормотворча діяльність органів нагляду [9].

За третім підходом ці поняття є самостійними і різними. Так, В.Л. Кротюк вважає, що це різні видидіяльності щодо виконання завдання забезпечення надійного та стабільного функціонування банків, які доповнюють один одного [3, с. 95].

Зауважимо, що ефективний банківський нагляд ґрунтується на адекватній законодавчій та методологічній базі банківського регулювання. Діяльність служби банківського нагляду дає позитивні результати лише тоді, коли вона підкріплена міцним законодавством і чіткими правилами регулювання банківської діяльності. При цьому правова інфраструктура банківського контролю може змінитися залежно від країни, але у багатьох випадках вона повинна мати три рівні: законодавство, серії регулятивних правил та роз’яснення політики [5, c. 126–127].

Таким чином, на нашу думку, банківський нагляд є складовою системи регулювання, яка виконує контролюючу функцію. Банківський нагляд включає контроль за діяльністю банків – моніторинг і заходи впливу та нормотворчу діяльність органу банківського нагляду. Орган банківського нагляду хоч і не може приймати закони, але може оперативно реагувати на зміни у банківській системі ухваленням підзаконних нормативно-правових актів.

В Україні поняття «банківський нагляд» по відношенню до банківського регулювання має підпорядкований, взаємозалежний характер, оскільки:

1) банківське регулювання передбачає встановлення загальних правил, а нагляд забезпечує

виконання цих правил;

2) банківське регулювання передбачає, перш за все, ефективне управління усією банківською

системою, а нагляд спрямовує зусилля на покращення ситуації у конкретному банку;

3) банківське регулювання не передбачає безпосереднього втручання у справи комерційних банків, а нагляд якраз деталізує і систематизує методи впливу на них [4, c. 187]. діяльності щодо виконання завдання забезпечення надійного та стабільного функціонування банків, які доповнюють один одного [3, с. 95].

На нашу думку, банківський нагляд проводиться з метою забезпечення надійності і стабільності окремих банків і передбачає цілісний і постійний нагляд (контроль) за здійсненням банками своєї діяльності у відповідності з діючими нормами законодавства та інструкціями. Тому необхідно приділяти більше уваги процесу нагляду, оскільки від того, наскільки точно він

відображає дійсність, залежить грошово-кредитна політика та вибір методів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, а значить і банківської діяльності як об’єкта банківських правовідносин.

У світовій практиці банківського нагляду існують три основні підходи до організації нагляду:

1) формально-правовий нагляд;

2) ризик-орієнтований нагляд;

3) змістовний нагляд [10, c. 49].

З точки зору правового підходу, «банківський нагляд» – це здійснюване спеціальним державним органом або органами постійне спостереження за діяльністю не підпорядкованих йому

юридичних осіб (банків) з метою виявлення порушень банківського законодавства. Проте не слід зводити його сутність до “правової відповідності” управлінських рішень:

-сутність банківського нагляду полягає у перевірці відповідності рішень і дій суб’єкта нагляду законам, що регулюють банківську діяльність і нормативним актам центрального банку. В рамках даного підходу не з’ясовується управлінський аспект нагляду, а акцентується увага на значних правових відхиленнях і «девіантній» поведінці банків.

Сутність ризик-орієнтованого нагляду полягає у тому, що нагляд за банківською діяльністю являє собою комплекс взаємопов’язаних дій, направлених на підтримку стабільності банківської

системи, попередження системних ризиків (наприклад, банкрутства банків), а також захист інтересів вкладників і кредиторів [6, c. 4–5]. Опосередковане положення займає змістовне визначення, в якому розкриваються правові

аспекти банківського нагляду і його управлінські цілі. Таким чином, змістовне визначення поняття «банківський нагляд» можна з’ясувати як комплекс дій, що проводяться уповноваженим на те органом (НБУ) щодо отримання необхідної інформації про фінансовий стан як конкретного банку, так і усієї банківської системи в цілому, а також перевірка додержання комерційними банками законодавчих і нормативних актів та застосування відносно «порушників» адекватних засобів реагування.

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що поняття “банківське

регулювання” є більш широким і включає в себе як структурний елемент банківський нагляд.

Ми вважаємо, що банківський нагляд за своєю суттю передбачає функцію спостереження за

належним виконанням регулюючих обмежень щодо банківської системи з боку органів регулювання. Також необхідно зазначити, що саме за допомогою нагляду можна визначити

дійсний стан на грошово-кредитному ринку. Адже банківський нагляд проводиться з метою забезпечення надійності і стабільності окремих банків і передбачає цілісний і постійний нагляд (контроль) за здійсненням банками своєї діяльності у відповідності з діючими нормами законодавства та інструкцій.

Отже, аналіз понять «банківський нагляд»і «банківське регулювання» свідчить, що ці терміни не тотожні, проте прослідковується певна підпорядкованість, взаємопов’язаність і взаємодоповнюваність цих двох понять, які потребують подальшого, більш ретельного наукового дослідження.

Список літератури

1. Про банки і банківську діяльність : закон України в редакції від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 2007. – № 12 (141). – С. 25–73.

2. Про Національний банк України : закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 2007. – № 11 (140). – С. 21–44.

3. Ващенко Ю. В. Банківське право : навч. Посібник / Ю. В. Ващенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.

4. Д’яконова І. І. До питання визначення понять “банківське регулювання” та “банківський нагляд” / І. І. Д’яконова // Актуальні питання економіки. – 2008, № 8 (86). – С. 187.

5. Кришталь Г. О. Система банківського нагляду в зарубіжних країнах / Г. О. Кришталь // Фінанси України. – 2005, № 12. – С. 126–127.

6. Моргоев Б. Т. Проблемы асимметричного развития банковского регулирования и надзора в РФ / Б. Т. Моргоев // Финансы и кредит. – 2007, № 19 (259). – С. 4–5.

7. Орлюк О. П. Банківське право : навч. посібник / О. П. Орлюк. – Київ : Юрінком Інтер, 2004. – 376 c.

8. Паласевич М. Б. Правове регулювання банківської діяльності в Україні / М. Б. Паласевич // Науковий вісник

Національного лісотехнічного університету України. – 2007. – Вип. 17.7. – С. 248–249.

9. Хаб’юк О. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету : монографія /

О. Хаб’юк. – Івано-Франківськ : ОІППО; Снятин : ПрутПринт, 2008. – 260 с.

10. Чуб О. О. Концептуальні засади банківського нагляду в умовах глобалізації / О. О. Чуб // Фінанси України. – 2009, № 7.– С. 49.