Міхєєв А.О.
Буковинський
державний медичний університет, м.Чернівці
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННИХ ОЛІЙ ЯК АНТИМІКРОБНИХ
ЗАСОБІВ
В останні роки в світі спостерігається суттєве збільшення спектру внутрішньолікарняних інфекцій та поліантибіотикорезистентних патогенних мікроорганізмів, що разом із високим рівнем захворюваності населення сприяє пошуку альтернативних антимікробних засобів. Це призводить до того, що використання традиційних лікарських рослин та фітопрепаратів в останні роки неухильно зростає. Вчені постійно шукають нові фітохімічні сполуки з метою їх використання в якості протимікробних препаратів для лікування інфекційних захворювань. У даний час з майже 80% лікарських засобів рослинного походження дуже мало використовується як протимікробні препарати, проте рослини містять широкий спектр сполук, що володіють потенційними антимікробними властивостями.
Лікарські
рослини використовувалися століттями для лікування різноманітних захворювань,
покращення якості їжі, у парфумерії тощо. У наш час дані про антимікробну
активність лікарських рослин були науково обґрунтовані. Так, ефірні олії, що отримані з квітів ромашки
лікарської (Matricaria
сhamomilla L.) володіють
вираженими антибактеріальними та протигрибковими властивостями стосовно грибів роду
Aspergillus. Ефірна олія з насіння
коріандру посівного (Coriandrum sativum L.) володіє потенційними антимікробними властивостями стосовно
таких мікроорганізмів, як золотистий стафілокок, бацили, кишкова паличка,
сальмонела черевного тифу та клебсієли пневмонії. Окрім того, ця ефірна олія проявляє чіткі
антифунгальні властивості стосовно грибів роду Candida. Ефірні олії, що містить
базилік (Ocimum gratissimum) володіють вираженими антимікробними
властивостями, а також перешкоджають утворенню афлатоксинів у харчових
продуктах завдяки антиоксидантній активності.
Експериментально встановлено, що ефірні олії таких рослин, як м’ята (Mentha spicata L.), полин (Artemisia dracunculus), чебрець (Thymus vulgaris), кмин (Сarum carvi) здатні не лише пригнічувати розвиток грибів роду Aspergillus, але й продукцію ними токсинів. Традиційні спеції – орегано або душиця (Origanum vulgare L.) та рукола (Eruca sativa) – містять у своєму складі ефірні олії, що суттєво пригнічують ріст і розмноження золотистого стафілокока, ешерихій, псевдомонад, шигел. Тобто, ефірні олії, отримані з різноманітних лікарських рослин володіють вираженими протимікробними властивостями стосовно бактерій, дріжджів, міцеліальних грибів і навіть вірусів. Тому актуальним є питання комплексного використання відомих та невідомих лікарських рослин та пошук серед них джерел для отримання антимікробних препаратів, а серед них найбільш перспективними є ефірні та інші рослинні олії, що представляють собою багатокомпонентні суміші активних з’єднань.
Застосування препаратів рослинного
походження, у тому числі й ефірних олій, відоме людству вже давно. З рослин, що
часто використовуються для лікування різноманітних захворювань і містять у
своєму складі ефірні олії, найвідомішими є: лаванда вузьколиста, коріандр,
шавлія лікарська, базилік камфорний, хміль звичайний, сосна лісова, фенхель
звичайний, розмарин лікарський, евкаліпт, материнка тощо. Ефірні олії з цих та інших
рослин виявляють бактерицидну, бактеріостатичну, антисептичну, дезінфікуючу та
фунгіцидну дії. Ефективність олій, отриманих з
лікарських та інших рослин, при їх використанні може коливатися залежно від
виду рослин, концентрації та способу отримання, а також виду мікроорганізмів. Ефірна
олія, що отримана з рослинної сировини лофанта анісового (Lophantus anisatum Benth.), володіє вираженими антимікробними та протигрибковими
властивостями та використовується як медоносна культура, а також як
протизапальний і бактерицидний засіб. Одним із перспективних напрямків
використання рослинних олій є їх застосування для лікування себореї – монарда (Monarda fistuloa L.), для збільшення біологічної активності повітря та профілактики
масових захворювань – різні види валеріани (Valeriana spp.), для лікування і профілактики гінекологічних
захворювань – полин (Artemisia L.), для профілактики та лікування туберкульозу легень та
ГРЗ – мирт звичайний (Myrtus communis L.). Ефірні олії евкаліпту та
мирту як функціональні інгрідієнти у продуктах харчування, напоях косметиці
здатні проявляти виражені антимікробні властивості стосовно
антибіотикорезистентних мікроорганізмів і мають великі перспективи для більш
широкого використання. Окрім того, різноманітні рослинні олії можна
застосовувати як засоби із вираженими інсектицидними, антиоксидантними,
противірусними, протигрибковими властивостями.
При проникненні в бактеріальну клітину, рослинні та ефірні олії, очевидно, піддають деструкції цитоплазматичні мембрани мікроорганізмів, що призводить до зниження їх проникності й зменшення активності аеробного дихання мікроорганізмів
. Також при цьому відбувається інгібіювання окремих ферментів, накопичення продуктів перекисного та автоокислення з наступним лізисом бактеріальних клітин і унеможливлює розвиток стійкості бактерій до цих сполук. Відомі антисептичні властивості ефірних олії дозволяють використовувати їх у комбінації з антибіотиками, сульфаніламідами, що дає можливість знижувати дозування препаратів через доведений синергізм дії антибіотиків і ефірних олій.
В останні роки також з’явилася тенденція розробки наукових основ з використання ефірних олій для оптимізації середовища проживання людей, покращення якості та термінів збереження харчових продуктів. Наприклад, різномантіні ефірні олії здатні суттєво пригнічувати ріст цвілевих грибів та продукцію ними токсинів, зокрема афлатоксинів. Вони здатні утворювати на поверхні продуктів біоплівку, яка перешкоджає проникненню в продукти таких цвілевих грибів як аспергіли (Aspergillus spp.) та пеніцили (Penicillium spp.). Такі сполуки, як рослинні олії здатні продовжувати терміни зберігання продуктів, володіють приємним запахом та смаком і можуть бути альтернативою сучасним консервантам. Проте тут постає питання токсичності самих ефірних олій та ароматичних властивостей продуктів, до складу яких вони будуть входити.
Таким чином, використання рослинних олій та ефірних олій як антимікробних, протигрибкових засобів має великі перспективи. Останнє, у першу чергу, грунтується на відсутності виникнення ефекту «звикання» чи розвитку стійкості в мікроорганізмів різних груп до цих речовин. Окрім того, рослинні препарати, у тому числі і рослинні олії та ефірні олії, не потребують значних матеріальних чи фізичних витрат для отримання. Більше того, завдяки багатовіковим традиціям фітотерапії їх використання може бути більш ефективним та зручним на відміну від антибіотиків та інших хіміотерапевтичних засобів, що зумовлено негативним наслідками використання останніх. Тому пошуки та вивчення нових препаратів на основі рослинних та ефірних олій можуть бути перспективним напрямком сучасної мікробіологічної науки і потребують подальших глибоких досліджень для вивчення їх біологічних властивостей та механізмів дії.