Економічні науки / 14. Економічна теорія

К.е.н Шевченко О.М.

Студентка Шикіло А.В

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

МАЛІ ІННОВАЦІЙНІ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Інноваційний шлях розвитку спонукає шукати нові підходи до реалізації науково-технічного та інноваційного потенціалу економіки країни. Як показує світовий досвід, одним із значущих джерел генерації інновацій виступають малі інноваційні підприємства. Саме інноваційне підприємництво створює можливості для продуктивного та конкурентоспроможного застосування капіталу, розвитку нових можливостей для структурної модернізації економіки, що, в свою чергу, сприяє посиленню її стійкості до змін глобальних умов функціонування та зміцнення конкурентних переваг країни. В Україні станом на 1.01.2013 року частка малих суб’єктів господарювання становила 94,3% від загальної кількості всіх підприємств [1, с. 787]. Це свідчить про залежність рівня розвитку економіки України від інноваційної активності суб’єктів малого бізнесу.

Комплексний аналіз сучасного стану інноваційної діяльності малих промислових підприємств свідчить про те, що на відміну від іноземних фірм, які надають великого значення вкладанню коштів у інноваційну діяльність, інноваційна активність вітчизняних підприємств залишається вкрай незадовільною. У 2012 році інноваційною діяльністю у промисловості займалося 17,4 % від загальної кількості підприємств [2, с. 163]. Однак, це незначний показник порівняно з економічно розвинутими країнами. Інноваційна складова в країнах Євросоюзу (частка інноваційно-активних підприємств) досягає 60 %, Південній Кореї і Японії – 65–67 %, США – 78 % [3, с. 40]. Це свідчить про майже чотириразове відставання інноваційних процесів малого бізнесу в Україні від стану інноваційної активності малих підприємств в європейських країнах.

Як наслідок, результативність інноваційного процесу в промисловості України поступово знижується як щодо створення інноваційної продукції, так і щодо продукування нових технологічних рішень. Характерною рисою інноваційної діяльності малих фірм є їхня переважна орієнтація на створення нетехнологічних інновацій. Із загальної кількості обстежених підприємств у 2010–2012 рр. 5,0 % займалися лише технологічними інноваціями (продуктовими та процесовими), 10,4 % – лише організаційними та маркетинговими інноваціями (нетехнологічними інноваціями), 5,0 % – технологічними і нетехнологічними інноваціями. 79,6 % – взагалі не впроваджували інновації [4].

Крім того, до числа найбільш важливих проблем, що мають системний характер і стримують розвиток інноваційного підприємництва, а звідси – й розвиток інноваційних процесів в національній економіці, необхідно віднести наступні:

– недосконалість нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, особливо в частині стимулювання такої діяльності;

– слабкість економічних мотивацій в учасників інноваційного бізнесу (розроблювачів, виробників, інвесторів), а також недосконалість механізмів державної підтримки суб’єктів інноваційної діяльності і концентрації їхнього потенціалу на стратегічно важливих для суспільства напрямках;

– нерозвиненість інноваційної інфраструктури і ринку інтелектуальної власності;

– недостатність розвитку фінансової інфраструктури та підтримки малого інноваційного бізнесу, а також інформаційно-консультаційної підтримки малого інноваційного підприємництва;

– недосконалість державної політики міжнародного співробітництва у сфері інноваційно-технологічної діяльності;

– відсутність регулярної, об’єктивної та доступної статистичної звітності щодо кількості, галузевої структури, обсягів реалізації продукції малими інноваційними підприємствами, включаючи малі інноваційні фірми в науково-технічній сфері.

Таким чином, у сформованих умовах інноваційна активізація малого підприємництва в Україні, як свідчить досвід економічно розвинутих країн, повинна здійснюватися при підтримці держави. Практика показує, що при ослабленні державою своєї координуючої діяльності, відновлюються конфлікти між представниками науки й бізнесу. Однак, ефективна участь держави може бути забезпечена лише партнерсько-паритетною формою, а не домінуючою. Держава повинна не перешкоджати інноваційній конкуренції підприємців, а сприяти її розвитку, оскільки основу науково-дослідницької роботи становить підприємництво, що прагне комерціалізувати інновації.

У цьому контексті пріоритетними напрямками по подоланню недоліків у розвитку малих підприємств інноваційного спрямування можна вважати:

1. Стимулювання попиту малого підприємництва на інноваційну продукцію і технології через податкові та інші економічні інструменти.

2. Розвиток протекціоністської політики щодо імпорту в Україну інноваційної продукції.

3. Удосконалення системи інформаційної підтримки, зокрема шляхом створення інформаційної системи.

4. Поліпшення механізмів ефективного фінансування розробки та реалізації інноваційних проектів у сфері малого інноваційного підприємництва, заснованих на діяльності венчурних фондів.

5. Розширення можливостей доступу суб’єктів малого підприємництва до отримання кредитних ресурсів, у тому числі в результаті: розроблення та впровадження нових фінансових інструментів; надання гарантій за кредитами; залучення міжнародних організацій до кредитування.

6. Стимулювання залучення висококваліфікованих фахівців в сектор малого інноваційного підприємництва завдяки створенню умов для гарантованої високої оплати праці та сучасного оснащення дослідницької діяльності.

7. Забезпечення з боку Державного комітету статистики України щорічної звітності про функціонування малих інноваційних підприємств щодо кількості, галузевої структури, обсягів продукції тощо.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що малі інноваційні підприємства відіграють важливу і зростаючу роль в умовах сучасної світової економіки. Проте, їх функціонування в Україні стикається з низкою проблем. Підвищення ефективності діяльності малих інноваційних підприємств залежить від посилення організаційної, інформаційної, правової та економічної підтримки з боку держави. Це сприятиме прискоренню переходу національної економіки на інноваційний шлях, що є найважливішим стратегічним завданням державної економічної політики.

Література:

1. Діяльність суб’єктів господарювання: стат. зб. / Державна служба статистики України. – К.: Інформ.-вид. центр Держстату України, 2013. – 839 с.

2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2012 році: стат. зб. / Державна служба статистики України. – К.: Інформ.-вид. центр Держстату України, 2013. – 287 с. рис., табл.

3. Лазаренко, Ю.О. Інноваційна активність підприємства як економічна категорія / Ю.О. Лазаренко // Стратегія економічного розвитку України: зб. наук. Праць – К. : КНЕУ, 2010. – Вип. 26–27. – С. 40–48.

4. Державний комітет статистики України // Статистична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.