Ю.А. Баєв

аспірант Одеського національного

університету імені І.І. Мечникова

ПІДВИЩЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

З науково-практичної точки зору сучасне підприємництво характеризується як особливий новаторський, антибюрократичний спосіб господарювання, в основі якого знаходиться пошук нових можливостей, орієнтація на інновації, уміння притягати і використати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел.

В усіх наукових визначеннях підприємництва, по суті, йдеться про таку поведінку (процес), в якій потрібно прояв ініціативи, організації і реорганізації соціально-економічного механізму, з тим щоб зуміти з вигодою використати наявні ресурси і конкретну ситуацію і узяти на себе відповідальність за можливу невдачу, тобто готовність ризикувати. У визначенні, як видно, поєднуються економічний, соціальний, особовий і управлінський підходи. Підприємництво в першу чергу пов'язане з ефективним використанням усіх чинників виробництва в цілях економічного зростання і задоволення потреб окремих громадян і суспільства в цілому в товарах (роботах, послугах) і отримання прибутку (доходу), необхідного для саморозвитку власної справи (підприємства) і забезпечення фінансових зобов'язань перед бюджетом і іншими господарюючими суб'єктами, отримання зрештою матеріальної і моральної винагороди.

Отже, підприємництво в узагальненому сенсі відбиває сукупність стосунків (економічних, соціальних, організаційних, особових та ін.), пов'язаних з організацією підприємцями своєї справи, з виробництвом товарів (робіт, послуг) і отриманням бажаних результатів у вигляді прибутку (доходу). Підприємництво відбиває і систему стосунків, які виникають у підприємців як господарюючих суб'єктів один з одним (фінансові, економічні, соціальні), а також із споживачами їх продукції (робіт, послуг), постачальниками усіх чинників виробництва (сировини, матеріалів, устаткування, палива, електроенергії і т.д.), з банками та іншими суб'єктами ринку, з найманими робітниками (співробітниками) і, нарешті, з державою в особі відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Розвиток підприємництва, припускаючи ефективне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, в той же час вимагає до себе і державного регулювання у напрямі створення певних сприятливих для цього умов. Підприємництво як економічне явище відбиває товарний характер стосунків з господарюючими суб'єктами на основі дії економічних законів ринкової економіки (попиту і пропозиції, вартості, конкуренції та ін.) і усіх інструментів товарного виробництва і звернення (ціни, грошей, фінансів, кредиту і т.д.).

Підприємництво, як соціальне явище, відбиває можливості кожного дієздатного індивідуума бути власником справи, проявляти з найбільшою віддачею свої індивідуальні здібності, творчість; проявляється у формуванні нового шару людей - заповзятливих, тяжіючих до самостійної господарсько-економічної діяльності, здатних створювати власну справу, долати опір середовища і домагатися поставлених цілей. При цьому воно сприяє збільшенню чисельності найнятих робітників, які, у свою чергу економічно і соціально зацікавлені в стійкості підприємницької діяльності. Чим ефективніше функціонує підприємницька організація, тим стійкіше економіка регіону, збільшуються надходження коштів до бюджету і державних позабюджетних соціальних фондів, росте чисельність робочих місць, скорочується рівень безробіття, підвищується рівень матеріального становища найманих робітників.

Підприємництво успішно розвивається за наявності певних умов і чинників, що в сукупності забезпечують формування певного підприємницького середовища. Останнє слід розуміти як інтегровану сукупність різних (об'єктивних і суб'єктивних) чинників, що дозволяють підприємцеві досягати успіху в реалізації поставлених цілей, в здійсненні підприємницьких проектів і договорів з отриманням достатнього прибутку (доходу).

Підприємницьке середовище як складна інтегрована система підрозділяється на зовнішню, як правило, не залежну від підприємців, і внутрішню, формовану безпосередньо підприємцями.

Зовнішнє підприємницьке середовище визначається сукупністю зовнішніх чинників і умов, прямо або що побічно впливають на розвиток підприємництва. Зокрема, на ефективність розвитку підприємництва позитивно (чи негативно) впливають наступні економічні чинники і умови (показники) : рівень ставки рефінансування, встановлений НБУ: рівень інфляції; число податків, зборів і платежів і розміри податкових ставок; рівень ліквідності господарюючих партнерів (компаній, фірм).

На підвищення ефективності підприємницької діяльності робить помітний вплив розвиток інституціонально-організаційного середовища. Багато організацій в її складі є підприємницькими і з урахуванням спеціалізації своєї діяльності роблять послуги іншим підприємницьким організаціям. Це стосується комерційних банків, страхових організацій, оптових і роздрібних торгових організацій, транспортних компаній. Поза сумнівом, значна роль в розвитку підприємництва належить центральним і регіональним фондам підтримки підприємництва, торгово-промисловій палаті України і ТВП, що діють в регіонах, асоціаціям (союзам) підприємців, а також засобам масової інформації.

Внутрішнє підприємницьке середовище визначається сукупністю внутрішніх умов і чинників функціонування підприємницької організації. До них слід віднести наступні: наявність необхідного розміру власного капіталу; правильний (обґрунтований) вибір організаційно-правової форми підприємства (організації) і предмета діяльності; підбір команди партнерів; знання ринку і кваліфіковане проведення маркетингових досліджень; підбір кадрів і управління персоналом, його мотивоване матеріальне стимулювання, механізм збереження підприємницької таємниці і деякі інші.

До чинників внутрішнього підприємницького середовища слід також віднести чітке дотримання підприємцями і найманими менеджерами законів і нормативних актів, що регулюють діяльність цього виду бізнесу або відповідної організаційно-правової форми підприємницької організації (підприємства).

Формування інфраструктури підприємництва - пріоритетний напрям забезпечення його стійкості і відтворення. Інфраструктура (від лат. infra - нижче, під і strukrura - побудова, розміщення) - це сукупність складових частин будь-якого об'єкту, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкту в цілому.

Таким чином, підприємницька інфраструктура - система загальних умов відтворення підприємницького типу, сукупність техніко-технологічних, організаційно-економічних і соціальних взаємозв'язків тих елементів, що є, інфраструктури, які забезпечують обслуговування процесу підприємництва на рівні макро-, мезо - і мікроекономіки. Економічний зміст підприємницької інфраструктури проявляється в системі її функцій:

- функція забезпечення загальних сприятливих умов для усіх підприємницьких організацій;

- системотворча функція, тобто забезпечення єдності усіх елементів підприємництва у рамках народно-господарського і регіонального комплексів, корпораціях і малих підприємствах;

- функція забезпечення загальних умов ефективності підприємницької діяльності;

- функція створення загальних умов для інноваційної і ризикової складових підприємництва;

- функцій підтримки сприятливого середовища для стійкої конкурентоспроможності підприємницьких структур.