Секція: Внешнеэкономическая деятельность

К.е.н., доцент Амеліна І. В., ст. Люлька А. В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА

Для українського підприємства, яке працює на зовнішньому ринку, необхідно правильно надати оцінку ситуації, що створилася на ринку, проаналізувати стан підприємства та обрати ефективний спосіб підвищення конкурентоспроможності, який відповідав би певній ситуації на ринку, а з другого – особливостям виробництва. Згідно Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність»[1], зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1).

Під час виходу на зовнішні ринки підприємства,виникають нові завдання для економічних наук, а саме розробка етапів розвитку підприємства. Еволюційний розвиток ЗЕД підприємства обумовлює необхідність вдосконалення функціонування механізмів зовнішньоекономічної діяльності підприємства..

Найважливішими аспектами для вирішення проблем стратегічного планування ЗЕД підприємства є:

¾ Тип економічної системи, у якій існує суб’єкт господарської діяльності;

¾ Етапи розвитку підприємництва;

¾ Національні особливості країни (регіону);

¾ Тип досліджуваного підприємства.

Щоб розпочати аналіз підходів для визначення стратегії, потрібно навести класифікацію видів стратегій підприємства. Основною ознакою класифікації видів стратегій є їхнє ставлення до того або іншого рівня управління в організації.

За цим критерієм зобразимо на рисунку 1 стратегії, які створюють ієрархічну структуру [3]:

Рисунок 1 – Стратегії рівня управління на підприємстві

1. Корпоративна стратегія.

2. Ділова стратегія.

3. Стратегія функціонального рівня.

В сутність розробки концепції ЗЕД повинні включатися наступні моменти:

¾ ЗЕД є частиною діяльності підприємства та повинна співпадати з видами діяльності, які спрямовані на національний ринок.

¾ ЗЕД є особливим видом діяльності підприємства, оскільки спрямована на зовнішній ринок.

¾ ЗЕД є комплексною сферою діяльності, що характеризується широким набором форм, саме тому вимагає системного підходу, можливого лише в рамках стратегії здійснення ЗЕД.

Логічним буде провести дослідження в наступній послідовності. Спершу, необхідно проаналізувати основні принципи, моделі та методи стратегічного менеджменту. Наступним етапом буде вивчення специфіки ЗЕД, її місце в загальній стратегії підприємства, а також існуючі моделі і методи для формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності [4].

В період формування стратегії ЗЕД підприємства правильно було б скористатися концепцією стратегічних зон господарювання (СЗГ), яка була запропонована І. Ансоффом [2].

На рисунку 2 схематично зобразимо планування ринкової стратегії, яке здійснюється фірмою на 3 різних рівнях [5]:

Рисунок 2 – Рівні планування ринкової стратегії

- Глобальний рівень. Планування здійснюється в найбільш довгостроковий період, визначаються важливі для підприємства цілі;

- Стратегічний рівень. Планування здійснюється на рівні управління підприємства, що надає уявлення про довго- і середньострокові варіанти розвитку;

- Фактичний рівень. Планування зосереджується на аналізі певних заходів, що необхідні для вирішення питань ефективного використання ресурсів при реалізації глобальних цілей на ринках, де діє фірма.

Зовнішньоекономічна діяльність є однією зі сфер господарської діяльності підприємства, яка пов’язана з становленням на зовнішні ринки і його функціонуванням на них, але вона ще повинна співпадати з видами діяльності, які спрямовані на національний ринок. Стратегія ЗЕД має бути частиною загальної стратегії. Виходячи з вищесказаного, зовнішньоекономічна стратегія має визначатися через аналіз загальної стратегії. В період формування стратегії ЗЕД важливим є досконалий аналіз всіх альтернативних варіантів у сфері ЗЕД.

Будь-яке підприємство має бути унікальною системою, на яку впливає зовнішнє середовище, і його вплив носить специфічний характер. Т. ч. застосування до усіх підприємств універсальної моделі стратегічного управління не є правильним, так як кожне конкретне підприємство потребує індивідуального підходу, де будуть враховуватися особливості зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування, та який спирається на певні загальнонаукові та методичні положення.

Література:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Верховна Рада УРСР; Закон від 16.04.1991 № 959-XII. Редакція від 07.08.2011.

2. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / И. Ансофф– М.: Экономика, 2004. – 519 с.

3. Зуб А.Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 415 с

4. Кісь О.П. Розробка заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук.-практ. статей. – Харків: УкрДАЗТ, 2004. – №8. – С. 170-172.

5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. – К.: ВІРА-Р, 2004. – 552 с.