Економічні науки/3. Фінансові відносини

 

Мінченко П.О., Якубовська О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

 

Стратегія фінансування інноваційної діяльності підприємства

 

В сучасних умовах розвитку ринку для досягнення конкурентних переваг і максимізації прибутку підприємства мають розробляти і пропонувати споживачу нові види товарів і послуг. Розробка таких товарів, а саме – інноваційних, потребує інвестування великих обсягів фінансових ресурсів. Відповідно до цього, для формування необхідних фінансових ресурсів, оптимальної структури капіталу підприємства та приросту активів, що забезпечують зростання обсягів виробництва та реалізації інноваційної продукції, слід застосувати фінансову стратегію інноваційної діяльності.

З проблеми фінансування інноваційної діяльності підприємства є багато наукових праць таких авторів як: Бланк О.І., Давідов М.В., Завлін П.М., Казанцев А.К., Фатхутдінов Р.А., Мотовілов О.В., Валдайцев С.В., Ільєнкова С.Д., Шаршукова Л.Г. та інші.

Фінансова стратегія – це формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Вона є складовою загальної стратегії підприємства. Основна мета фінансової стратегії – забезпечення стабільно високих темпів економічного розвитку та зміцнення конкурентної позиції підприємства. При цьому фінансова стратегія спрямовується на забезпечення самофінансування підприємства, що може досягатися шляхом ефективного управління капіталом, активами, прибутком, інвестиціями тощо [1].

Розрізняють генеральну та оперативну фінансову стратегію.

Генеральною фінансовою стратегією називають стратегію, яка визначає напрями діяльності підприємства: взаємини з бюджетами всіх рівнів, утворення та використання доходу підприємств, потреби у фінансових ресурсах і джерелах їх формування на рік.

Оперативна фінансова стратегія – це стратегія поточного маневрування фінансовими ресурсами, тобто стратегія контролю за витрачанням коштів і мобілізацією внутрішніх резервів, що важливо в сучасних умовах економічної нестабільності.

Застосування різних методів фінансової стратегії у  інноваційної діяльності є особливо актуальним, тому що вона охоплює всі сторони діяльності підприємства у здійсненні інноваційних проектів та вирішує одну з основних макроекономічних проблем – прискорення науково-технічного прогресу в країні.

Фінансування інноваційної діяльності підприємства можливе шляхом залучення таких джерел:

·          самофінансування;

·          інноваційного кредиту;

·          емісії цінних паперів;

·          залучення коштів;

·          доходи від продажу технологій і ноу-хау;

·          факторинг;

·          форфейтинг.

В. Г. Федоренко та Ю. Б. Пінчук, при виборі джерела фінансування інноваційної діяльності, пропонують спиратися на рівень ефекту та ефективність від його використання [3].

В Україні спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. Суттєвим недоліком системи національного регулю­вання розвитку інноваційної сфери є те, що вона, на відміну від законодавства більшості країн світу, не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню небюджетних коштів та ви­ключає можливість формування спеціальних, в тому числі відомчих фондів фінансування інноваційних проектів і програм [4]. У досвіді українських підприємств такі джерела фінансування інноваційної діяльності як факторинг, форфейтинг, інноваційний кредит і доходи від продажу технологій і ноу-хау не мають широкого застосування.

Факторинг – це банківська операція, суть якої полягає в придбанні банком у постачальника права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за надані послуги, з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів. Для інноваційної фірми ці послуги можуть включати: фінансування поставок товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові контроль за своєчасністю оплати і робота з дебіторами, однак вони є потенційно перспективними і потребують більш детального вивчення. Основна цінність факторингу полягає в його комплексності. Це не просто фінансування певних витрат, а саме сукупність рівноцінних для підприємства фінансово-посередницьких послуг.

Форфейтинг є своєрідною формою трансформації комерційного кредиту в банківський; застосовується він у тому випадку, коли у покупця (у даному випадку, інноваційної фірми) немає коштів для придбання будь-якої продукції, необхідної для внутрішнього виробництва. Покупець шукає продавця товару, який йому необхідний і, за попередньої згоди комерційного банку (третього учасника угоди), домовляється про його поставку на умовах форфейтингу.

Доходи від продажу технологій і ноу-хау – це специфічний спосіб фінансування, оскільки об’єктом торгів виступають ліцензії та технології виробництва інноваційних товарів, а не самі товари.

Інноваційний кредит - це вид кредитування, основним призначенням якого є фінансування інновацій, які вводить організація. На видачі інноваційних кредитів спеціалізуються інноваційні банки та інноваційні фонди. Інноваційні банки зацікавлені у впровадженні високоприбуткових винаходів і перспективних нововведень. Інноваційні банки можуть купувати дослідження і розробки для організації виробництва нових товарів і послуг або надавати посередницькі послуги в сфері маркетингу інновацій. У свою чергу, інноваційні фонди можуть надавати фінансову підтримку, консультаційні, патентні та інші технічні послуги інноваційним фірмам, здійснювати фінансування венчурних, пов'язаних з підвищеним ризиком, проектів.

Фінансова стратегія інноваційної діяльності являє собою систему рішень довгострокового характеру щодо залучення та використання фінансових ресурсів, забезпечення фінансової безпеки, побудови ефективної системи управління фінансовою діяльністю у сфері інновацій. Вона займає ключове положення в системі стратегічного управління інноваційною діяльністю. Грамотно побудована фінансова стратегія підприємства (компанії, галузі) дозволяє забезпечити його фінансовими ресурсами, оптимізувати ризики та  збільшити конкурентні переваги.

 

Література:

 

1.     Федосов В. М., Юрій С. І., Теорія фінансів – Київ: Центр учбової літератури, 2010. – 576 с.

2.     Бланк О.І. Фінансова стратегія підприємства. – Київ: Ніка-центр, 2010.

3.     Федоренко В. Г. Удосконалення структури фінансового забезпечення інвестиційно – інноваційної діяльності підприємств / В. Г. Федоренко, Ю. Б. Пінчук // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – №17

4.     Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України/ М.В. Давідов // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №4(82).