Венетуліс Т.А. , к.т.н., професор
кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»
Бутіков М.А. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»
Організація аналізу праці і
витрат на його оплату на
торговому підприємстві
Конституція
України гарантує кожному громадянинові право на роботу, що включає можливість
заробляти собі на життя працею, яку він вільно вибирає або на яку він
погоджується. Праця робочого є необхідною складовою частиною процесу
виробництва, використання і розподіл проведеного продукту. Винагородою за цю
працю є заробітна плата, яка повинна відповідати кількості і якості витраченою
ними праці.
При переході до ринкової економіки відбулися кардинальні зміни в багатьох
сферах економічної діяльності, у тому числі і в системі оплати праці. Складаються
нові відносини між державою, підприємством і працівником з приводу організації
праці. перехід на ринкові відносини вніс зміни і у форми регулювання трудових
відносин. Тепер безпосередньою юридичною формою регулювання трудових відносин є
тарифні угоди і колективний договір. Підприємства мають право вибирати системи
і форми оплати праці самостійно, виходячи із специфіки і завдань, що стоять
перед підприємством [1].
Розглядаючи проблеми оплати праці, можна відмітити, що одне тільки визначення
розміру заробітної плати може викликати значні утруднення у всіх учасників
трудових взаємин: працівник завжди бажає мати якомога вищий рівень доходу, тоді
як роботодавець намагатиметься прагнути
скоротити свої витрати. На першому місці по важливості серед чинників,
що впливають на ефективність використання робочої сили, знаходиться система
оплати праці. Саме заробітна плата, а часто тільки вона є тією причиною, яка
приводить робочого на його робоче місце. Облік праці і заробітної плати повинен
забезпечити оперативний контроль над кількістю і якістю праці, за використанням
засобів, що включаються до фонду заробітної плати і виплати соціального
характеру. Нові системи організації праці і заробітної плати повинні
забезпечити співробітникам матеріальні стимули. Необхідно враховувати також, що
формування і величина прибутку залежать від обраної системи оплати праці [2].
Основні завдання використання праці і коштів на оплату праці на підприємстві
переслідують мету виявити оптимальні співвідношення між такими показниками, як
чисельність і кваліфікаційний склад персоналу, продуктивність праці і витрати
на оплату робочої сили.
Економічний аналіз праці і витрат на його оплату можна розділити на три
складові [3].
1. Аналіз чисельності і складу персоналу.
В процесі цього аналізу проводиться:
–
оцінка забезпеченості підприємства працівниками в
цілому і по підрозділах;
–
вивчення професійного і кваліфікаційного складу
працівників;
–
аналіз форм найму працівників по характеру трудових
відносин (безстроковий і терміновий трудовий договір, договір підряду) і рівню
зайнятості (повна і неповна зайнятість);
–
вивчення динаміки руху персоналу – обороту кадрів
по прийому, вибуттю, причин небажаної плинності кадрів;
–
виявлення ефективності використання робочого часу;
–
визначення впливу втрат робочого часу на кінцеві
результати діяльності підприємства.
2. Аналіз продуктивності праці. Цей напрям припускає розрахунок динаміки
продуктивності праці за показниками. Аналіз проводиться по підприємству і по
підрозділах і направлений:
–
на виявлення інтенсивних і екстенсивних чинників;
–
на виявлення резервів зростання продуктивності
праці;
–
на оцінку впливу продуктивності праці на виконання
плану по товарообігу.
3. Аналіз використання витрат на оплату праці. Це напрям аналізу включає:
–
вивчення всіх напрямів витрат на оплату праці –
фонду оплати праці, компенсаційних нарахувань, витрат на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки, по
набору, підготовці і перепідготовці кадрів, відрахувань на соціальне
страхування;
–
виявлення складу фонду оплати праці;
–
оцінку ступеня обґрунтованості застосування норм і
систем оплати праці;
–
визначення розміру і динаміки середньої заробітної
плати;
–
дослідження ефективності форм преміювання, що
діють;
–
вивчення співвідношень темпів зростання оплати і
продуктивності праці;
–
виявлення резервів підвищення ефективності
використання коштів на оплату праці;
–
визначення основних напрямів вдосконалення системи
оплати праці на підприємстві з метою підвищення її стимулюючої ролі.
Інформаційною базою аналізу стану трудових ресурсів і витрат на оплату
праці є дані бухгалтерського обліку, статистичній звітності, оперативні
облікові дані і первинні документи (накази, табелі обліку робочого часу і ін.).
Кількісною характеристикою персоналу підприємства є показники явочної
чисельності, облікової чисельності і середньосписочній
чисельності.
В процесі аналізу динаміки персоналу вивчається
тенденція зміни кількісного і якісного складу персоналу – чисельності в цілому
в розрізі професій і категорій. При оцінці динаміки персоналу використовується
показники: оборот кадрів, вибуття кадрів і плинність кадрів.
Оборот кадрів по прийому характеризує відношення
прийнятих працівників до їх середньосписочній чисельності за період і визначається у відсотках.
Оборот кадрів по вибуттю – це показник, що характеризує відношення
кількості вибулих працівників по всіх підставах до середньосписочній
чисельності за період.
Плинність кадрів – це виражене у відсотках відношення числа працівників,
звільнених за власним бажанням, за ініціативою адміністрації за прогули і інші
порушення трудової дисципліни за певний період часу до середньосписочної їх
чисельності за цей же період. При цьому не враховується вибуття працівників у зв'язку
з відходом на пенсію, скороченням штату, закінчення терміну трудового договору,
виконання державних обов'язків, смерті.
Факторний аналіз продуктивності праці здійснюється по двох напрямах:
–
вивчення чинників, що впливають на зміну
продуктивності праці;
–
визначення впливу продуктивності праці на динаміку
інших показників діяльності підприємства – обсягу товарообігу, прибутку [4].
Перший чинник кількісний і характеризує екстенсивне використання
праці – збільшення числа працюючих мало позначається на результатах діяльності
підприємства, оскільки збільшує витрати на створення робочих місць, оплату
праці і так далі Другий чинник якісний, оскільки означає підвищення віддачі від
використовуваної праці і, отже, веде до підвищення рентабельності. Цей чинник
називається інтенсивним. Індексний метод аналізу дозволяє виявити вплив
чисельності працівників і продуктивності праці на зміну обсягу товарообігу.
Основними напрямами підвищення продуктивності праці
підприємств торгівлі є наступні:
–
технологічні – впровадження сучасних торгових
технологій, до яких відносяться: прогресивні технології руху товару і
обслуговування покупців; використання сучасних операційних для каси систем,
програм, що управляють, систем забезпечення збереження товарів;
–
економічні – розробка на підприємстві систем
стимулювання праці, що підвищують зацікавленість працівників в досягненні цілей
підприємства і знижують небажану плинність кадрів. Максимальне використання
можливості індивідуалізації системи стимулювання по різних підрозділах і
ділянках роботи за рахунок впровадження управлінського обліку і
інформаційно-аналітичних систем управління підприємством. Вдосконалення організаційної структури підприємства з
метою підвищення керованості виробничим процесом і скорочення апарату
управління;
–
соціальні – поліпшення умов праці і побуту персоналу, зміцнення трудової
дисципліни, створення нормального психологічного клімату, вдосконалення методів
роботи з персоналом з метою утримання перспективних працівників і так далі.
Зниження витрат на оплату праці за
рахунок підвищення його продуктивності дозволило б забезпечувати рентабельну
роботу підприємств при зниженні торгових надбавок і тим самим підвищувати їх
конкурентоспроможність.
Список використаних джерел:
1. Лишиленко
О.В. Бухгалтерський облік Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. К.: ЦНЛ,
2009. – 670 с.
2. Бухгалтерський
облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка, В.І. Лемішовського. –
7-ме вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська
політехніка», «Інтелект-захід», 2008. – 1224 с.
3.
Мних Є.В.
Економічний аналіз діяльності підприємства: [підручник] / Мних Є.В. – К.: Київ. Нац..-торг.-екон. Ун-т., 2008. – 514 с.
4.
Савицкая Г.В.
Экономический анализ: [учеб.] / Г.В. Савицкая. – [9-е изд., испр.]. – М.: Новое знание, 2004. – 640 с.