Государственное управление / 3. Взаимодействие разных ветвей власти.

аспірант Криворучко Ю.М.,

Класичний приватний університет, Україна

Особливості функціонування механізму взаємодії органів державної влади із громадськістю

Моделювання системи взаємодії є перспективним та актуальним напрямком досліджень у системі державного управління. На місцевому рівні комунікативну взаємодію можна визначити як інформаційний обмін між інститутами державного управління на місцях та споживачами їхніх послуг – населенням, підприємствами, установами й організаціями. Елементами даної системи є суб'єкт (керуюча підсистема) та об'єкт (керівна підсистема) управління надання управлінських послуг, а також суб'єктно-об'єктні відносини, що виникають між ними. Чотири компоненти (місцеві органи влади, споживачі управлінських послуг, контактні аудиторії, посередники) є джерелами комунікацій і створюють систему взаємодії, організовану для досягнення загальних цілей: найбільш повного задоволення потреб споживачів в управлінських послугах. Функціонування даної системи засноване на взаємозв'язках усіх учасників комунікативного процесу, що об'єктивно існують у його середовищі.

Деякі дослідники виділяють внутрішні та зовнішні канали комунікацій між органами державної влади (далі – ОДВ) та громадськістю.

Зовнішні канали комунікації характеризуються трьома видами механізмів взаємодії, а саме інформування громадськості (одностороння взаємодія); інтерактивна взаємодія (двостороння взаємодія); зворотна взаємодія.

Принципи інформаційної діяльності органів державного управління є принципами інформування (односторонньої взаємодії) – вихідними положеннями, що стосуються процесу використання інформації. Т. Гаман виділяє такі принципи інформування: принцип науковості інформації; своєчасності інформування; змістовної несуперечності інформування; адаптованості інформування; достатності інформування; формалізації інформування; документованості інформування [1, с. 46]. Інформування здійснюється в межах певного інформаційного приводу, що є рушійною силою механізмів взаємодії даного типу. Крім того, досить часто активним реципієнтом виступає сама громадськість, а не влада, особливо якщо предметом повідомлення є гостра соціально-економічна проблематика. У даному разі, мова йде про зворотну взаємодію, адже саме в цьому випадку реципієнт як суб'єкт розглядає владу як джерело інформації, тобто об'єкт. Причому можемо стверджувати, що інформування, інтерактивна взаємодія та зворотна взаємодія не є повністю відокремленими одна від одної механізмами взаємодії ОДВ із зовнішньою громадськістю. Досить часто вони є поєднаними певним причинно-наслідковим зв'язком. Інформованість населення сприяє формуванню громадянської позиції певних соціальних груп та підвищує їхню громадську активність.

Механізми зворотної взаємодії можуть реалізовуватись як інституціональним, так і неформальним шляхом. Інституціональний запит від реципієнта-громадськості може реалізовуватись через інструменти розгляду звернень громадян, інформаційних запитів від неурядових організацій, ЗМІ, звернень медіа до прес-служб ОДВ. Якщо адекватної відповіді від комуні канта влади на запити громадськості не надходить, включається неформальний канал інформації у вигляді чуток.

Механізми взаємодії з внутрішньою громадськістю в системі державного управління реалізуються у трьох площинах: безпосередньої ієрархії (субординації) – вертикальної взаємодії між державними службовцями та їхніми керівниками; координації – горизонтальної взаємодії між державними службовцями одного рангу; та реординації – зворотної вертикальної взаємодії, коли трансляцію певного повідомлення ініціює державний службовець, що знаходиться нижче за ієрархією, ніж реципієнт повідомлення.

Крім того, можемо зазначити, що аналіз механізмів взаємодії з внутрішньою громадськістю ОДВ у наукових джерелах тяжіє до вивчення комунікативного змісту субординаційних, бюрократичних державно-управлінських відносин. Функціонування механізмів координаційної та реординаційної взаємодії в органах державної влади потребують більш детальних висвітлення й аналізу. Це є важливим, адже налагодження системи внутрішньої взаємодії – обміну інформації на різних рівнях: вертикальному й горизонтальному; організація зворотного зв'язку від керівника, колег і підлеглих після завершення кожної важливої справи; колективне обговорення планів і заходів організації; перехресне навчання службовців і ознайомлення їх із роботою, що виконується в інших відділах, підвищує рівень самоствердження державних службовців не лише вищого, а й інших рівнів у реалізації їх професійних обов'язків [2].

Серед елементів системи взаємодії ОДВ з громадськістю можемо виділити суб'єкт системи, що відрізняється активною роллю у здійсненні інформаційного впливу, та об'єкт системи, що виступає об'єктом інформаційного впливу, механізми взаємодії між суб'єктами та об'єктами системи. Суб'єкт-об'єктні відносини в системі взаємодії ОДВ з громадськістю можуть виникати між конкретними ОДВ та органами місцевого самоврядування, інституціолізованими та неінституціолізованими групами зовнішньої громадськості, а також ЗМІ. Щодо механізму взаємодії з внутрішньою громадськістю, то його систему складають аналогічні елементи, де учасниками суб'єкт-об'єктних відносин з боку громадськості виступають також інституціолізовані (профспілки) та неінституціолізовані групи працівників відповідного ОДВ.

На виході з системи взаємодії ОДВ з громадськістю отримуємо процес розвитку взаємодії ОДВ з громадськістю у вигляді появи нових форм взаємодії, вирішення гострих соціально-економічних проблем регіону, активізації громадської участі, розвитку громадянського суспільства тощо, що є метою (завданнями) механізму взаємодії ОДВ з громадськістю [2].

Отже, у межах системного та структурно-функціонального підходів можемо сформулювати визначення механізмів взаємодії ОДВ з громадськістю як системи відносин, що виникають між суб'єктами системи – органами державної влади, неурядовими організаціями та засобами масової інформації, неінституціолізованими громадськими утвореннями у процесі досягнення цілей, що стоять перед суб'єктами системи. При цьому механізми взаємодії ОДВ з громадськістю включають у себе такі складові: цілі та мотиви суб'єктів та об'єктів інформаційного впливу; методи (засоби) налагодження та підтримки процесу взаємодії ОДВ з громадськістю; зв'язки, що виникають між суб'єктами та об'єктами впливу (канал взаємодії); ресурси (політичні, економічні, соціальні), при використанні яких забезпечується процес розвитку взаємодії ОДВ з громадськістю та поставлені учасниками процесу цілі реалізуються.

Література:

1. Гаман Т. Принципи інформаційної діяльності органів державного управління в регіонах України / Т. Гаман // Вісн. держ. служби України. – 2004. – № 4. – С. 45-48.

2. Глубоченко К.О. Функціонування механізмів взаємодії органів державної влади з громадськістю в системі державного управління / К.О. Глубоченко // Державне будівництво : електронне наукове фахове видання. – 2011. – № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-2/doc/1/05.pdf.