Історія/1. Вітчизняна історія

Прилуцька Ірина

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ЛИСЯНЩИНА – «ПЕРЛИНА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Українство здавна прагнуло до суверенної незалежної держави. Сьогодні настав час, коли українська нація має таку державу, яка в повній мірі може стати втіленням української національної ідеї. Необхідною передумовою для цього є знання свого родоводу, історії рідного краю, культурних надбань предків. Це допоможе формуванню уявлення про загальноукраїнську історичну динаміку, тому сьогодні дуже актуальними є питання об'єктивного висвітлення регіональної історії України. Саме тому робота розкриває історико-краєзнавчі особливості Лисянського району – мальовничого куточку Черкащини.

Лисянка – нині селище, що розкинулось на днищі долини Гнилого Тікича, проте колись воно було містом з багатьма храмами й населенням до 30 000 чоловік [1]! Під час монголо-татарської навали селище й навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають Лисиною, гору на шляху до Черкас – Лисою, річку, що протікає під горою, - Лискою, а відроджене поселення – Лисянкою. Вперше згадується в історичних документах під такою назвою у 1593 р. [2].

Природа наділила край родючими грунтами, цінними корисними копалинами, бентонітовими глинами, колоритним ландшафтом, особливими звичаями і традиціями. На правому березі Тікича є урочище, яке в давнину назвали «Калісбадом». Джерело, що там знаходиться, має цілющі властивості. Такі ж властивості приписують й джерелу, яке носить назву «Калиновий кущ».

Неповторним в історичному аспекті роблять край історико-археологічні пам'ятки: майдан «Бурти» (пам'ятка сарматської доби), Журжинецьке городище (пам'ятка раннього залізного віку), Змієві вали протяжністю 10 км (пам'ятка черняхівської культури та раннього залізного віку), комплекс залишків трипільської культури, скіфських курганів.

Чимало є й пам'яток архітектури, зокрема, церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Журжинцях, церква Святої Олександри у с. Яблунівці і Покровська церква у с. Верещаки, збудовані в XIX ст. Також заслуговує на увагу велика п’ятибанна Михайлівська церква, яку у 2000 р. звели замість зруйнованої. Поряд із церквою стоїть будинок священика, прикрашений величним розписом. Нині до пам’яток Лисянки можна віднести залишки старовинного панського парку [1].

Поблукати тут, подихати історією, згадати тих, хто колись ходив по цій землі, - саме це нині приваблює багатьох туристів-мандрівників, не кажучи вже про краєзнавців та істориків. В історичних джерелах знаходимо відомості про колишніх жителів цього краю: рід Яблоновських, представник якого (можливо, Кароль Яблоновський) разом із католицьким монастирем збудував новий замок і заклав поблизу розкішний сад [4].

Також у містечку з повагою ставляться до творчості великого поета, письменника, художника та громадського діяча - Тараса Григоровича Шевченка, адже змалечку кожен з жителів Лисянки має можливість пройтись одними шляхами з цією геніальною особистістю. І саме тому криниця, з якої маленький Тарас набирав воду є такою важливою частиною нашого мальовничого містечка [3].

З давніх-давен Лисянщина була осередком культурного розвитку усього Черкаського краю, тому ця місцевість становить історичну цінність не лише для жителів краю, а й для держави вцілому. Розвиток цієї дислокації бере свій початок з прадавніх часів і продовжується навіть у наш час. Це край, де завжди жили талановиті поети, відчайдушні борці за свободу та краще життя, громадські діячі, які не давали краю здавати свої позиції у культурному розвитку. Цю справу і сьогодні продовжують в районі. За останні роки естетичний вигляд селища докорінно змінився, було проведено низку цікавих заходів, і сподіваємось, що у майбутньому селище буде розвиватися у такому ж темпі. Звісно, для автора цей край завжди був особливим, адже це місце, де він виріс, звідки вийшову великий світ і куди ще не один раз його приведе доріжка до батьківської хати.

Література:

1. Щербатюк В. Нариси з історії Лисянщини. – К., 1997. – 120 с.

2. Пузир М., Щербатюк В. Крізь славу і згарища. – К., 1998. – 44 с.

3. Щербатюк В. Шевченків край. Історико-етнографічне дослідження. – К., 2009. – 546 с.

4. Край козацький. Довідник з історії Лисянщини. – К., 2004. – 408 с.