Історія/1. Вітчизняна історія

Бережний Максим

студент І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

СТАХАНОВ – НАЙБІЛЬШИЙ

ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР ДОНБАСУ

Місто Стаханов Луганської області – маленька шахтарська провінція, місто, що стало епіцентром «Стахановського руху».

Стаханов – це місто обласного підпорядкування, одне з найпотужніших промислових міст Луганської області. Розташоване місто в західній частині Луганської області, за 53 км від Луганська, на березі річки Комишувахи, правої притоки Лугані. За 7 км від центра міста – станція Алмазна, залізничний вузол на лінії Дебальцеве – Попасна. На такій же відстані розташована і друга станція Ірміне. Ці дві станції сполучені з містом трамвайною та тролейбусною лініями. Стаханов зв’язаний автобусними лініями з Харковом, Ростовом, Донецьком, Маріуполем, Москвою, Луганськом та іншими містами. Площа міста – 95,9 км² Населення 139 тисяч чоловік. Надра, що прилягають до території міста, багаті на коксівне вугілля.

Територія, на якій розташоване місто, була заселена з давніх часів. За часів Катерини ІІ річка Лугань, що протікає між Стахановим та Первомайськом, була глибоководною. Існує міф: коли Катерина приймає рішення ліквідувати Запорозьку Січ, то через цю річку, взимку 1775 року, по льоду переправляли козацькі трофеї до Росії. Невідомо з яких причин, одна із карет, набита дощенту золотом пішла під лід і потонула. До сих пір її ніхто не може знайти, хоча «чорні археологи» сподіваються на це [1].

Один з найкращих новаторів, майстер високопродуктивної праці на шахті – вибійник О.І. Стаханов у ніч з 30 на 31 серпня 1935 року за зміну (6 годин), працюючи вибійним молотком, нарубав 102 тонни вугілля. Він виконав 14 змінних норм, встановивши світовий рекорд з видобутку вугілля. Про це вже на наступний день дізналася уся країна. Приклад Стаханова підхопили передові гірники. 9 вересня О.І. Стаханов підвищив свій виробіток до 175, а через кілька днів – до 227 тонн. З великою перемогою кадіївців поздоровив нарком Г.К. Ордженікідзе. На честь цього Г.К. Ордженікідзе встановили пам’ятник у місті та назвали вулицю.

«Стахановський рух є результатом усього нашого розвитку на шляху до соціалізму в нашій країні, - відзначив грудневий (1935 року) Пленум ЦК ВКП(б), що спеціально обговорив питання промисловості й транспорту в зв’язку зі стахановським рухом. – Стахановський рух означає організацію праці по-новому, раціоналізацію технологічних процесів, правильний розподіл праці у виробництві, звільнення кваліфікованих робітників від другорядної підготовчої роботи, кращу організацію робочого місця, забезпечення значного зростання заробітної плати робітників і службовців» [2].

За роки радянської влади, на місцях брудного селища з вогкими землянками й низькими казармами, виросло красиве шахтарське місто Стаханов. У 1940 році діяло 140 промислових підприємств, у тому числі 30 шахт. Робітники шахт і заводів отримали добре благоустроєні будинки, для їхніх дітей було відкрито хороші багатоповерхові школи, дитячі садки та ясла. Лише у 1939 році було збудовано 44 088 кв.м житлової площі. Було прокладено водопровід і каналізацію. Зелені насадження займали площу 167 га. Автобусне, трамвайне та тролейбусне сполучення зв’язувало центр міста з Ірміним, Брянкою, Кіровськом, станцією Алмазна та Алчевськом. З року у рік поліпшувалося медичне обслуговування.

У місті почалась боротьба з неписемністю. Важливу роль у цьому відігравали лікнепи – школи для ліквідації не писемності. На підприємствах було створено безліч гуртків для дорослих, для того, щоб люди розвивались. У місті у 1928 році було створено гірничий технікум, який через три роки вперше випустив молодих гірничих спеціалістів. Фельдшерське та педагогічне училище готували спеціалістів для медицини та народної освіти. Взагалі партійна організація почала піклуватись розвитком науки в місті, і вже невдовзі було відкрито вищий навчальний заклад: Стахановський Гірничий Інститут.

Звісно з розвитком науки, почала розвиватись і культура міста. Великою подією було відкриття державного кінотеатру «МИР»(1935). У 1936 році в місті було відкрито музичну школу. У ній вчилось понад 150 робітників та їх дітей. Збудовано спортивний стадіон та плавальний басейн. На повну силу працював будинок культури [1].

З давніх-давен Стаханов був осередком промислового розвитку усього Донбасу, і саме тому, на думку автора, ця місцевість становить історичну цінність не лише для жителів даної місцевості, а і для держави вцілому. Розвиток цієї дислокації бере свій початок з прадавніх часів і продовжується навіть у наш час. Звісно, для автора цей край завжди був особливим, адже це місце, де він народився і виріс, звідки вийшов у великий світ. Автор сподівається, що його робота допомогла дізнатись не одному юному досліднику про промисловий куточок Луганської області – місто Стаханов.

Література:

1. Понаморенко Ю.Ф., Бурлаков О.М. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. – Київ, 1968. – С. 268-284.

2. Гончаров К.В., Кутузова Т.И. Стаханов. – Луганськ, 1950. – С. 35-144.