Медицина/7.Клиническая медицина

 

К.мед.н. Оленович О.А.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці

 

АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ЗА ІНТЕГРАЛЬНИМИ ГЕМАТОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ

 

Вступ. Цукровий діабет (ЦД) – тяжке хронічне інвалідизуюче захворювання, що супроводжується порушенням всіх видів обміну речовин. Як відомо, обмінні процеси в організмі за умов ЦД зазнають істотних змін, впливаючи на адаптаційні можливості організму та визначаючи ступінь його реактивності [2]. Вивчення стану адаптаційних резервів організму, механізмів запуску дезадаптаційних процесів набуває особливої актуальності у випадку ЦД, для якого характерні виражені зміни вродженої та адаптивної імунної відповіді [6], серйозні порушення нейроендокринної та імунної взаємодії [5], що визначає тяжкість перебігу захворювання. Тому, метою нашого дослідження було вивчити зміни реактивності та адаптаційного потенціалу організму у хворих на цукровий діабет з метою прогнозування індивідуальної відповіді організму хворих на лікування, оцінки ефективності лікувальної тактики та реабілітаційних заходів.

Матеріал і методи. Під нашим спостереженням знаходилось 33 хворих на ЦД (16 жінок та 17 чоловіків – 48 та 52% відповідно), віком від 19 до 78 років (середній вік – 50,70±2,27 років), в стадії субкомпенсації захворювання, та 10 практично здорових осіб, що увійшли до групи порівняння. Верифікацію діагнозу здійснювали на підставі поглибленого клініко-анамнестичного та лабораторно-інструментального досліджень з використанням критеріїв, запропонованих комітетом експертів ВООЗ. За результатами комплексного обстеження хворих діагноз ЦД типу 1 встановлено у 10 обстежених хворих – 30% (середній вік – 36,50±3,83 років), тоді як у 23 пацієнтів (70%) діагностовано ЦД типу 2 (середній вік – 56,87±1,55 років). Всі хворі знаходились в стадії субкомпенсації захворювання, яка досягалася застосуванням гіпоглікемізуючої терапії – «базис-болюс» інсулінотерапії за ЦД типу 1 та пероральних цукрознижуючих засобів (4% хворих), комбінованої терапії (52% хворих), інсулінотерапії (44% хворих) за ЦД типу 2. Переважна більшість обстежених хворих відносилась до вікової групи 51-60 років – 48%, причому в цій групі частка хворих на ЦД типу 2 переважала (87%). Значною була також частка хворих у віці 41-50 –16% обстежених, а також 31-40 та 61-70 років – по 12% відповідно, причому, якщо група 31-40 представлена виключно хворими на ЦД типу 1, то в групах 41-50 та 61-70 на випадки ЦД типу 2 припадає ¾ обстежених. Тяжкість захворювання встановлювалась за ступенем прояву клінічних симптомів. Так, середньотяжка форма діабету встановлена у 17 хворих (52%), переважна більшість яких – паціенти з ЦД типу 2 (82%); тяжка форма захворювання виявлена у 16 обстежених (48%), серед яких 44% – хворі на ЦД типу 1 та 56% – хворі на ЦД типу 2; пацієнти з легким перебігом діабету не увійшли до групи спостереження. У 12 обстежених хворих тривалість захворювання до включення в дослідження була менше 5 років (3,38±0,56 років), у 11 хворих діабет тривав 6-10 років (7,82±0,56 років), а у 10 хворих діабет тривав понад 10 років (15,10±1,11 років). Слід зазначити, що частка хворих на ЦД 1 типу тяжкого перебігу була практично однаковою за його тривалості до 5 років та понад 10 років, тоді як у тяжкий перебіг ЦД типу 2 встановлено у переважної більшості хворих за його тривалості понад 10 років.

Для оцінки рівня реактивності організму за лейкоцитограмою хворих визначали тип неспецифічної адаптаційної реакції організму (НАРО): вміст лімфоцитів в лейкоцитарній формулі (сигнальний показник адаптації) менше 29% розцінювали як реакцію стресу (РС), від 29,5 до 37,5% – реакцію тренування (РТ), 38-45% – реакцію спокійної активації (РСА),45,5-57% – реакцію підвищеної активації (РПА), понад 57% – реакцію переактивації (РПРА) (решту показників білої крові та загальний вміст лейкоцитів вважали додатковими ознаками реакції, що засвідчують ступінь її повноцінності та напруженості) [Гаркаві Л.Х., 1998] [1].

Крім того, для оцінки адаптаційного та загального реактивного потенціалу хворих на ЦД були використані інтегральні гематологічні коефіцієнти [4, 7]: лейкоцитарний індекс (ЛІ), модифікований лейкоцитарний індекс інтоксикації Б.А.Рейса (ЛІІ) [8], індекс зсуву лейкоцитів (ІЗЛ), індекс співвідношення лейкоцитів і ШЗЕ (ІЛШЗЕ), лімфоцитарно-гранулоцитарний індекс (ЛГІ), загальний індекс (ЗІ), ядерний індекс інтоксикації (ЯІ), індекс співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів (ІСНЛ), індекс співвідношення нейтрофілів і моноцитів (ІСНМ).

Одержані дані опрацьовані методами варіаційного статистичного аналізу з визначенням парного критерію Ст¢юдента за програмою «Biostat».

Обговорення результатів дослідження. За даними лейкоцитограми, тенденція до розвитку лейкопенії (P>0,2) у хворих на ЦД супроводжується достовірним зниженням кількості паличкоядерних нейтрофілів (Р<0,001) та лімфоцитів крові (P<0,001) у 1,8 та 1,2 раза відповідно у хворих на ЦД порівняно з групою контролю на тлі збільшення відносного вмісту сегментоядерних нейтрофілів на 11,1% (Р<0,001) (табл.1).

Таблиця 1

Показники лейкоцитограми у хворих на цукровий діабет (Х±Sx)

Показник

Група, кількість обстежених

Практично здорові,

n=10

Хворі на ЦД,

n=33

К-ть лейкоцитів у крові,

×109/л

5,49±0,28

 

5,10±0,17

P>0,2

Еозинофіли, %

1,80±0,29

 

1,15±0,22

P>0,1

Паличноядерні нейтрофіли, %

4,80±0,53

 

2,64±0,24

Р<0,001

Сегментоядерні нейтрофіли, %

58,10±0,78

 

64,55±0,63

Р<0,001

Лімфоцити, %

30,40±0,72

 

26,06±0,61

Р<0,001

Моноцити, %

4,90±0,41

 

5,55±0,23

P>0,1

ШЗЕ

6,10±0,64

 

5,64±0,65

P>0,7

Примітка: Р – ступінь вірогідності різниць показників відносно контролю.

Такі зміни лейкоцитограми вказують на пригнічення механізмів адаптації, характерне для імунодефіцитних станів, ймовірно, з дефектом специфічного клітинного імунного захисту.

Розрахунок інтегральних гематологічних індексів (ІГІ) у хворих на ЦД (табл. 2) виявив достовірне підвищення індексів інтоксикації – ЛІІ на 22,9% (P=0,001) та ІЗЛ на 19,6% (P<0,001) – на тлі зниження показника неспецифічної реактивності ЛІ на 21,2%, (P<0,001) та підвищення ІСНЛ (P<0,001).

Таблиця 2

Інтегральні гематологічні показники у хворих на цукровий діабет (Х±Sx)

Показник

Група, кількість обстежених

Практично здорові,

n=10

Хворі на ЦД,

n=33

Лейкоцитарний індекс (ЛІ)

0,52±0,02

 

0,41±0,01

P<0,001

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ)

1,70±0,05

 

2,09±0,06

P=0,001

Індекс зсуву лейкоцитів (ІЗЛ)

1,84±0,05

 

2,20±0,05

Р<0,001

Індекс співвідношення лейкоцитів та ШЗЕ (ІЛШЗЕ)

1,85±0,20

 

1,45±0,17

P>0,2

Лімфоцитарно-гранулоцитарний індекс (ЛГІ)

4,38±0,15

 

3,56±0,12

P=0,001

Загальний індекс (ЗІ)

6,24±0,26

 

5,02±0,21

P<0,01

Ядерний індекс (ЯІ)

0,17±0,02

 

0,13±0,01

P>0,06

Індекс співвідношення нейтрофілів та лімфоцитів (ІСНЛ)

2,08±0,07

 

2,63±0,07

P<0,001

Індекс співвідношення нейтрофілів та моноцитів (ІСНМ)

13,54±0,96

 

13,83±1,63

P>0,9

Примітка: Р – ступінь вірогідності різниць показників відносно контролю.

 

Такі зміни досліджуваних показників, а також достовірне зниження індексів активності запалення ЛГІ (Р=0,001) та ІЛШЗЕ (P>0,2), дозволяють припустити, що інтоксикація за ЦД носить ендогенний характер і спричинена, ймовірно, активацією деструктивних процесів тканинного розпаду внаслідок дисметаболічних процесів, характерних для ЦД [9]. За відсутності нейтралізуючої протидії детоксикуючих систем організму (печінка, нирки тощо) та неповноцінності ферментних систем, що страждають за ЦД, аутоінтоксикація призводить до перенапруження і виснаження компенсаторних механізмів, порушення імунореактивності організму. Як засвідчують зменшення ЛІ та збільшення ІСНЛ, зміни останньої стосуються пригнічення гуморального та активації неспецифічного клітинного рівня імунного захисту. Перехід мікрофагально-макрофагальної системи в активований стан супроводжується зростанням потужності «респіраторного вибуху», збільшенням продукції клітинами активних форм кисню, інтерлейкінів, лейкотрієнів та інших біологічно активних речовин, відповідальних як за безпосередній пошкоджуючий вплив на структурні білки оточуючих тканин, так і за реалізацію імунокомплексного пошкодження тканин та антитілозалежних цитотоксичних реакцій [3]. Тривала компенсаторна переактивація факторів клітинного неспецифічного захисту поступово призводить до їх виснаження та зменшення інтенсивності протизапальної відповіді, зумовлюючи дефект не лише специфічного, а й неспецифічного клітинного імунітету [6].

         Аналіз типу НАРО хворих на ЦД виявив наявність у більшості обстежених РС (88%), тоді як РТ встановлено лише у 12% хворих на ЦД (інших типів НАРО у обстежених хворих не виявлено). Результати вивчення адаптаційних можливостей організму хворих на ЦД узгоджуються зі змінами ІГІ: на думку Гаркаві Л.Х. та Квакіної Е.Б. (1996, 1998), РС є неспецифічною адаптаційною реакцією організму на різноманітні за якістю, тривалістю впливу та силою подразники, яка поєднує в собі елементи захисту й пошкодження, а прояви лімфопенії на тлі імунодепресії засвідчують розвиток стадії виснаження стресором за його систематичного, хронічного і потужного впливу [1, 2].

Висновки:

1.           Особливостями неспецифічної адаптаційної реакції організму за цукрового діабету є переважання реакції стресу на стадії виснаження адаптаційних резервів організму хворих, що обтяжує перебіг захворювання та обмежує можливості досягнення компенсації.

2.           Ознаки ендогенної інтоксикації за цукрового діабету виявляються та тлі зниження реактивності організму за рахунок пригнічення гуморального імунного захисту, дефекту специфічного, а згодом і неспецифічного, клітинного імунітету, що створює передумови для розвитку інфекційних ускладнень цукрового діабету.

ЛИТЕРАТУРА:

1.     Гаркави Л.Х. Антистрессорные реакции и активационная терапия / Л.Х.Гаркави, Е.Б.Квакина, Т.С.Кузьменко – М.: ИМЕДИС, 1998. – 656с.

2.     Гаркави Л.Х. Понятие здоровья с позиции теории неспецифических адаптационных реакций организма / Л.Х.Гаркави, Е.Б.Квакина // Валеология. – 1996. – № 2. – С.15–20.

3.     Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология : пособ. [для студ., врач.-интер., иммун., аллергол., врач. леч. профиля всех спец.] / Г.Н.Дранник. – К., 2010. – 552с.

4.     Клініко-лабораторні показники у хворих на інфекційний мононуклеоз різної етіології / В.М.Козько [та ін.] // Інфекційні хвороби. – 2012. – № 4 (70). – С.35–37.

5.     Николаева Н.В. Изучение адаптационных механизмов и коррекция их нарушений у детей и подростков с сахарным диабетом 1-го типа / Н.В.Николаева [и др.] // Педиатрия. – 2009. – Т.88, №6. – С.21-26.

6.     Оленович О.А. Особливості імунного статусу хворих на цукровий діабет типу 1 / О.А.Оленович, Н.В.Пашковська, Л.Б.Павлович [та ін.] // Цукровий діабет – міждисциплінарна проблема сучасної медицини: наук.-практ. Інтернет-конф. з міжнар. уч., Чернівці, 10-12 червня 2013р.: тези доп. – Чернівці: БДМУ, 2013. – С.59–60.

7.     Показатели крови и лейкоцитарного индекса интоксикации в оценке тяжести и определении прогноза при воспалительных, гнойных и гнойно-деструктивных заболеваниях / В.К.Островский [та ін.] // Клин. лаб. диагностика. – 2006. – №6. – С.50–53.

8.     Рейс Б.А. Выделение токсического полипептида средней молекулярной массы при экспериментальном разлитом перитоните / Б.А.Рейс, Л.В.Полуэктов // Бюлл. экспер. биол. мед. – 1983. – №7. – С.53–55.

9.     Сперанский В.В. Иммунологическая информативность лейкоцитограммы / В.В.Сперанский, И.И.Дмитриева, Р.М.Зарипова // Клин. лаб. диагностика. – 1999. – №12. – С.6–7.