Глєбова Н.О., асистент,  Шічкова С.В., Кулініч Ю.А.,  студентки

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МОБІЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНО – КОМПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

    Однією з умов реформування сучасної освіти є реалізація гуманістичної педагогіки. Остання передбачає перехід від авторитарно - дисциплінарної моделі організації навчально - виховного процесу до особистісно - орієнтованої, коли особистість студента є творчою індивідуальністю. Таку всебічно розвинуту особистість в змозі виховати педагог, який будує процес навчання не тільки на оволодінні знаннями, уміннями і навичками, але й ставить у центр навчання особистість з її можливостями, індивідуальними особливостями та рівнем підготовки.

Максимально якісне засвоєння навчального матеріалу вимагає спеціального, особливого підходу до кожного студента. Завдання педагога полягає в організації роботи, коли кожен студент працює з найбільшим навантаженням. Диференційований підхід у навчанні забезпечує головне завдання освіти, завдяки якому форми і методи навчання пристосовуються до індивідуальних здібностей людини, сприяють розвитку закладених природою задатків.

У «Національній доктрині розвитку освіти» зазначено: «Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...» [2], а Закон України «Про вищу освіту» стверджує, що: «навчання, виховання та  професійна  підготовка  осіб  повинна здійснюватись відповідно  до  їх покликання, інтересів,  здібностей» [1].

Проблема диференціації навчання знайшла своє відображення у педагогічній спадщині багатьох учених. Зокрема, А.І. Арапов досліджуючи проблему диференціації навчання в історії вітчизняної педагогіки  і школи, зазначив , що Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ф. Дістервег наголошували на необхідності роботи з людьми різного рівня підготовки. Їхні ідеї розвинули такі вчені, як: К. Ушинський, Н. Бунаков, В. Водовозов, П. Каптерев та ін. [3].

Диференціація навчання – це різний підхід до груп студентів або окремого студента, що передбачає організацію навчальної роботи, різної за змістом, обсягом, складністю, методами й засобами.

Диференційований підхід до студентів у процесі навчання дає змогу пристосувати навчальний процес до індивідуальних особливостей, передусім до розумових можливостей кожного, що дозволяє ущільнити інформацію і таким чином збільшити ємність заняття. Головною метою диференціації є: надати можливість усім студентам розвивати власні здібності, при цьому,  орієнтуючись на «зону найближчого розвитку», позбутись почуття несправедливості, відчути всю радість навчання. Досягнення означеної мети потребує демократичних та гуманних стосунків між педагогом і студентами, атмосфери доброзичливості та співробітництва.

Для впровадження диференційованого підходу у навчання, викладачі мають враховувати готовність студентів, їх інтереси та приділяти особливу увагу таким компонентам навчання як:

 - зміст – визначає, що студент повинен вивчити та яким чином він отримує доступ до інформації;

 - процес – власне діяльність, якою займається студент для того, щоб отримати задоволення або засвоїти матеріал;

      - продукти – компонент, що дозволяє надати студенту можливість проявити засвоєні раніше знання у відповідності до рівня їх засвоєння, таким чином визначаючи «зону найближчого розвитку» кожного;

-     навчальне середовище – створення сприятливого психологічного клімату, встановлення гуманних стосунків, створення позитивної атмосфери у процесі навчання.

Поєднуючи диференціацію навчання з мобільними інформаційно-комунікаційними технологіями та проектуючи їх на освітню практику необхідно зазначити, що основним завданням, яке стоїть перед їх впроваджен-

ням є адаптація людини до життя в інформаційному суспільстві.

Інформатизація сучасного суспільства загалом, і пов’язана з нею інформатизація освіти зокрема, характеризуються вдосконаленням і масовим розповсюдженням інформаційних і телекомунікаційних технологій, стрімкий розвиток яких, окрім помітного зниження тимчасових і просторових бар'єрів в розширенні інформації, відкрив нові перспективи у сфері освіти.

Мобільні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність персональних апаратних засобів, програмного забезпечення, а також прийомів, засобів і методів, що дозволяють здійснювати діяльність, пов’язану з отриманням, збереженням, комп’ютерним опрацюванням і відтворенням текстових, аудіо-, відео- та графічних даних в умовах оперативної комунікації з ресурсами Інтернету, що спрямовані на підтримку особистісно-орієнтованого навчання [4].

Впровадження мобільних ІКТ у різні ділянки сучасної системи освіти приймає дедалі більш масштабний і комплексний характер. Як зазначено статистикою ЮНЕСКО [5], в кінці 2012 року в світі налічувалося шість мільярдів абонентів мобільних телефонів. Таке розповсюдження мобільних пристроїв у всьому світі відкриває нові можливості для підвищення доступності освіти, рівності та якості.

Використання мобільних ІКТ надає можливість здійснити диференціацію всіх компонентів змісту навчання. Це реалізується за допомогою таких мобільних програмних компонентів як:

-           розробка спеціально адаптованого контенту, що спрямований на особливості сприйняття навчального матеріалу кожним студентом (тексти лекцій, аудіо- та відео записи навчальної інформації);

-           створення адаптованих тестів для контролю знань та самоперевірки студентів, що орієнтовані на рівень засвоєння навчального матеріалу;

-           розробка індивідуальних та групових завдань, що надає можливість студентам виконати різні типи робіт;

-           створення певних навчальних форумів, які б надавали змогу студенту

отримати консультацію не лише у викладача, але й у інших студентів;

-           розробка додаткових методичних матеріалів, що має на меті дати можливість студенту обирати той вид заняття, який йому до вподоби.

Застосування мобільних інформаційно-комунікаційних технологій на шляху диференціації навчання надає нові можливості системі освіти, що найбільш повно відображають сучасні тенденції розвитку суспільства, забезпечуючи тим самим постійний доступ до навчальних матеріалів у будь-який час і в будь-якому місці та виступаючи новим інструментарієм формування людини інформаційного суспільства.

Література:

1.                 Закон України “Про вищу освіту” // Освіта України. - 1992. - 23 червня

2.                 Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. - 2002. - № 33. - 23 квітня

3.                 Арапов А.І. Диференціація навчання в історії вітчизняної педагогіки і школи. - К.: МДПУ, 2003, - 243 с

4.                 Н.В. Рашевська, 2011 ISSN 2076-8184. Інформаційні технології і засоби навчання. 2011. №1 (21). Режим доступу до журналу: http://www.journal.iitta.gov.ua

5.                 http://www.unesco.org/new/ru/education/resources/online-materials/single-view/news/learning_with_mobile_technologies/