Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

Устименко О. М.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Контроль рівня сформованості іншомовної компетентності у монологічному мовленні в учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Метою контролю у навчанні іншомовного монологічного мовлення (ММ) є перевірка умінь учнів передавати в усній формі зміст прочитаного або прослуханого тексту і вміння будувати власне монологічне висловлювання на основі відомого тексту або власних знань у межах вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Отже, об’єктом контролю іншомовної компетентності у монологічному мовленні (КММ) є рівень її сформованості або сформованості її складових – знань, навичок і вмінь. Визначення об’єктів контролю КММ виходить з цілей навчання ММ. Рівень сформованості КММ на кінець початкової школи має бути А1 за глобальною шкалою Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, на кінець основної – А2, на кінець старшої – В1 (рівень стандарту, академічний рівень) та В2 (рівень профільної філологічної підготовки).

Для підсумкового контролю рівня сформованості КММ необхідно керуватися вимогами державних освітніх стандартів і чинних програм з іноземних мов для певного типу загальноосвітнього закладу та кожного етапу навчання (початкова, основна та старша школа).

Прийоми та форми контролю КММ повинні відповідати наступним вимогам:

- виконувати не лише контрольну, але й навчальну функцію;

- бути адекватними, тобто спрямованими на перевірку саме монологічної форми спілкування;

- бути цікавими для учнів і враховувати їхні вікові особливості;

- не вимагати багато зусиль на перевірку та обробку результатів контролю.

Щодо форм контролю, то для ММ характерний усний індивідуальний контроль. Він надає змогу достатньо ефективно перевірити рівень сформованості вмінь, навичок і знань учнів. Але під час поточного контролю варто поєднувати індивідуальні форми перевірки з парними, груповими та фронтальними, щоб уникнути пасивності класу. Для цього можна давати іншим школярам установки на прослуховування того учня, який говорить, створювати ігрові ситуації і, таким чином, мотивувати учнів до участі у роботі. Так, школяри можуть виконувати певні мовленнєві дії (слухати, записувати, замальовувати, рахувати тощо). Для більш об’єктивного контролю і з метою детального аналізу мовленнєвих висловлювань учнів (наприклад, мовних помилок) доцільно використовувати ТЗН.

Для оцінки рівня сформованості КММ застосовуються такі контрольні вправи, як: 1) опис малюнків; 2) повідомлення про себе та своїх друзів; 3) переказ прочитаного або прослуханого тексту з різними модифікаціями; 4) створення монологічних висловлювань за допомогою природних опор; 5) вільне монологічне висловлювання за конкретною ситуацією. Наприклад:

Тема „Відпочинок і дозвілля”. Очікуваний продукований тип монологу – монолог-переконання.

Завдання: Ти працюєш у британському (американському, німецькому, французькому, іспанському тощо) філіалі провідної української туристичної компанії. Розкажи потенційним клієнтам з Англії (США, Німеччині, Франції, Іспанії тощо) про переваги проведення зимової відпустки в українських Карпатах.

Монологічні висловлювання учнів доцільно оцінювати з урахуванням наступних критеріїв:

1) відповідність висловлювання темі (ситуації), обраному типу монологу і досягнення комунікативної мети (вирішення комунікативного завдання);

2) обсяг висловлювання;

3) темп висловлювання;

4) комбінування різних мовленнєвих зразків;

5) ступінь зв’язності, логічності, аргументованості висловлювання;

6) структурно-композиційна завершеність висловлювання;

7) наявність елементів творчості у висловлюванні;

8) фонетична, лексична, граматична і стилістична правильність мовлення учнів у монологічній формі.

Другий та третій параметри відносяться до кількісних критеріїв оцінки рівня сформованості КММ, решта характеризують ММ з якісного боку, тобто є якісними критеріями.

Однак не можна звести виставлення оцінок за монологічне висловлювання учнів до простого підрахунку кількості їхніх помилок. Якщо вчитель виправляє помилки під час відповіді учня, останній перериває своє мовлення, замовкає, у деяких учнів може з’явитися страх перед виступом іноземною мовою на уроці. Не варто переривати поток мовлення учня, так само як і не варто залучати учнів до виправлення помилок своїх однокласників. Слухачі повинні вникати у зміст висловлювання, а не „вихоплювати” помилки. Над помилками, що часто повторюються, слід окремо працювати.

Що стосується здібностей до ММ, рівень їхнього розвитку перевіряється, в основному, опосередковано через особливості іншомовного спілкування або за допомогою опитування, анкетування, тестування тощо.