Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Саєнко Н.С.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

ЗМІСТ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ В АСПЕКТІ РОЗВИВАЮЧОГО НАВЧАННЯ

Методика навчання іноземних мов як наука гнучко реагує на зміни у провідних тенденціях іншомовної освіти, які визначаються потребами суспільства на кожному етапі його розвитку. Серед таких тенденцій в наш час загальною для всієї освітянської діяльності називають пошук інноваційних методик і технологій навчання. В першу чергу інновації в навчанні пов’язують з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, які виступають засобами навчання. Цінність їх (за умови системного застосування грамотно організованого навчального електронного середовища) значна, що помітно позначається на підвищенні ефективності навчання іноземних мов і зростанні мотивації студентів завдяки більш привабливій та звичній для них формі існування в освітньому просторі. Проте інноваційність іншомовної освіти більшої мірою має визначатися не тільки використанням нових засобів навчання, а втіленням в навчальний процес науково обґрунтованих концептуальних підходів до навчання, які впливають на формування особистості студента. До таких методик належить розвиваюче навчання, яке стало предметом наукових досліджень видатних вчених, проте й досі не знайшло достатньої практичної реалізації, особливо у вищий технічній школі.

Ідея розвиваючого навчання будується на понятті «зони найближчого розвитку», введеному в науковий обіг Л.С.Виготським. Відповідно до концепції цього видатного радянського психолога всі знання (з огляду на сучасне розуміння змісту навчання іноземної мови уточнимо: знання, навички та вміння) можуть бути поділені на три види. До першого виду відносять, те, чим студент вже володіє, до третього, те, чим він має володіти в кінці навчання. Між першим видом (рівнем актуального розвитку) та другим видом (рівнем потенційного розвитку) і знаходиться зона найближчого розвитку. Згідно з положенням про наскрізну іншомовну освіту упродовж всього життя університетський курс навчання продовжує шкільну програму, тому рівень актуального розвитку іншомовної комунікативної компетентності абітурієнтів має дорівнювати В1. Розглядаючи бакалаврат як завершений етап навчання, можемо вважати рівень В2 рівнем потенційного розвитку. Таким чином в термінах змісту навчання зоною найближчого розвитку для студентів технічних спеціальностей (позначимо її символом Z) виступають знання, навички, вміння, які за шкалами дескрипторів становлять різницю рівнів В1 і В2. На жаль, на практиці така ідеальна модель реалізується не часто. Зазвичай, переважна більшість абітурієнтів не має рівня В1, про що свідчать результати щорічного тестування першокурсників, яке проводиться в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ») на першому тижні навчання з метою визначення вихідного рівні володіння іноземною мовою. Аналіз показників тестування показує, що не тільки не досягнуто рівня В1, а й вихідний рівень різниться індивідуально від А1 до А2 і до В1. Це означає, що в зону найближчого розвитку окрім університетської програми (позначимо її символом Zу) додаються знання, навички, вміння, несформовані в школі, які можуть бути позначені як Z(ш). Таким чином програма з іноземної мови професійного спрямування бакалаврату для майбутніх інженерів може бути представлена формулою: Z=Z(у)+Z(ш), при цьому Z(у) є константою, оскільки незалежно від вихідного рівня всі студенти відвідують аудиторні заняття, на яких навчання відбувається за єдиним для всієї групи планом. В той же час значення Z(ш) суттєво відрізняється у кожного студента і потребує:

а) чіткого визначення;

б) подальшого опрацювання індивідуально у форматі спеціальним чином організованої самостійної роботи з постійним зворотнім зв’язком.

З метою проведення такої самостійної роботи на факультеті лінгвістики НТУУ «КПІ» була розроблена комп’ютерна програма для студентів, чий рівень за результатами тестування є нижчим, ніж рівень В1. Передує виконанню програми тестування, яке проводиться у два етапи. За результатами першого етапу відбувається розподіл студентів за принципом: В1- А (А2, А1), на другому – за показниками: А2-А1. В такий спосіб виконується важливе для розвиваючого навчання завдання чіткого визначення зони актуального розвитку кожного студента. Далі студенти в режимі самостійної поза аудиторної роботи виконують ту частину програми, яка відповідає їх рівню. Кожен цикл програми розрахований на чотири тижні, передбачає постійний інтерактивний зв’язок:

а) з викладачем з питань навчання;

б) з консультантами з процедурних питань виконання програми, в ролі яких виступають працівники Центру інформаційних технологій навчання іноземних мов при факультеті лінгвістики.

Через чотири тижні відбувається чергова тестова перевірка досягнутого рівня володіння мовою, в результаті якої студент або переходить на вищий рівень програми, або повертається на повторне вивчення програми попереднього циклу.

Принципова відмінність даної програми полягає в тому, що формування знань, навичок і вмінь шкільної програми відбувається на текстовому матеріалі університетської програми, що уможливлює:

а) повторення навчального матеріалу аудиторного мовного заняття під час самостійної роботи;

б) поглиблення знань із спеціальності, які студенти здобувають рідною мовою на заняттях з фахових дисциплін, оскільки навчальним матеріалом мовного заняття є фахові тексти іноземною мовою, узгоджені за тематикою із змістом базових дисциплін.

В разі регулярної самостійної роботи, успішного виконання відповідних циклів програми всі студенти повинні до кінця першого семестру досягти рівня В1. Це спрощує вищенаведену формулу змісту навчання Z=Z(у)+Z(ш) до вигляду: Z=Z(у). Зважаючи на кількість навчальних годин, відведених на дисципліну «іноземна мова професійного спрямування», яка вивчається на технічних факультетах НТУУ «КПІ» протягом шести курсів, завдання досягти рівня В2, В2+ в кінці бакалаврату і С1 в кінці магістратури стає цілком реальним.

Важливою ознакою розробленої програми, окрім потужного навчального потенціалу, вважаємо побудову завдань з урахуванням вимог до формування особистісних характеристик і здібностей студентів (загальних інтелектуальних й спеціальних лінгвістичних), що є однією з основних характеристик розвиваючого навчання.