Филологические науки /3. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

Малихіна А. В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

Значення і функції артикля в сучасній англійській мові

Питання, присвячене системі артиклів у сучасній англійській мові усе ще не знайшло однозначного вирішення. Два основних види артикля, які обговорюються у лінгвістичних роботах – означений артикль та неозначений артикль. Слід відзначити, що мовознавча література з артиклів у певному значенні відображає статистичний розподіл означеного та неозначеного артиклів як немаркованого та маркованого членів, тобто досліджень, присвячених неозначеному артиклеві значно менше, ніж робіт з означеного артикля. Термінологія типів артиклів іноді відображає окремі сторони його походження та функціональної сутності. Серед значень та функцій, що приписуються артиклеві виділяються окремі значення або функції, які притаманні обом артиклям [1].

Артиклі в англійській мові не є самостійною частиною мови і відповідно не мають граматичних категорій. У реченні вони ставляться перед іменником, або перед залежним словом іменника.

Розглядаючи значення артиклів, варто звернути увагу на значення ідентифікації. Цим визначається семантична функція артикля або, як зазначає С. Д. Кацнельсон, функція актуалізації поняття; інакше кажучи, артикль співвідносить те чи інше поняття з дійсністю, яка представлена у даному тексті (у цьому розумінні, текст – будь-яке висловлювання незалежно від його обсягу та змісту). Слід зазначити, що будь-який текст актуалізує мовні одиниці. У реченні: He is here елемент He вказує на якусь відому співбесідникам особу, is відносить дію до теперішнього часу, here вказує на місце, яке відоме співбесідникам. Актуалізація, що виникає при вживанні артикля, відрізняється тим, що вона відображає суб’єктивне завдання того, хто говорить (пише) [1, c. 66].

Значення узагальненої ідентифікації (у результаті якої утворюються нечіткі множини) можна вважати значенням неозначеного артикля. Значення індивідуалізованої ідентифікації (у результаті якої утворюються чіткі множини) можна вважати значенням означеного артикля. Іноді це значення називають ще визначаючим, виділяючим.

Як і будь-яка інша частина мови, артикль характеризується певними морфологічними, синтаксичними та семантичними ознаками. Своєрідність морфологічної ознаки артикля визначається його службовим характером. Артикль – основний детермінант або формальний показник іменника як частини мови. Він мовби сигналізує про те, що слово, яке слідує за ним, це іменник. У цьому заключається морфологічна функція артикля. Наприклад: a frog, a flower, a clock [1].

Синтаксичною функцією артикля є його ознака маркера лівої границі іменникової групи. Артикль завжди – за виключенням тих випадків, коли в якості означення до іменника вживаються слова all, both, such, half, які часто називають предетермінативами – займає крайнє ліве положення в іменній групі. Артикль може здійснювати також анафоричний або попередній зв’язок. Анафоричний артикль відіграє значну роль в організації зв’язного тексту, утворюючи зв’язок між самостійними реченнями. [2, c. 88].

Вживання того чи іншого артикля складає в процесі мовлення різні варіанти комунікації. Так, наприклад, якщо хтось у розмові скаже A girl has gone to the university, він зосередить увагу на тому факті, що дівчина пішла саме до конкретного університету, а не в школу, наприклад. Відповідно на, так би мовити, „виконавці” дії це речення не наголошує. Варіант же The girl has gone to the university викликає іншу зацікавленість. Означений артикль з його значенням індивідуалізованої ідентифікації показує, що мова йде про знайому дівчину або тим самим той, хто говорить, хоче наголосити саме на цьому. Таким чином, вживання різних варіантів артикля утворює різні варіанти контексту та змінює змістовну структуру комунікації. У цьому проявляється комунікативна функція артикля [2].

По відношенню до іменника, з яким артикль вживається, він виконує функцію диференціації. Без артиклів англійський іменник представляє собою номінації далекі від дійсності, узагальнено-абстрагованого значення, високого ступеню узагальненості та різного ступеню абстрагованості. Диференційна функція артиклів виявляється в тому, що їхня присутність дає можливість сприймати іменник або як ім’я одиниці нечіткої множини, або як ім’я одиниці чіткої множини. У випадку чіткої множини взаємодія індивідуалізуючої семантики означеного артикля із семантикою іменника складає певне ціле, індивідуалізоване за якоюсь ознакою того, що позначається: по відношенню володіння, по відношенню приналежності в якості частини (елемента) якогось складніше організованого цілого (у тому числі приналежності слова тексту як повторного найменування або як імені основного елемента оповідання), за ознакою локалізації в просторі. [3, c. 88].

Отже, артикль є словом-визначником, яке не є самостійною частиною мови але виконує в реченні і тексті такі важливі функції як морфологічну, комунікативну, синтаксичну, семантичну і функцію диференціації.

Список літератури

1. Кацнельсон С. Д. Типологія языка и речевое мышление / С.Д. Кацнельсон. − М., 2002. – 250 с.

2. Есперсен О. Философия грамматики / Отто Есперсен. – М. : Эдиториал УРСС, 2002. – 408 с.

3. Руссу А. Д. Недетерминированность и функция артикля / А. Д. Руссу // Теоретические и прикладные исследования по романским и германским

языкам. – Кишинев, 1985. – С. 76-89.