Сиборова О. Л.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Мовленнєва поведінка особистості в системі формування соціального образу (на прикладі роману Ханіфа Курейші «Будда з передмістя»)

Образ героя художнього твору складається з безлічі факторів – це і характер, і зовнішність, і професія, і захоплення, і коло знайомств, і ставлення до себе і оточуючих. У висловлюваннях, вчинках, позах і жестах літературного героя відображаються різні форми поведінки особистості. Мова дійових осіб передає їх неповторні психологічні стани, розкриває і внутрішній світ, і спосіб життя, і соціальну приналежність. Важливу роль в мовленні персонажа відіграє лексичне наповнення, оскільки склад словника персонажа обумовлений не тільки темою діалогу, але істотно залежить і від особистості мовця, його приналежності до певного соціального класу, спільноти чи групи, і від ситуації спілкування, від певної соціальної ролі яку персонаж в ній виконує. Мовленнєва характеристика персонажа будується на основі закріплення за ним не тільки певної лексики, а й певних експресивно-синтаксичних і стилістично-фразеологічних форм, індивідуальної системи мімічного і пантомімічного вираження.

Зміст і характер соціально-етичних норм тієї чи іншої спільноти відображають реальні умови її існування, а також природу, тенденції розвитку взаємин і взаємодій людей в цій спільноті; в них відбивається тип особистості, поведінки і відносин, необхідних чи, навпаки, не схвалюваних у цій спільноті. Особистість, що засвоїла норми, приймаючи або відкидаючи їх, активно реалізуючи їх у своїй поведінці або нехтуючи ними, пасивно відтворюючи стереотип або змінюючи його, відповідним чином відноситься не тільки до самих норм, але й до самої себе і суспільства. Вступаючи в соціальну взаємодію, індивід намагається так чи інакше збалансувати вимоги середовища і свій внутрішній стан і на цій основі сконструювати і пред’явити такий образ, який від нього вимагає соціальна спільнота.

Персонаж, як особистість має здатність не тільки транслювати, але і трансформувати вербальні та невербальні аспекти своєї поведінки з метою створення і зміни власного образу і маніпулювати ними у відповідності з поставленими цілями та завданнями. Потрапляючи в умови соціального, культурного, емоційного, психологічного дискомфорту, особистість демонструє здатність використовувати закладені в ній механізми змінювати свій образ, видавати себе за іншу, тобто виконувати певну роль і пред’являти певний образ-маску, засобом створення яких є зокрема і відповідне оформлення мовленнєвої поведінки.

Розглянемо зміну образу і мовленнєвої поведінки особистості, що відбувається в результаті зміни її соціальної ролі, на прикладі персонажу роману «Будда із передмістя» – Чарлі, сина Єви, підлітка, що намагається стати знаменитим в світі молодіжних субкультур, приміряючи на себе то образ хіпі, то панка.

Приміряючи на себе іншу соціальну роль, Чарлі змінює і свій зовнішній вигляд (одяг, зачіску), і мовленнєві звички (змінюється лексико-граматичне і стилістичне наповнення реплік, манера говоріння тощо). Коли Чарлі був хіпі, він носив волосся до плечей; стіни і стеля його кімнати були розмальовані мандалами і довговолосими образами; він читав дівчатам Джона Донна та Шеллі; майже не використовував вульгаризмів, натомість користувався книжною, іноді навіть піднесеною лексикою:

“Please remove your watch,” he said. “In my domain time isn’t a factor”

“I think it's time you bathed your ears in something really nourishing, Karim”.

Неспішне мовлення і впевнена поведінка Чарлі знаходять відображення в авторських ремарках, наприклад:

“… he was sitting at the top of the stairs, partly concealed by the banisters".

“Now he lowered his head one thirty-secondth of an inch in acknowledgement of me”.

“Glad to see you, man,' he said, coming slowly downstairs”.

“It was a rich, male voice, which came, not from above me, as I first thought – I was not being directly addressed by an angel – but from one side. I followed it until I came to a conservatory where I could see the boy with the silver hair sitting with the girl on a swing seat. He was talking to her – no, he was reading to her, from a small leather-bound book he held in one hand – and leaning into her face, as if to press the words into her”.

Переходячи від однієї ролі до іншої, особистість переключається з одних стереотипів поведінки на інші, вживаючи дії, які дозволяють їй сконструювати і пред’явити образ, який, в уявленні особистості, є максимально ефективним в тій чи іншій комунікативній ситуації. Це відображається і на зовнішньому вигляді і на мовленні та мовленнєвій поведінці персонажу. Наприклад, ставши панком, Чарлі і виглядає, і поводиться, і говорить набагато агресивніше.

“His hair was dyed black now, and it was spiky. He wore, inside out, a slashed T-shirt with a red swastika hand-painted on it. His black trousers were held together by safety-pins, paperclips and needles. Over this he had a black mackintosh; there were five belts strapped around his waist and a sort of grey linen nappy attached to the back of his trousers…Eva was weeping.

“What’s the matter?” I said.

“Keep out of this,” said Charlie, sharply.

“Please, Charlie,” Eva implored him. “Please take off the swastika. I don’t care about anything else.”

“In that case I’ll keep it on.”

“I’ve always hated your fucking nagging” - He walked out of the flat without looking at either of us.

Як бачимо, мовленнєва поведінка особистості нерідко набуває прикмет не індивідуального, властивого даній особистості стилю, що представляє собою щось унікальне, а якоїсь свідомо обраної моделі, «начиненої» такими вербальними і невербальними засобами, які створюють бажаний або очікуваний соціальним середовищем образ.