Психологія и соціологія/9. Психологія розвитку

К.психол. н. Тимофієва М.П.

Буковинський державний медичний університет,Україна

Розвиток особистісної рефлексії студентів-медиків

Особистісно-смислова зумовленість стає центральним при розумінні механізму рефлексії, а саме як переосмислення і перебудова суб'єктом своєї свідомості, діяльності, спілкування тощо. Водночас, проблема розвитку професійних рефлексивних компонентів лікаря залишається недостатньо дослідженою. Вивчення структури рефлексії, динаміки її розвитку представляє великий інтерес, як в теоретичному, так і в практичному плані, оскільки дозволяє наблизитися до розуміння механізмів розвитку особистості.

Найважливішою сферою аналізу рефлексії лікаря є його професійна самосвідомість. Здатність аналізувати і оцінювати свої відчуття і ставлення, сильні і слабкі сторони своєї особистості, міра їх відповідності професійним завданням свідчить про його психологічну зрілість [2].

Шлях до досвідченого лікаря – це шлях долання суперечностей, оволодіння способами, формами діяльності, розвитку самосвідомості у процесі професійного становлення, в ході якого цінності освіти в свідомості медичного працівника повинні бути актуалізовані і трансформовані у цілі, які реалізуються адекватними засобами, що якраз і стає свідченням високого рівня розвитку самосвідомості і зрілості рефлексії професійної діяльності.

Одним із способів розвитку особистісної рефлексії є самопізнання та набуття особистісного досвіду. Психолог Г.О. Балл вбачає самокерування, спрямоване на самопізнання й самовдосконалення, побудову й реалізацію життєвих стратегій. Розвиненість даного напряму активності поєднується здебільшого і з суб'єктивним відчуттям свободи, вірою у свою здатність здійснити життєві плани, внутрішнім локусом контролю (схильність приписувати собі, а не зовнішнім силам і обставинам відповідальність за наслідки своєї діяльності), наявність поглибленої рефлексії для подолання кризи у життєвих ситуаціях.

Якщо особистість негативно ставиться до себе, то на тлі незадоволеності собою рефлексія є засобом самопригнічення і навпаки, за позитивного ставлення, коли особистість приймає себе та переживає себе як цінність, рефлексія функціонує як самодостатній і конструктивний засіб саморозвитку [1].

Ми виділяємо позитивну й негативну рефлексію. Позитивна рефлексія дозволяє виявити власні достоїнства, побачити шляхи їх розвитку і мінімізація або подолання недоліків. При негативній рефлексії зміцнюється низька самооцінка. Така людина постійно пам'ятає про свої низькі можливості. Вона критична до себе, песимістична в оцінці своїх можливостей. Її Батьківський стан придушує Доросле й особливо Дитяче (теорія Трансактного аналізу Е.Берна). Отже, ми добре усвідомлюємо свої можливості, свій духовний і психічний стан.

Однією з умов успішного управління рефлексії медичного працівника є високий рівень його соціально-перцептивних здібностей, що забезпечують процес адекватного сприйняття і розуміння. Лікареві насамперед важливо знати себе. У кожної людини свої стилі взаємодії з людьми. Ті, хто замислюється над своїми ресурсами, творчими можливостями й особистісним ростом, прагнуть удосконалювати свою результативність і починають із себе.

Особистісна рефлексія, яка сьогодні лежить в основі психотерапевтичної та тренінгової діяльності, «вириває» людину з безперервного потоку життя і змушує стати на зовнішню позицію по відношенню до себе. Саме ця здатність може розглядатися як шлях до переосмислення стереотипів власного досвіду і, за словами Я.А. Пономарьова, виступає однією з головних характеристик творчості. Людина стає для себе об'єктом управління, з чого випливає, що рефлексія як «дзеркало», що відображає і в якому відбуваються зміни – стає основним засобом саморозвитку, умовою і способом особистісного зростання.

Отже, наші головні супротивники – усередині нас. Це ригідність, консерватизм, прихильність апперцепції, невір'я у власні сили. І як результат усього цього – розчарування, бездіяльність, пасивність.

Тут важливо пам'ятати, що особистісний і професійний розвиток – дуже хороший засіб від розчарування й емоційного виснаження. Насамперед лікарю важливо добре знати себе, особливості своїх психічних процесів і можливостей: сприйняття, пам'ять, свідомість, мислення, воля, уява, настрій, почуття й емоції, мимовільний життєвий тонус, енергетичний потенціал, симпатії й антипатії.

Формуванню професійної рефлексії в майбутніх фахівців сприяє: створення рефлексивного середовища, використання різноманітних ігрових технологій, культивування механізмів особистісної та інтелектуальної рефлексії під час розв’язання нестандартних, творчих завдань, аналізу отриманого досвіду. Розвиток рефлексії може здійснюватися в процесі комунікації, спільної діяльності, імітаційних та організаційно-діяльністних ігор, психологічних тренінгів, колективного розв’язання задач тощо.

Література

1. Савчин М. Студент. Рефлексія як механізм вдосконалення професійної діяльності фахівця / М. Савчин // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – №2. – С. 137-146.

2. Бизяева А.А. Психология думающего учителя: педагогическая рефлексия / А.А. Бизяев. – Режим доступу : http://psy.mosuzedu.ru/psy/Novosti/Zapisi/2010/10/28_Materialy_k_psihologiceskomu_ciklu_lekcij_dla_ucitelej_fiziki,_informatiki_i_matematiki_(26-7_oktabra)_files/Биязева%20А.А.%20-%20Психология%20думающего%20учителя.%20Педагогическая%20рефлексия.pdf

3. Кахно І.В. Детермінанти особистісного становлення студентів–медиків на етапі професійного навчання / І.В. Кахно. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspl/2010_8/418-428.pdf