Фізична культура і професійний спорт /
1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції
Перебійніс В.Б.
Харківська державна академія фізичної культури
Результати тестування
біологічного віку й «кількості
здоров'я» дзюдоїстів-ветеранів
Проблема активного довголіття людини
постійно перебуває під пильною увагою учених і практиків. Роботи останніх років
у галузі геронтології показали, що старіння є складним біологічним процесом, що
починається задовго
до старості, й обумовленим глибокими морфологічними, функціональними й біохімічними
перетвореннями [5, с. 74]. Актуалізується наукова проблема визначення
біологічного віку й «кількості здоров'я» дзюдоїстів-ветеранів [2, с. 100].
Починаючи з
1994 року, ветерани спорту України є
постійними учасниками Усесвітніх
ігор майстрів,
чемпіонатів світу та Європи [6, с. 95]. До 2011 року, згідно з інформаційною
довідкою Ради ветеранів
фізичної культури та спорту, щорічно
700-800 провідних спортсменів-ветеранів беруть участь у міжнародних змаганнях,
де отримують немало
нагород [4, с. 13].
Ефективна підготовка спортсмена
поєднує в собі фізичний, тактичний, теоретичний, моральний і вольовий аспекти [3,
с. 33]. Вона безперервно удосконалюється шляхом відкриття і застосування нових
положень, закономірностей, вимог. Це сприяє подальшому прогресу безперервного
росту спортивних результатів дзюдоїстів-ветеранів. Враховуючи значну кількість
спортивних змагань, як на внутрішній, так і на міжнародній арені, неабиякі
досягнення окремих ветеранів українського спорту та в окремих видах
ветеранського спорту, у вітчизняній науково-методичній літературі бракує
відповідного наукового супроводу розвитку руху ветеранів спорту та його різних
аспектів. Вони стосуються окремих наукових проблем розвитку руху ветеранів
спорту. При цьому майже не досліджуються загальні питання ролі й місця руху ветеранів спорту в історії та теорії
вітчизняної науки в галузі фізичної культури, позитивний вплив ветеранського
спорту на організм людини.
Біологічний
вік і «кількість здоров'я» дзюдоїстів-ветеранів ми визначали за допомогою
тестів. Для цього спочатку ми протестували групу з 28 чоловіків і 19 жінок – дзюдоїстів-ветеранів
спортивного клубу дзюдо «Слобожанець» м. Харкова за нормативними
таблицями, розрахованими окремо для чоловіків і для жінок.
Час для тестування
дзюдоїстів-ветеранів ми вибрали вранці,
до сніданку. При тестуванні ми застосовували: секундомір, сантиметр, прилад для
вимірювання тиску, лінійку, калькулятор.
Були використані такі тести для
визначення біологічного віку дзюдоїстів-ветеранів:
– тиск систоли крові;
– тиск діастоли крові;
– пульс після|потім| підйому на 4-й поверх при темпі 80 кроків на
хвилину;
– пульс через 2 хвилини після|потім| підйому на 4-й поверх при темпі 80 кроків на
хвилину;
– тест
Купера. Його значення визначалося в хвилинах після
подолання 2400 метрів
на рівній місцевості
дуже швидким кроком або бігом;
– тест Штанге.
Його значення визначалося в секундах затримки дихання на вдиху. Сидячи,
розслабившись, дзюдоїст робив
максимально глибокий вдих, потім такий же видих, потім відразу ж слідував спокійний вдих і затримка дихання;
– тест Генчі.
Його значення визначалося в секундах затримки дихання на видиху.
Дзюдоїст-ветеран робив
глибокий вдих, видих, ще вдих, потім спокійно видихав не до кінця і затримував
дихання, щільно затиснувши ніс;
– проба на нормалізацію дихання. Її
значення визначалося в секундах. Для цього дзюдоїст-ветеран робив глибокий вдих і поволі видихав;
– підтягування на високій поперечині до рівня підборіддя розраховувалося тільки для чоловіків;
– присідання до кінця з викиданням рук вперед;
– підняття тулуба з положення
лежачи в положення
сидячи;
– проба Бондаревського. Її значення
визначалося за часом стійки на одній нозі із закритими
очима в секундах. Для цього дзюдоїст-ветеран стоячи піднімав одну ногу, зігнувши її в
коліні, і приставляв її п'ятою до коліна другої ноги. Результат зараховувався
до відриву п'яти від підлоги
або втрати рівноваги;
– відношення|ставлення| сили правої кисті|пензля| до маси тіла (при нормі – 60%) визначалося
за даними кистьового динамометра;
– тест
Абалакова. Його значення визначалося в сантиметрах за максимально можливим
стрибком у висоту з місця. Для цього нами розмічалася стінка на 2–3 м вгору|угору| (1 ділення – 1 см). Вставши до стіни правим боком,
дзюдоїст-ветеран піднімав
угору праву руку, і ми
фіксували найвищу відмітку (наприклад, 215 см). Потім дзюдоїст підскакував якомога вище з витягнутою вгору правою рукою.
Асистент, що стоїть за два метри, фіксував висоту другого показника (наприклад,
250 см). Віднявши 215 від 250, ми отримували результат тесту Абалакова;
– проба Руф’є. Її значення визначалося в
результаті розрахунку
індексу Руф’є (ІРУФ),
який показує швидкість відновних процесів серцево-судинної системи й дає оцінку
працездатності серця. У дзюдоїста-ветерана, який знаходився в спокійному стані в
положенні сидячи на
стільці, ми протягом 5 хвилин
визначали частоту серцевих
скорочень (пульсу) за 15 секунд (П1), потім протягом 45 секунд
він виконував 30 присідань. Після
закінчення навантаження дзюдоїст сідав, і в нього ми знову визначали частоту пульсу за
перших 15 секунд (П2), а потім за останніх 15 секунд першої
хвилини відновлення (П3);
– індекс Робінсона (ІРОБ).
Він застосовувався для оцінки рівня обмінно-енергетичних процесів, що
відбуваються в
організмі. За цим показником ми опосередковано судили про споживання кисню міокардом. Крайні
значення ІРОБ (верхнє й нижнє за нормативною таблицею) свідчать про переважний вплив симпатичної або парасимпатичної
вегетативної нервової системи;
– індекс Старра (ІСТ). Він дозволяє оцінити ударний об'єм серця (ОУ), охарактеризувати
енергетичні можливості
лівого шлуночка серця. З
його допомогою можна опосередковано судити про ударний об'єм серця. Крайні значення (верхнє
й нижнє за нормативною таблицею)
ІСТ свідчать про можливе зниження компенсаторних
можливостей
серцево-судинної системи дзюдоїста-ветерана;
– індекс грації (ІГ). Для
його визначення (у відсотках)
ми розділили окружність гомілки в найширшій її частині|частці| (ОГ) на окружність талії (ОТ)
й помножили на 100%.
Оцінку працездатності серця ми проводили за формулою:
ІРУФ
= (4 (П1 + П2 + П3) – 200) /10. (1)
Також ми використовували інші
модифікації розрахунку (індекс Руф’є – Диксона – ІРУФ.-Д):
ІРУФ.-Д
= [(П2 – 70) + (П3
– П1)] / 10. (2)
Індекс Робінсона ми розраховували за
формулою:
ІРОБ
= АТС х ЧСС /100, (3)
де АТС–
артеріальний тиск
систоли (мм рт. ст.);
ЧСС – частота серцевих скорочень (ударів на
хвилину).
Індекс Старра розраховувався за
формулою:
ІСТ = 100 + 0,5 АТС – 0,6 АТД – 0,6В, (4),
де АТД – артеріальний тиск діастоли (мм рт. ст.); В – вік.
Індекс грації ми розраховували за
формулою:
ІГ
= (ОГ / ОТ) х 100. (5)
Результати наших досліджень показали,
що показники жінок-дзюдоїсток на 9,7% нижчі зафіксованих у чоловіків у
нормативній таблиці. Зібравши
всі необхідні відомості про групи з
28 чоловіків і 19 жінок – дзюдоїстів-ветеранів спортивного клубу дзюдо
«Слобожанець» м. Харкова, ми розрахували для кожної вікової категорії реальний
(розрахунковий) біологічний вік, склавши результати тестів і поділивши суму на
їх кількість (18 – для чоловіків, 17 – для жінок-дзюдоїсток). Ми отримали
вражаючі результати:
реальний біологічний вік у чоловіків у середньому на 5,4 роки, а для жінок на
4,8 роки менший фактичного!
Описані вище тести дозволили нам
також оцінити
«кількість здоров'я» дзюдоїстів-ветеранів, що дає уявлення про рівень
функціональних можливостей
їх організму.
Кількість здоров'я (КЗ)
визначалася діленням
норми, відповідної зросту (нормативне табличне значення), – Н, на отриманий
результат – Р (для тестів №№
9-14 і 17-18 – навпаки):
К
= Н/Р х 100 (%). (6)
Норма, відповідна фактичному віку,
складає 100%.
Якщо показник гірший за норму, то при
діленні двох цифр
виходить значення менше 100%. Наприклад, у віці 40 років у чоловіка-дзюдоїста
пульс після підйому на
4–й поверх склав не 116 ударів на
хвилину, як повинно бути
в нормі (100%), а 109 ударів, що складає 96,7% від норми (116:120). Припустімо, пульс через 2
хвилини після підйому склав не 100 ударів на
хвилину, а 104, що відповідає
106,4% норми й, до речі, є
показником для 35–річного віку.
Перевівши всі отримані результати тестів у відсотки по відношенню до норми, ми
вивели середнє арифметичне цих показників. Це і стало «кількістю здоров'я»
дзюдоїстів-ветеранів. За всіма віковими групами і в чоловіків, і в жінок воно
було на 4,2-11,7% вищим за норму!
Дані наших досліджень 2009-2013 рр.
свідчать про те, що
іншими ефективними засобами
розвитку функціональних резервів і зниження біологічного віку, окрім дзюдо, є плавання (хоч би 2–3 рази на тиждень); біг
(хоч би по 20 хвилин на день або по 40 хвилин через день); взимку – катання
на лижах і ковзанах, влітку – їзда на велосипеді, веслування, робота в городі;
круглий рік – гімнастика (якщо проводити її з елементарними снарядами, оздоровчий ефект подвоюється);
спортивні ігри; прискорена ходьба.
Отримані цифри довели, що заняття дзюдо, правильний і
позитивний спосіб життя позитивно впливають на здоров'я дзюдоїстів-ветеранів.
Слід також відзначити, що незважаючи на наявність недоліків
у розвитку ветеранського й любительського дзюдо в Україні, не можна не відзначити
досягнення цієї категорії атлетів на світовій арені. Так, тільки в 2012 році українські
спортсмени посідали призові місця
(у своїх вікових категоріях) на чемпіонаті Європи, на чемпіонаті світу [1, с.
31]. На різних міжнародних змаганнях в 2012 році двадцять українців зуміли
виграти кубки світу в Москві, Будапешті та ін.
Література
1. Ананченко К.В. Развитие ветеранского и любительского дзюдо в Украине / К.В. Ананченко, В.Б. Перебейнос // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших
учебных заведениях : Сборник статей IX международной научной конференции, 8-9
февраля 2013 года. – Белгород – Харьков – Красноярск – Москва: ХНПУ, 2013. – С. 29-31.
2. Перебейніс В.Б. Формування оптимального технічного арсеналу дзюдоїстів-ветеранів / В.Б. Перебейніс, К.В. Ананченко // Слобожанський науково-спортивний вісник : наук.-теорет. журнал. – Харків: ХДАФК, 2012. – № 2. – С. 100-103.
3. Перебейнос В.Б. Організація навчально-тренувального процесу юних дзюдоїстів / В.Б. Перебейнос, К.В. Ананченко, Ю.А. Чумак // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях : Сборник статей IX международной научной конференции, 8-9 февраля 2013 года. – Белгород – Харьков – Красноярск – Москва: ХНПУ, 2013. – С. 32-34.
4. Перебейнос В.Б. Особенности тренировочного процесса дзюдоистов-ветеранов / В.Б. Перебейнос, К.В. Ананченко // Актуальні проблеми розвитку традиційних і східних єдиноборств : Зб. тез VII міжнародної науково-методичної конференції (м. Харків, 22 лютого 2013 р.). Вип.7. – Х.: Академія ВВ МВС України, 2013. – С. 11-14.
5. Перебейнос В.Б. Рекомендации
дзюдоистам-ветеранам при подготовке к соревнованиям / В.Б. Перебейнос // Материали за 9-а международна научна практична
конференция, [«Образованието и науката на XXI век – 2013»], (17-25 октомври, 2013). Том 14. Технологии. Физическа култура и спорт. – София. «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2013. – С. 74-76.
6. Перебейнос В.Б. Текущее состояние развития движения ветеранов и любителей
физической культуры и спорта в Украине (на примере дзюдо)
/ В.Б. Перебейнос, К.В. Ананченко // Стратегічне управління розвитком галузі
«Фізична культура і спорт» : Матеріали І регіональної науково-практичної інтернет-конференції
(м. Харків, 23.10.2012 р.). – Х. : ХДАФК, 2012. – С. 94-97.