Экономические науки/Экономика предприятия

Молодоженя М.С., к.е.н.,

Галат О., студент

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Роль венчурного фінансування інноваційної діяльності.

Світові та українські реалії

Одним із важливих джерел фінансування інноваційної діяльності є венчурне фінансування. Венчурне інвестування є досить розповсюдженим інструментом впровадження прикладних інноваційних розробок у світі. Венчурна діяльність є досить ризиковою, основна галузь її застосування характеризується високотехнологічністю та наукоємністю виробництва. Головною особливістю венчурного фінансування є можливість ефективного поєднання інтересів держави та інвесторів у процесі комерціалізації нововведень, що дозволяє створювати наукоємну конкурентноздатну продукцію та отримувати прибуток в умовах високого ризику.

Головною ознакою венчурного фінансування є те, що його гарантії не є вирішальними. Більш важливим є наявність привабливої ідеї, яка б несла в собі інноваційний зміст, а також наявність професійного менеджменту, здатного довести ідею до її реалізації. Особливостями венчурного фінансування інновацій є:

v пайова участь інвестора в капіталі компанії у прямій чи опосередкованій формі;

v надання коштів на тривалий період на безповоротній основі без будь-яких гарантій або забезпечення;

v активна участь інвестора в управлінні підприємством, що фінансується [3].

Наявність венчурного капіталу прискорює інновації та стимулює конкуренцію, але не фінансує фундаментальні дослідження. У свою чергу, венчурні інвестиції поділяються на такі групи:

ü стартові інвестиції (передстартове фінансування та стартове фінансування);

ü інвестиції у період розвитку компанії (фінансування початкової стадії, фінансування більш пізньої стадії);

ü фінансування певної операції (рятувальне фінансування, фінансування, пов’язане з виходом компанії на фондовий ринок).

Слід виділити основні види венчурного фінансування:

§ передстартове: строк інвестицій – 7 – 12 років, очікуваний дохід до 100% та частка компаній, які пропонують даний вид фінансування 1 – 2 % ;

§ стартове: строк інвестицій – 5 – 10 років, очікуваний дохід 35 – 50% та частка компаній, які пропонують даний вид фінансування 5 % ;

§ фінансування на початковій стадії розвитку компаній: строк інвестицій – 4 – 7 років, очікуваний дохід 30 та частка компаній, які пропонують даний вид фінансування 10 % ;

§ фінансування розвитку компанії: строк інвестицій – 2 – 5 років, очікуваний дохід до 25% та частка компаній, які пропонують даний вид фінансування 50 % ;

§ придбання підприємства його управлінським персоналом: строк інвестицій – 2 – 4 роки, очікуваний дохід 20 – 25% та частка компаній, які пропонують даний вид фінансування практично 100%.

У розвинутих країнах добре усвідомлюють важливість розвитку венчурного інвестування і сприяють підтримці не лише венчурних фондів, а й тих малих підприємств, що є об’єктами інвестування, оскільки вони вирішують цілий спектр завдань – сприяють науковому прогресу, впроваджують у реальне виробництво науково-дослідні та конструкторські роботи, частково вирішують проблему безробіття тощо. Саме тому держава покликана сприяти венчурному інвестуванню.

Венчурне фінансування докорінно відрізняється від банківського і має певні переваги: не потребує щорічних виплат за відсотками, ліквідаційної застави, а також інвестор не вимагає страхувати свої ризики, при цьому активно допомагає новому підприємству порадами, досвідом і діловими зв’язками. Ключовими гравцями на світовому ринку венчурного капіталу є США ( 29,7 млрд дол.), ЄС (5,7 млрд. дол. )і Китай (3,7 млрд дол.), слабші результати показує Індія та Ізраїль.

Венчурна індустрія, як і будь-яка економічна діяльність, схильна до циклічності. Слід відмітити, що існує стійка залежність венчурного ринку від фінансового стану інституційних інвесторів і наявності попиту на технологічні прориви. У 2012 р. обсяг світової венчурної індустрії скоротився на 40% порівняно з 2011 р. Ще однією негативною тенденцією 2012 р. стало скорочення частки фінансування компаній на «посівній» і «ранніх» стадіях. Венчурні фонди майже припинили фінансування компаній на стадії старт-ап, а на зміну їм прийшли бізнес-янголи та державні фонди. Для глобальної венчурної індустрії характерний високий ступінь концентрації в певних географічних регіонах: США, ЄС, Китай, Ізраїль та Індія. На США в 2012 р. припадало майже 3/4 світових венчурних інвестицій Отже, ця країна залишається світовим лідером, незважаючи на те, що в сфері мобілізації венчурного капіталу в США спостерігається майже 10-літній спад. Основними пріоритетними галузями для венчурного інвестування в США є ІТ, охорона здоров’я та екологічно чисті технології, на які припадає більша половина від усіх венчурних інвестицій. Обсяг венчурного інвестування в Європі в 2012 р. склав 5,7 млрд. дол. Традиційно перші місця як за обсягами венчурного інвестування, так і за кількістю угод в Європі посідають такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина та Швейцарія. Потенціал зростання європейської венчурної індустрії залишається низьким через непривабливі умови розвитку малого бізнесу, високу вартість капіталу і складне нормативно-правове середовище з обтяжливою звітністю щодо залученого капіталу. Україна знаходиться на 69 місці серед 118 країн світу, представлених в рейтингу.

Зважаючи на дані цього рейтингу, найбільшою перешкодою на шляху інтенсифікації процесу венчурного фінансування в Україні є :

Ø високий рівень податкового навантаження і труднощі з адмініструванням податків;

Ø низький рівень захисту прав власності і корпоративної культури;

Ø високий рівень корупції.

Дослідження показують, що в Україні відсутні достатні передумови для фінансування дослідницьких компаній з високим потенціалом, наявність яких є необхідною умовою для стимулювання конкуренції, комерціалізації результатів досліджень і, нарешті, створення робочих місць у секторах, які є критично важливими для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Незважаючи на весь спектр проблем, які перешкоджають активізації даного виду бізнесу, для України технологія венчурного інвестування є перспективною. Значну роль для стимулювання розвитку даного сектору може відіграти держава, виступаючи на ньому як потужний гравець і вкладаючи власні кошти в розвиток найбільш ефективних технологічних розробок.

Література:

1. Баранецький, І. О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні [Текст] / І. О. Баранецький // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 4 (35). – С. 46–51.

2. Денисюк, В. Розвиток інноваційних територіальних структур як важливої скла-дової української інноваційної системи [Текст] / В. Денисюк // Економічний часопис. – 2008. – № 7–8. – С. 43–47.

3. Мертенс, А. Венчурные фонды и венчурные инвестиции: как это работает [Текст] / А. Мертенс // Финансовый директор. – 2009. – № 1. – С. 97–105.

4. Globalizing venture capital [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ey.com/Globalizing_venture_capital_Global_venture_capital_insights_and_trends_report_2011.pdf

5. The Global Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: blog.iese.edu/vcpeindex/