Экономические науки
к.е.н., доцент Скрипник С.В.
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»
Підвищення конкурентоспроможності
аграрних підприємств на зовнішньому ринку
У
світовому співтоваристві Україну визнають як потенційного лідера з виробництва
сільськогосподарської продукції та основних продуктів харчування: зерна, цукру,
олії, м’яса, продуктів переробки молока тощо. Але реалізація цього потенціалу
вимагає докладання великих зусиль. Розв’язання задач, поставлених у
регіональних програмах розвитку сільського господарства і агропромислового
комплексу (АПК), дозволить йому зайняти відповідне місце в
народногосподарському комплексі як регіону, так і країни, створити оптимальні
умови для розширення експорту продукції сільського господарства та достойне
входження її у світове співтовариство.
Агропромисловий
комплекс України нині переживає не найкращі часи. Як і багато інших галузей,
він знаходиться у глибокій транснаціональній кризі. Реформи в аграрному секторі
України просуваються повільно. Одна із причин – неспроможність уряду виробити і
втілити дієву стратегію реформ, спрямовану на забезпечення тривалої
ефективності галузі та підвищення її конкурентоспроможності. Цю неспроможність
зумовлюють певні чинники, зокрема: неспроможність формувати й аналізувати
політику розвитку; непрофесіоналізм адміністративних структур; опір сторін,
зацікавлених у гальмуванні реформ; вплив консервативних сил [1].
Щодо аграрних підприємств, проблеми забезпечення і
підвищення їх конкурентоспроможності, є одними з ключових у національній
аграрній економіці. Це пояснюється стратегічним значенням продовольчих товарів
на внутрішньому аграрному ринку та входженням країни у світовий політичний та
економічний простір, що потребує адаптованості національної економіки до найважливіших
тенденцій зовнішнього середовища. При цьому основними перевагами для
вітчизняних виробників є вступ країни до світового співтовариства через поступове поширення на аграрний сектор
міжнародних правил торгівлі, інвестування, кредитування, страхування тощо.
Запорукою використання цих переваг є підвищення конкурентоспроможності
сільськогосподарської продукції, забезпечення її відповідності міжнародним
стандартам, вимогам ринку, світовому науково-технічному рівню.
Аграрний сектор України має величезний потенціал,
але за браком відповідних економічних та інституційних умов не може його
використати. Спад виробництва великою мірою зумовили помилки в здійсненні
аграрної політики. Керівники та працівники сільськогосподарських підприємств не
мають відповідних стимулів до діяльності, а ця обставина приводить до низької
продуктивності факторів виробництва. Не останню роль відіграє збереження
монополізованої і неефективної системи постачання виробничих ресурсів та
реалізації продукції. Цю структуру Україна отримала в спадок від планової
економіки. Як і раніше, існує також непрямий контроль над цінами, що його
встановлюють через державні угоди та замовлення [2]. За такої політики
сільськогосподарські виробники постійно перебувають під тиском і змушені
продавати продукцію за низькими цінами. Інакше не матимуть доступу до ресурсів
та кредитів, які вкрай важко одержати самотужки. Тому існує істотна різниця між
світовими і внутрішніми цінами на сільськогосподарську продукцію.
Фактичні
реалії вітчизняних поглядів на місце експорту та імпорту товарів багато в чому
є недосконалими, економічно невиваженими. За їх допомогою до останнього часу не
вдавалося забезпечити бажаних сподівань про подолання кризи в
зовнішньоекономічній діяльності галузей АПК, яка невиправдано затягнулася.
Загальними ознаками кризи стали: різке розбалансування між експортом й
імпортом, деформація структури експорту й імпорту; стрімке падіння обсягів
експорту товарів; формування структури експорту під впливом стихійних процесів;
обмежена відтворювальна можливість експорту та структурний стан імпорту;
порушення антимонопольного законодавства; недобросовісна конкуренція. Саме тому
зовнішньоекономічна діяльність практично не інтегрована у світові процеси, а
аграрні суб’єкти підприємництва втрачають зовнішній ринок.
Для оцінки
ефективності зовнішньоекономічної діяльності нами було здійснено аналіз стану
зовнішньої торгівлі аграрною продукцією. Основними споживачами української
продукції є країни ЄС, Росія, Білорусь, Ізраїль, Корея, Польща та ін.
Найбільшим попитом на зовнішніх ринках користуються олійні культури,
продовольча і фуражна пшениця, м’ясо і продукти його переробки. За даними
Державного Комітету статистики, в 2013 р. Україна експортувала 12% всього
обсягу експорту пшениці до Ізраїлю, 16 – до Кореї, майже 6 –до Швейцарії,
Угорщини та країн СНД, близько 15% - до
країн ЄС. Позитивним моментом зовнішньоекономічного обороту Херсонської
області залишається наявність великої питомої ваги експортованої продукції з
високим ступенем переробки та спрямованість на експорт готових продуктів. Разом
з тим, обсяг зовнішньоекономічного обігу товарів підприємств Херсонської
області в останній час не перевищує 250-270 млн. дол. США, тоді як наприклад в
2009 р. досягав 434,9 млн. дол. Тож для оптимального функціонування
агропромислового комплексу та підвищення конкурентоспроможності аграрних
підприємств в умовах реалізації нової аграрної політики на ринкових засадах
особливе значення має розбудова інфраструктури із залученням іноземних
інвестицій, великих приватних капіталовкладень.
Література:
1. Мазаракі А.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
[Текст]: навч. посіб. / А.А. Мазаракі, В.В. Юхименко, Л. П. Сєрова, О.П.
Гребельник, Т. Д. Ліпіхіна / Київський національний торговельно-економічний
ун-т. – К.: КНИГА, 2003. – С. 190–191.
2. Розвиток
секторів і товарних ринків в Україні: НАН України, Інститут економічного
прогнозування; за ред. проф., д.е.н. В.
О. Точиліна . – Ужгород. 2001. – С. 246.