Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Докторант Постол А.А.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Використання маркетингових стратегій у діяльності сільськогосподарських підприємств

Маркетингова діяльність у сільськогосподарських підприємствах в першу чергу повинна забезпечити надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ситуацію на ринку, яка дасть відповідь сільськогосподарському підприємству, яку продукцію виробляти, в якій кількості та де і кому її вигідніше реалізувати. При дослідження ринку сільськогосподарської продукції вивчають поведінку споживачів, їхні смаки і потреби, споживчі переваги, мотиви, що спонукають їх до придбання того чи іншого товару.

Для успішного розвитку будь-якого сільськогосподарського підприємства потрібна розробка маркетингових стратегій, які базуються на підвищенні ефективності господарювання та прогнозування їх діяльності в майбутньому. Необхідність наукового підходу до впровадження маркетингових стратегій на сільськогосподарських підприємствах, пояснюється тим, що виробники постійно прагнуть застосувати в своїй діяльності нові форми та інструменти, для збільшення ефективності виробництва, стимулювання творчої ініціативи працівників, спрямованої на утворення необхідних умов для широкого впровадження нововведень, підвищення якості продукції та скорочення витрат виробництва [2, с. 221]. Необхідність дослідження цих питань зумовлена відсутністю ефективної ринкової системи руху сільськогосподарської продукції та недостатня обізнаність сільськогосподарських товаровиробників в маркетинговій сфері.

У країнах із високим рівнем розвитку економіки маркетинг уже перетворився в одну з передових галузей сучасного господарства. За визначенням американських дослідників, питома вага маркетингової стратегії в загальній стратегії сільськогосподарського підприємства становить близько 80,0%. В нашій країні в аграрній сфері маркетингові стратегії використовуються відносно недавно й переважно у великих компаніях. Процес стратегічного планування маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств складається із системи послідовних ланок, на деяких з яких ми зосередимо нашу увагу у нашому дослідженні:

1. Викладення місії підприємства. Це документ (ланка), що декларує систему цінностей і принципів, якими керується підприємство в своїй діяльності. Формулює найбільш загальні пріоритетні цілі позаринкової і ринкової діяльності, визначаючи її межі і базовий ринок підприємства.

2. Аналіз зовнішнього середовища. Структуру та зміст розділів цієї частини стратегічного маркетингу визначають перелік факторів макро- та мікросередовища. Детальний перелік і зміст цих факторів доцільно розглядати тільки після визначення специфічних особливостей ринку і продукції, яку виробляє підприємство. Ґрунтовний аналіз середовища є основою при розробці стратегій поведінки агропідприємства на ринку.

3. Аналіз конкурентоспроможності. На думку О.В. Кендюхова розробка маркетингових стратегій досягнення конкурентних переваг починається з ретельного аналізу конкурентів. Компанія постійно оцінює споживчу цінність і ступінь задоволення покупців, рівень цін, ефективність організації роботи каналів поширення і просування товару [1, с. 65]. Конкурентна маркетингова стратегія, яку обирають сільськогосподарські підприємства, залежить від частки ринку, яку займає те чи інше підприємство.

4. Формування цілей. На даному етапі менеджер, з огляду на поточну ситуацію і прогнози на майбутнє, переходить від аналізу до прийняття рішень. Найбільш розповсюдженими вважають такі напрямки цілей: розширення поля діяльності; збільшення частки ринку; збільшення задоволеності покупця товаром.

5. Вибір стратегії. Кожної цілі можна досягнути у різний спосіб, виходячи з рівноцінності потреби в ресурсах, витрат і кінцевої ефективності, що залежатиме від ринкової кон’юнктури. Тобто, за своєю суттю, стратегія маркетингу обґрунтовує стратегічний вибір підприємства, визначає способи досягнення маркетингових цілей підприємства. Також вона є основою при наступних етапах планування. Маркетингова стратегія може мати шість напрямів: цільовий ринок; позиціонування; асортиментні групи; ціноутворення; стратегія розподілу; комунікаційна стратегія [1, с. 61].

6. Аналіз непередбачуваних ситуацій. Природа ринкового середовища характеризується високим ступенем невизначеності, якщо в часи командно-адміністративної системи ризик господарюючих суб'єктів був пов'язаний з природними й антропогенними явищами, то їх сучасний стан помножений на ризик монопольного й конкурентного середовища та несприятливого становища в якому функціонують агропромислові підприємства в України.

7. Реалізація стратегії. Після побудови маркетингової стратегії підприємство може переходити до розробки програми тактичного планування маркетингового комплексу (marketing mix): товар, збут, ціна і комунікації.

Отже, основним на даний час для сільськогосподарських підприємств України є їх здатність запропонувати споживачеві товар більш високої якості, ніж це було раніше, якому характерні нові властивості, причому бажано за ту ж ціну, при тих же витратах виробництва. Тож на перший план виходить дотримання головної вимоги сучасного ринку – не має сенсу випускати продукцію, хоч із будь-якою виробничою ефективністю, якщо споживачі не хочуть її брати. Ефективність діяльності сучасних вітчизняних сільськогосподарських підприємств у аграрній сфері безпосередньо залежатиме від активізації використання ними маркетингових стратегій.

Література

1. Кендюхов О.В. Маркетинг:[навч. посіб.] / О.В. Кендюхов. – Донецьк: ДІЕГП, 2002. – 264 с.

2. Сухорська У.Р. Підходи до визначення маркетингової стратегії у практичній діяльності підприємств / У.Р. Сухорська, Н.Б. Ярошевич // Науковий вісник. – 2010. – №16. – С. 220-223.