Педан А.В. ст. гр. Ек-01-13

Леонідов І.Л., к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

КАПІТАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Капіталізація інтелектуального продукту у процесі виробництва прискорює динаміку економічної цінності виготовленої продукції, що дозволяє привласнити додаткову вартість. Актуальність капіталізації інтелектуального продукту в Україні підкреслюють тенденції світового ринку ліцензій на винаходи, які характеризуються перевищенням у 3-4 рази темпів зростання традиційних ринків товарів і послуг та створенням відповідних обсягів багатства. Основним джерелом підвищення ефективності комерціалізації інтелектуального продукту є ефект масштабу за рахунок розширення ринку інформаційно-інтелектуального продукту та послуг.

Капіталізація на ринку передбачає патентування, проведення патентно-кон’юнктурних досліджень у наукових установах, організаціях та підприємствах дослідно-виробничої бази НАН України, супровід впровадження результатів наукових розробок, трансфер технологій і використання об’єктів права інтелектуальної власності, організацію виставкових і рекламних заходів тощо. Головною споживчою якістю капіталізованого інтелектуального продукту є здатність створювати додатковий дохід. Під час обігу капіталізованих форм інтелектуального продукту особливого значення набуває їх передача в сукупності з консультаційними та інжиніринговими послугами, обладнанням, системою збуту та сервісного обслуговування продукції, що випускається згідно інноваційної технології. Ринкове саморегулювання цих форм інтелектуального продукту гальмується нерозвиненістю відповідної правової бази.

Найбільш дієвою у регулюванні капіталізації інтелектуального продукту є саме держава. Вона покликана переорієнтувати вектор творчих інтересів державних науковців, винахідників, творців на створення конкурентоспроможної продукції, запровадження механізму, примноження видів національного багатства. Суперечність держрегулювання розвитку капіталізованого інтелектуального продукту постає між формами загальної регламентації прав власності та економічними інтересами окремих суб’єктів господарювання (суб’єкти попиту).

Державна система форм загальної регламентації прав власності на інтелектуальний продукт нині переходить в завершальний етап формування. З одного боку, держава створила правову основу охорони власності на інтелектуальний продукт, яка регулюється 37 законами і більш ніж сотнею підзаконних актів, які поширюють свою дію на, принаймні, 16 самостійних об’єктів авторського права у галузях науки, літератури і мистецтва, 3 види об’єктів суміжних прав, 9 видів промислової власності та на сферу захисту від недобросовісної конкуренції.

Однак відбувається розпорошення при капіталізації інтелектуального продукту за нелегальними каналами та мають місце випадки недотримання законодавства. При цьому сторона, «що розпорошує», може і не бути володарем прав на інтелектуальний продукт, а лише мати необхідні відомості про нього. Таким чином, вона одержує чисту вигоду (в обсязі витрат на пошук інформації). Для суб’єктів попиту володіння капіталізованим інтелектуальним продуктом нелегальним способом дешевше, ніж офіційне придбання і реєстрація.

Допомогти розв’язанню суперечності могла б національна програма, підпорядкована не швидкоплинним інтересам тих чи інших політичних та комерційних сил, а стратегічним національним інтересам. Прикладом цього є «Стратегія – 2020» реформування економіки України. Фінансування її спеціальних програм доцільно збільшити з витрат на фінансування наукових та науково-технічних робіт, що наближається до 1 % ВВП за рахунок коштів від зборів за дії, пов’язані з охороною власності на інтелектуальний продукт, розміри яких визначає Кабінет міністрів України. Такий порядок використання коштів зазначених відповідає світовій практиці та рекомендаціям Всесвітньої організації інтелектуальної власності, а також Європейського патентного відомства та Міжнародної торгової палати.

Стимулюванню притоку заявників сприятиме отримання державним підприємством «Український інститут промислової власності» від Всесвітньої організації інтелектуальної власності статусу міжнародного пошукового органу та центру попередньої експертизи міжнародних заявок на винаходи, створення Державної електронної патентної бібліотеки, розширення інфраструктури та виробничих площ державної системи правової охорони власності на інтелектуальний продукт. Впровадження електронного документообігу забезпечить можливість кваліфікованої роботи з базами даних, постійне проведення відповідних тренінгів для експертів, навчання в режимі он-лайн та використання інтернет банків, сервер технологій та ін.

Ефективному впровадженню національної програми сприятиме заохочення приватних фірм через використання різних форм власності, комерційну реалізацію науково-технічних досягнень, раціональне співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, інтеграцію університетської та корпоративної наук, венчурний бізнес, інституційні перетворення, які передбачають створення інноваційної інфраструктури, нових підходів до розробки штучного інтелекту тощо.