Економічні науки/16.Макроекономіка

К.е.н.Головніна О.Г.

Державний університет телекомунікацій

Деякі аспекти соціально-економічного регулювання

Ефективність соціально-економічного регулювання діяльності суб’єктів господарювання ґрунтується на методології соціально орієнтованої ринкової економіки, дії об’єктивного Закону загального розвитку системи, формах його прояву, принципах соціалізації, беззбитковості, соціальної відповідальності бізнесу, на використанні апарата оцінки вартості бізнесу. Закон ефективізації соціально-економічного регулювання в авторській трактовці відображує прагнення системи до прогресу і виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між достатністю бази для існування системи при мікро(мезо)орієнтирах розвитку– та необхідністю підвищення активності системи для розвитку цієї бази при макроорієнтації на цілі та стратегії національного розвитку (з використанням макроінструментарію). Базовий розмір вартості соціально-економічної системи в конкретний період часу збільшується або зменшується відповідно до отриманого ефекту при використанні державних стимуляторів з врахуванням механізмів підсилення або зниження ролі макроорієнтирів розвитку. Соціально-економічна оцінка стану об’єкту господарювання збільшується при застосуванні ним державних стимуляторів, які спонукають контрагентів ринку дотримувати встановлені урядом пріоритети стратегії національного розвитку, і зменшується - при їх ігноруванні. Отже, соціально-економічна цінність системи (макро-, мезо-, макрорівень) визначається сукупністю її внутрішніх та зовнішніх факторів для досягнення оптимальних в даних умовах результатів соціалізації системи (досягнення підвищення ефективності системи (прибутковості, оптимізації податкових надходжень та витрат бюджету, зростання добробуту) з врахуванням пріоритетів національного (регіонального) розвитку), що активизується відповідним стимулюючим державним регулюванням, в першу чергу, на основі оптимізації та соціальної спрямованості фіскальної політики. Практичне використання межі окупності у фіскальній політиці в соціально-орієнтованих країнах базується на тезі, що антиефективним є зменшення потенціалу розвитку суб’єктів господарювання, а саме – розміру фінансових ресурсів, що знаходиться в їх розпорядженні при виході на ринок та/або при впровадженні інновацій, в тому числі за рахунок організації оподаткування з моменту реєстрації юридичної особи. В умовах соціально орієнтованого прогресивного оподаткування ринково-конкурентних суб’єктів метою державного регулювання є формування «здорового конкурента ринкових відносин» з притаманним йому поняттям соціальної відповідальності бізнесу, тому утримання податку з результатів діяльності суб’єкта господарювання при виході на ринок відкладається (в середньому на два роки) до моменту визначення ним свого стану як «стабільно фінансово стійкого й соціально відповідального» та перспектив розвитку в конкурентному ринковому середовищі (як мінімум до отримання стабільного критичного розміру виручки). Отже, на мікрорівні ринкова доцільність початку оподаткування прибутку компанії – це момент відносної конкурентної стійкості - коли незважаючи на короткий період діяльності на ринку (два-три роки) компанія вже визначила реальну ринкову нішу та проявила себе стабільно працюючим суб’єктом господарюваня з позитивними показниками поточної та перспективної рентабельності. З точки зору компанії розширення горизонтів персонофікованого соціально-економічного розвитку з врахуванням стратегічних спрямувань національного розвитку визначається не тільки рівнем комерційної ефективністі, але й можливістю залучення коштів державних програм розвитку, у відповідності до принципу прогресивного оподаткування: чим більшим є розмір податків, що фактично сплачується суб’єктом оподаткування – тим більше пільг для подальшого розвитку має можливість отримати компанія від уряду, в тому числі з використанням коштів держбюджетних програм національного, регіонального розвитку. Це в кінцевому рахунку підвищує зацікавленість та ефективність соціально орієнтованої ринкової діяльності визначеної компанії та відображується на зростанні рівня життя населення, в першу чергу в регіональному аспекті. Економіко-математичне обгрунтування ефективності та оптимізації розмірів фіскального регулювання розвитку суб’єкта господарювання включає багатоваріантне моделювання макроекономічної функції держрегулювання, функцій початкової та загальної вартості визначеної системи, вартості бізнесу з врахуванням фактору ризику.

Проте недосконала українська фіскальна політика та існуюча українська практика процес оподаткування суб’єктів господарювання розпочинає з моменту їх реєстрації без врахування періоду підприємницького виходу на ринок, в період підвищеної інноваційної витратності, адаптації і стабілізації на ринку, без врахування гострої потреби суб’єктів в фінансових ресурсах в умовах підвищеної невизначеності та ризику. Це призводить до тінізації їх діяльності та результатів, приховування доходів та соціальних відрахувань, зниження соціальної відповідальності бізнесу, забруднення навколишнього середовища, порушення законодавства, деградації діяльності, банкрутства, до нестабільності та зменшення наповнення державних бюджетів, до негативних синергетичних ефектів в діяльності контрагентів мікро-, мезо-, макро-, мегарівнів господарювання, до уповільнення темпів соціально-економічного розвитку.

Таким чином, метою оптимізації українського фіскально-податкового державного регулювання в період трансформаційних змін повинна стати орієнтація суб’єктів господарювання на ефективізацію, соціалізацію діяльності, створення умов для зниження ризику, полегшення виходу на ринок, функціонування та створення стимулів для запровадження інновацій.

Література:

1.Golovnina O.G. Sosio-economic aspects research with allowance for synergetic systems//National foundation of Indian Engineers. Monthly House Journal Vol.:ХХI No.:12 march 2008 pag 9 .