Економічні науки /2. Маркетинг и менеджмент

Гололобова Н. В.

студентка 3-го курсу Вищого навчального закладу Українська академія банківської справи Національного банку України обліково-фінансового факультету, науковий керівник кандидат технічних наук, доцент

Бондаренко А. Ф.

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У ринкових умовах, де інновації набирають обертів, кожного дня зявляється нова фірма та народжується чергова блискуча ідея, фірмам доводиться докладати немало зусиль для того, щоб не просто рухатись вперед, а хоча б утримати своє місце на ринку. Досягнення успіху та завоювання якомога більшої її частини є метою кожної фірми, адже це, в свою чергу, гарантує високий рівень прибутків, що є безумовно основним в будь-якій комерційній діяльності. На шляху досягнення своєї мети фірми стикаються з безліччю перешкод. Кожен суб’єкт бізнесу без вагань погодиться, що однією з найвагоміших перешкод успіху на ринку є конкуренти.

У сучасному ринковому середовищі така кількість підприємств, що утримати своє місце на ринку дуже важко. Можна впевнено сказати, що жодна фірма в процесі своєї діяльності не уникнула такого поняття як конкуренти. Конкуренти є ваговим чинником зовнішнього впливу на підприємство, а здатність фірми обходити їх у «погоні» за найбільший сегмент споживачів отримало назву конкурентоспроможності фірми.

Поняття конкурентоспроможності фірми досліджується у працях величезної кількості вчених. Серед них як зарубіжні, так і вітчизняні:
Д. Абель, Г. Гамель, П. Друкер, К. Ендрус, Р. Ешенбах, П. Зенге, Р. Коуз, Ф. Котлер, М. Портер [7], К. Прахалад, Д. Рікардо, А. Сміт, Р. Солоу, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер, Б. Карлоф [3], Р.А. Фатхутдінова [8], Л. В. Балабанова, А. Е. Воронкова, В.Г. Шинкаренко, А. Маренич [6], П.С. Зав’ялов [3], Г.Л. Азоєв [1], Н.І. Перцовський, С.М. Клименко [5] та інші.

Не дивлячись на безліч праць, в яких розкриваються різні області конкурентоспроможності, залишились питання, що є досить суперечливим і потребують детального вивчення. Одним із таких питань і є визначення суті та змісту конкурентоспроможності підприємства.

Дане поняття вміщує в себе багато аспектів і в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьба за досягнення найкращих результатів [5].

Класичне визначення конкурентоспроможності, надане М. Портером, звучить так: «конкурентоспроможність – це визначене сукупністю факторів положення товаровиробника на внутрішніх і зовнішніх ринках, віддзеркалене через сукупність показників». Інше його визначення називає конкурентоспроможність порівняльною перевагою по відношенню до інших фірм, здатністю суб’єкта ринкових відносин бути на ринку на одному рівні з наявними там аналогічними конкуруючими суб’єктами [7]. Проте, можна посперечатись з приводу останнього визначення, так як підприємства більше прагнуть обійти конкурента на ринку, досягти більшого успіху і отримати більші прибутки, аніж досягти його рівня.

Багато вчених пояснюють досліджуване поняття як певну здатність підприємства, проте погляди на яку саме здатність дещо різняться. Так, Карлофф Б. трактує конкурентоспроможність як здатність забезпечити кращу пропозицію порівняно з конкуруючим підприємством [4]. Російський вчений Азоєв Г. Л. визначає її як «можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку» [1]. Він розглядає це поняття лише з фінансової сторони, надаючи їй вагомого значення, а це не досить повно відображає всі аспекти, які включає в себе конкурентоспроможність фірми. Українські вчені І. Должанський та Т. Загорна доповнюють це визначення і усувають основний недолік попереднього твердження, додаючи до нього здатність виробляти й реалізовувати продукцію швидко, в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування [2]. Думка С. Шевельової, яка вважає, що «конкурентоспроможність підприємства – це його здатність підтримувати стійкі позиції на ринку, функціонувати прибутково, бути привабливим для інвесторів, заслужити добрий імідж серед споживачів та різноманітних суб’єктів господарювання» є досить узагальненою і характеризує мету будь-якого підприємств взагалі [9].

Ряд вчених розглядає конкурентоспроможність і як ознаку. Цікавим є визначення, надане Р. А. Фатхуддіновим: «конкурентоспроможність – це важлива системна ознака певного об’єкту, яка характеризується мірою реального або потенційного задоволення ними існуючої конкурентної потреби в порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку» [8]. На мою думку, це визначення є досить абстрактне і важке для усвідомлення.

Згідно з А. Мареничем та І. Астаховою «конкурентоспроможність – це комплексна характеристика діяльності підприємств, яка базується на аналізі різних аспектів виробничо-господарської діяльності (виробничий потенціал, трудові ресурси, забезпеченість матеріалами, фінансові результати діяльності та ін.) і дозволяє визначити «сильні сторони» підприємств у конкурентній боротьбі, знайти способи досягнення переваг над конкурентами» [6]. Дане визначення є неповним, бо вчені зосереджують увагу лише на виробничій діяльності підприємства, без врахування інших чинників, що також значно впливають на становище фірми на ринку.

Найбільш повним і зрозумілим можна назвати визначення Ф. Зав’ялова, на думку якого «конкурентоспроможність – це здатність фірми, компанії конкурувати на ринках із виробниками й продавцями аналогічних товарів за допомогою забезпечення більш високої якості, доступних цін, створення зручних умов для покупців, споживачів [3].

Конкурентоспроможність фірми – це здатність, властивість, характеристика чи відображення порівняльних переваг, проте безумовним є те, що це відносне поняття, оскільки його можна визначити лише порівнявши показники підприємства-конкурента.

Процес підвищення конкурентоспроможності підприємства вимагає тривалої і громіздкої роботи. Він охоплює майже всі аспекти діяльності фірми, від підвищення конкурентоспроможності продукції до іміджу фірми на ринку, її зовнішнього оточення.

Отже, конкурентоспроможність – важливий показник діяльності та існування будь якого підприємства. Єдиного підходу до трактування даного поняття не існує. Можна дійти висновку, що це комплексне поняття, яке як в бізнесі, так і в звичайному житті необхідно підтримувати, докладаючи значних зусиль.

Список використаних джерел:

1. Азоев Г.Л. Конкурентные преимущества фирмы [Текст] / Г.Л. Азоев, А.П. Челенков/ − М.: Тип. Новости, 2000.- 256с.

2. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства / І.З. Должанський, Т.О. Загорна/. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. –384с.

3. Завьялов П.С. Маркетинг у схемах, рисунках, таблицах / П.С. Завьялов. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 496 с.

4. Карлоф Б. Деловая стратегия Текст] / Е. В. Виноградова – М. : Экономика, 2006. – 296 с.;

5. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства / С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась та ін. – К. : КНЕУ, 2008. – 520 с.

6. Маренич А. Управление конкурентоспособностью предприятия / А. Маренич, И. Астахова // Бизнес-Информ. – 1996. – № 5 – С. 23-27.

7. Портер М. Международная конкуренция; пер. с англ. [Текст]; под ред. В.Д. Щетинина. – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с. 

8. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. – 892 с.

9. Шевельова С.О. Конкурентоспроможність молочного під комплексу / С.О. Шевельова. Монографія – Тернопіль: Збруч, 2001. – 408 с.